Доступність посилання

ТОП новини

Землян уже сім мільярдів. Що далі?


Марина Ніколаєва тримає її новонародженого сина Петра, ​​який, як вважають, став семимільярдним жителем Землі, Калінінград, 31 жовтня 2011 року
Марина Ніколаєва тримає її новонародженого сина Петра, ​​який, як вважають, став семимільярдним жителем Землі, Калінінград, 31 жовтня 2011 року

Прага – Семимільярдне дитя народилося на другій хвилині понеділка в російському Калінінграді. Його ім’я – Петро Ніколаєв. Право бути батьківщиною «ювілейного» землянина вже оскаржує інший російський регіон – Камчатка – і філіппінська столиця Маніла. Влада Філіппін стверджує, що «ювілейний» житель планети – це Данніка Май Камачо, яка з’явилася на світ майже в той самий час. Цікаво, що дівчинку також вітали співробітники ООН. Із досягненням позначки 7 мільярдів населення Землі продовжує зростати, щоправда, з уповільненням річних темпів. До кінця 21-го сторіччя за таких темпів населення Земної кулі може сягнути 10 мільярдів осіб. Радіо Свобода поцікавилося, якими є можливі наслідки зростання народонаселення для загострення проблем бідності та екологічних проблем планети, в відомого фахівця-демографа з Парижа Жиля Пізона.

– Світове населення продовжує зростати, але зі зменшенням річних темпів. Зростання народонаселення сягнуло максимальних темпів 50 років тому, коли народонаселення збільшувалося на більш як 2 відсотки на рік. Від того часу теми його зростання впали фактично наполовину. Вони становлять сьогодні трохи більш як відсоток і продовжують падати. Населення Землі може стабілізуватися через 100 років, коли до 2100-го, ймовірно, сягне до 10 мільярдів. Ми не знаємо, яка максимальна людська місткість Землі… До 1 мільярда сьогодні живе у розвинутих країнах… Розраховувати, що й 10 мільярдів землян будуть жити так, як 1 мільярд нині на Заході, не доводиться. Ми вже тепер повинні думати, як люди мають жити більш економно і більше дбати про навколишнє середовище, і прямо зараз робити щось для цього.

– Коли в 1991 році народився 6-мільярдний мешканець Землі, мало хто думав, що темпи зростання народонаселення будуть зменшуватися. Світ сьогодні розуміє, що темпи зростання населення не можуть не враховувати меж земних ресурсів чи екологічних проблем. Минуле десятиріччя виявило підтвердження мальтузіанства, тобто теорії, за якою населення має тенденцію зростати в геометричній прогресії, тоді як засоби існування можуть збільшуватися тільки в арифметичній прогресії. Але хто міг подумати, що зростання населення створить проблему його старіння?

– Демографи підтверджують, що масштаби народжуваності від 1990-х зменшуються. Розміри родини зменшуються. Економічні темпи регіонів світу змінні. Дотепер переважали у зростанні Азія та Південна Америка. Далі нас чекає виклик – зростання, приблизно учетверо за 100 років, населення Африки. У багатьох країнах Азії буде щось подібне. Тому цим треба управляти, економно розвиватися. Це ще можливо… Незважаючи на проблеми голоду у деяких неспокійних регіонах, все ж планета дає достатньо харчів і для 7 мільярдів.

– Чи достатньо рішень Фонду народонаселення ООН для вирішення проблем приросту населення, його освіти, планування родини і боротьби з глобальним потеплінням?

– Людство змінилося за два попередні століття так, що все більше родин у світі є невеликими. Батьки хочуть менше дітей, але кращого життя для них, щоб ті вчилися, мали добру роботу. Ця тенденція помітна повсюди. Політика народонаселення може сприяти правильному балансові народонаселення, але не суті цього процесу. Таким чином людство зробить все для того, щоб населення стабілізувалося. І головна причина – подружжя хочуть лише небагато дітей.

Матеріал підготували Василь Зілгалов і Antoine Blua
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG