У спільний культурний простір Україна, за словами члена Національного комітету ЮНЕСКО Лесі Олійник, наразі входить частково. Зазначає, що світовій спільноті українську культуру головним чином презентують декілька неурядових творчих об’єднань. Вони, за її словами, сприяють «інтеграції у спільний культурний, інформаційний простір, підтримці творчих ініціатив, естетичному вихованню і фаховому обміну».
Перші особи країни мали б змінити своє ставлення до культури, сприймати її, як один із пріоритетних напрямів внутрішньої і зовнішньої діяльності країни, зазначає Леся Олійник.
«Якби наші багатії ставились до культури, як до футболу, в столиці з’явився б нарешті сучасний концертний зал і хоча б один нотний магазин, де можна було б купити записи українських композиторів», – наголошує вона.
Відсутність належної координації між державними та громадськими інституціями, проблеми у процесі пошуку і залучення недержавних коштів та недосконалість законодавчої системи, на думку Лесі Олійник, нині є головними проблемами української культурної сфери.
Культура визначає рівень освіти та міжнародних зв’язків
Фінансову підтримку та культурне розмаїття директор центру «ProCulture» Марта Смолікова вважає основними принципами розвитку культурної сфери, що, на її думку, визначає рівень освіти та міжнародних зв’язків. При цьому, зазначає вона, культурна сфера не є централізована, адже різні країни розуміють її по-різному.
«Важливим правилом є те, що культура починається з мистецького розмаїття, діяльності національних урядів у культурній сфері, місцевих ситуацій та локальних дискусій. Саме на цьому ґрунті повинна будуватися культурна політика», – зазначила Смолікова.
Суспільство не реалізує себе у культурі
Головним завданням держави, на думку професора факультету соціальних досліджень Університету Любляни (Словенія) Весни Чопіч, має бути «перехід від держаного до соціального корпоративізму». Каже, він має базуватися на розмаїтті. До того ж, вважає вона, культурна сфера повинна стати для громади більш «відкритою, зрозумілою, всеосяжною та комфортною».
«Немає сумніву щодо вашої національно-культурної ідентичності. Якщо ми говоримо про неї, як про частину вашої національної безпеки, то маємо враховувати минуле. Ви добре захищені, бо Ваша культура вже добре знана, але хотілося б більше чути про ваші сучасні культурні процеси і про те, як державні органи та громадськість підтримують і популяризують те, що відбувається зараз», – відзначила професор Весна Чопіч.
Суспільство, на її думку, є культурно нерозвиненим, адже нове покоління має нові знання, таланти, ініціативи, але не може реалізувати себе в культурному процесі. Тому, каже вона, ми повинні створювати умови для розвитку особистих ініціатив і нових талантів, «надаючи перевагу культурним установам, а не торговельним центрам».
Перші особи країни мали б змінити своє ставлення до культури, сприймати її, як один із пріоритетних напрямів внутрішньої і зовнішньої діяльності країни, зазначає Леся Олійник.
«Якби наші багатії ставились до культури, як до футболу, в столиці з’явився б нарешті сучасний концертний зал і хоча б один нотний магазин, де можна було б купити записи українських композиторів», – наголошує вона.
Відсутність належної координації між державними та громадськими інституціями, проблеми у процесі пошуку і залучення недержавних коштів та недосконалість законодавчої системи, на думку Лесі Олійник, нині є головними проблемами української культурної сфери.
Культура визначає рівень освіти та міжнародних зв’язків
Фінансову підтримку та культурне розмаїття директор центру «ProCulture» Марта Смолікова вважає основними принципами розвитку культурної сфери, що, на її думку, визначає рівень освіти та міжнародних зв’язків. При цьому, зазначає вона, культурна сфера не є централізована, адже різні країни розуміють її по-різному.
«Важливим правилом є те, що культура починається з мистецького розмаїття, діяльності національних урядів у культурній сфері, місцевих ситуацій та локальних дискусій. Саме на цьому ґрунті повинна будуватися культурна політика», – зазначила Смолікова.
Суспільство не реалізує себе у культурі
Головним завданням держави, на думку професора факультету соціальних досліджень Університету Любляни (Словенія) Весни Чопіч, має бути «перехід від держаного до соціального корпоративізму». Каже, він має базуватися на розмаїтті. До того ж, вважає вона, культурна сфера повинна стати для громади більш «відкритою, зрозумілою, всеосяжною та комфортною».
«Немає сумніву щодо вашої національно-культурної ідентичності. Якщо ми говоримо про неї, як про частину вашої національної безпеки, то маємо враховувати минуле. Ви добре захищені, бо Ваша культура вже добре знана, але хотілося б більше чути про ваші сучасні культурні процеси і про те, як державні органи та громадськість підтримують і популяризують те, що відбувається зараз», – відзначила професор Весна Чопіч.
Суспільство, на її думку, є культурно нерозвиненим, адже нове покоління має нові знання, таланти, ініціативи, але не може реалізувати себе в культурному процесі. Тому, каже вона, ми повинні створювати умови для розвитку особистих ініціатив і нових талантів, «надаючи перевагу культурним установам, а не торговельним центрам».
