В українській столиці відбувся четвертий фестиваль Jazz in Kiev. Журналістський штамп вимагає додати «відбувся з успіхом», але насправді організатори мають на що нарікати.
У перший день фестивалю зала була напівпорожня. Зі сцени Міжнародного центру культури і мистецтв виступали самобутні і міцні колективи – польське тріо Марціна Василевського та американський кларнетист Девід Кракауер разом із Madness Orchestra, та глядачів було відверто малувато.
Протягом наступних двох фестивальних днів публіка потроху прибувала, і все ж не було аншлагів і переаншлагів, як це ставалося ще рік або два тому.
Причина, здається, лежить на поверхні. Це аж ніяк не помилка організаторів у рекламі (її було достатньо) чи промах у запрошенні виконавців – радше невимушена допомога «поліпшувачів життя вже сьогодні», політика яких призводить до вимивання середнього класу, основної джазової аудиторії. Можновладці віддають перевагу іншим шоу – на кшталт «95-го кварталу», і винятки є вкрай рідкісними.
Тим часом, саме фестиваль Jazz in Kiev має відчутну складову, яку цілком можна вважати політичною. Найвідоміший український популяризатор джазу і незмінний ведучий концертів Олексій Коган традиційно називає фестиваль «інтеграційним», маючи на увазі виступ українських виконавців поруч із приїжджими зірками.
Цього разу українців на сцену не запросили – організатори кажуть, що не зауважили протягом останнього року нових цікавих проектів. Та коли аналізувати ретельніше, фестиваль таки не відмовився від свого інтеграційного характеру.
За умов, коли керівництво України відчутно змінює вектор розвитку держави, організатори Jazz in Kiev зберігають свій прозахідний орієнтир.
Європу на Jazz in Kiev-2011 представляли вже згадані поляки зі своїми містичними мелодіями. Південна Америка постала в особі експресивної бразилійки Тані Марії. Решта виконавців були з Північної Америки. Це кларнетист Кракауер, мексиканський барабанщик Антоніо Санчес, представники все ще живого мейнстриму – квартет Стіва Своллоу.
Завершував фестиваль супергурт Fourplay. Музика Натана Іста і компанії межує з ритм-н-блюзом та якісною «попсою», та все ж залишається джазом, легким до сприйняття smooth-джазом.
«Говорити про музику – все одно, що танцювати про архітектуру». Слова, приписувані Френку Заппі, якнайкраще характеризують невдячну роботу музичного критика. Тому послухайте те, до чого лежить душа. І – приходьте на п’ятий Jazz in Kiev!
У перший день фестивалю зала була напівпорожня. Зі сцени Міжнародного центру культури і мистецтв виступали самобутні і міцні колективи – польське тріо Марціна Василевського та американський кларнетист Девід Кракауер разом із Madness Orchestra, та глядачів було відверто малувато.
Протягом наступних двох фестивальних днів публіка потроху прибувала, і все ж не було аншлагів і переаншлагів, як це ставалося ще рік або два тому.
Причина, здається, лежить на поверхні. Це аж ніяк не помилка організаторів у рекламі (її було достатньо) чи промах у запрошенні виконавців – радше невимушена допомога «поліпшувачів життя вже сьогодні», політика яких призводить до вимивання середнього класу, основної джазової аудиторії. Можновладці віддають перевагу іншим шоу – на кшталт «95-го кварталу», і винятки є вкрай рідкісними.
Тим часом, саме фестиваль Jazz in Kiev має відчутну складову, яку цілком можна вважати політичною. Найвідоміший український популяризатор джазу і незмінний ведучий концертів Олексій Коган традиційно називає фестиваль «інтеграційним», маючи на увазі виступ українських виконавців поруч із приїжджими зірками.
Цього разу українців на сцену не запросили – організатори кажуть, що не зауважили протягом останнього року нових цікавих проектів. Та коли аналізувати ретельніше, фестиваль таки не відмовився від свого інтеграційного характеру.
За умов, коли керівництво України відчутно змінює вектор розвитку держави, організатори Jazz in Kiev зберігають свій прозахідний орієнтир.
Європу на Jazz in Kiev-2011 представляли вже згадані поляки зі своїми містичними мелодіями. Південна Америка постала в особі експресивної бразилійки Тані Марії. Решта виконавців були з Північної Америки. Це кларнетист Кракауер, мексиканський барабанщик Антоніо Санчес, представники все ще живого мейнстриму – квартет Стіва Своллоу.
Завершував фестиваль супергурт Fourplay. Музика Натана Іста і компанії межує з ритм-н-блюзом та якісною «попсою», та все ж залишається джазом, легким до сприйняття smooth-джазом.
«Говорити про музику – все одно, що танцювати про архітектуру». Слова, приписувані Френку Заппі, якнайкраще характеризують невдячну роботу музичного критика. Тому послухайте те, до чого лежить душа. І – приходьте на п’ятий Jazz in Kiev!