Урочисте підписання договору відбулося в клубі Кабінету Міністрів у Києві. Свої підписи під документом про створення спільної заповідної території «Західне Полісся» поставили міністри охорони довкілля. Від України – Микола Злочевський, від Білорусі – Володимир Цалко, від Польщі – Януш Залеський. За словами польського міністра, це одна природна територія, хоча й розділена кордонами, і тому збереження і розвиток їй можуть дати лише спільне управління.
«Об’єднання наших територій дасть змогу розвивати їх збалансовано, тобто у спосіб, який не шкодить природі. Ми можемо організувати туризм на цій території, виховати нове покоління туристів, приязних до річок, лісів та їхніх мешканців. І в цьому, зокрема, бачимо сенс існування біосферного резервату», – зауважив Януш Залеський.
Транснаціональні заповідні території – необхідність?
Зі свого боку, представник української сторони, директор департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів Віктор Канцурак пояснив, що в роботі зі збереження Українського Полісся є чимало перешкод, які Україна просто не здатна подолати самостійно.
«У будь-якій точці земної кулі охорона довкілля – дуже складна справа. І найбільшого успіху в ній ми можемо досягти лише завдяки таким угодам, яку ми підписали сьогодні», – зазначив Канцурак.
Угода передбачає, що «Західним Поліссям» віднині керуватиме міжурядова комісія, а рослинний і тваринний світ охоронятимуть спільні нормативні акти, незалежно від кордонів.
Створення транснаціональної заповідної зони є корисним для розвитку міжнародного співробітництва, однак поліпшення стану українських природних територій від цього проекту чекати не варто, вважає президент Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
«Від створення біосферного резервату особливої користі немає. Просто взяли українську заповідну територію, додали до неї білоруську й польську. Але з цього ні фінансування, ні більшої охорони не випливає, – говорить еколог. – Це такий собі піар. У нас територія «Розточчя» увійшла до іншого біосферного резервату, але реального захисту їй це не дало. Інша річ, коли створюються суто українські заповідники. Однак за час Януковича жодного не було створено».
Між тим, частина українських експертів із питань довкілля позитивно оцінюють створення спільної заповідної території. Однак наголошують, що стан української частини «Західного Полісся» великою міро залежатиме від дій уряду.
Українська частина новоствореного міжнародного заповідника склала 74 тисячі гектарів. На утримання цієї території у бюджеті на наступний рік передбачено близько 6 мільйонів гривень.
«Об’єднання наших територій дасть змогу розвивати їх збалансовано, тобто у спосіб, який не шкодить природі. Ми можемо організувати туризм на цій території, виховати нове покоління туристів, приязних до річок, лісів та їхніх мешканців. І в цьому, зокрема, бачимо сенс існування біосферного резервату», – зауважив Януш Залеський.
Транснаціональні заповідні території – необхідність?
Зі свого боку, представник української сторони, директор департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів Віктор Канцурак пояснив, що в роботі зі збереження Українського Полісся є чимало перешкод, які Україна просто не здатна подолати самостійно.
«У будь-якій точці земної кулі охорона довкілля – дуже складна справа. І найбільшого успіху в ній ми можемо досягти лише завдяки таким угодам, яку ми підписали сьогодні», – зазначив Канцурак.
Угода передбачає, що «Західним Поліссям» віднині керуватиме міжурядова комісія, а рослинний і тваринний світ охоронятимуть спільні нормативні акти, незалежно від кордонів.
Створення транснаціональної заповідної зони є корисним для розвитку міжнародного співробітництва, однак поліпшення стану українських природних територій від цього проекту чекати не варто, вважає президент Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
«Від створення біосферного резервату особливої користі немає. Просто взяли українську заповідну територію, додали до неї білоруську й польську. Але з цього ні фінансування, ні більшої охорони не випливає, – говорить еколог. – Це такий собі піар. У нас територія «Розточчя» увійшла до іншого біосферного резервату, але реального захисту їй це не дало. Інша річ, коли створюються суто українські заповідники. Однак за час Януковича жодного не було створено».
Між тим, частина українських експертів із питань довкілля позитивно оцінюють створення спільної заповідної території. Однак наголошують, що стан української частини «Західного Полісся» великою міро залежатиме від дій уряду.
Українська частина новоствореного міжнародного заповідника склала 74 тисячі гектарів. На утримання цієї території у бюджеті на наступний рік передбачено близько 6 мільйонів гривень.
