У регіоні, де правлять автократи ще з радянських часів, Киргизстан виглядає єдиним і поки що не дуже переконливим винятком. Після виборів, що відбулися в неділю, до влади приходить колишній прем’єр-міністр тимчасового уряду Алмазбек Атамбаєв, єдиний із 16 кандидатів, який обіцяв не намагатися відновити сильне президентське правління.
Але коли, на думку одних, Киргизстан – надія на демократизацію Центральної Азії, то інші вказують на те, що це – маленька, із п’ятьма мільйонами населення, країна, з сильним поділом між північчю і півднем, де слабка центральна влада може призвести тільки до дестабілізації держави.
У сусідньому Узбекистані про вибори у сусідів повідомлялося дуже мало. І навіть критики режиму президента Іслама Карімова не вбачають у Киргизстані позитивного прикладу.
Соціолог Бахадір Мусаєв говорить, що після міжетнічних сутичок, в яких загинуло близько 500 осіб, переважно киргизьких узбеків, в Узбекистані мало хто повірить у переваги киргизької демократії.
«Якщо взяти до уваги, що там трапилося і скільки життів було втрачено, що це за демократія? Ми бачимо нестримний націоналізм, найбільш примітивний, а нам говорять про паростки демократії. А хто ці лідери, яких називають «будівничими демократії»? Та ніхто, порожнє місце. Ними маніпулюють ті, хто хоче мати цей шматок землі в геополітичних цілях», – зауважує соціолог.
Також і в сусідньому Казахстані місцевий фактично довічний правитель Нурсултан Назарбаєв говорить своїм критикам, що якщо їм не подобаються справи в Казахстані, то вони мають відвідати Киргизстан і порівняти.
Можуть самі обирати своє майбутнє, на відміну від сусідів
Проте Аміржан Косанов, заступник голови Соціально-демократичної партії, говорить, що Киргизстан може стати добрим прикладом для регіону, якщо продемонструє переваги парламентської демократії.
«У будь-якому випадку, молода киргизька демократія склала іспит, – каже він. – Їй ще потрібен час, щоб переоцінити спадок попередніх режимів Акаєва і Бакієва. Будуть ще спроби різних кланів вплинути на політику Киргизстану. Але все це – частини живого процесу. Якщо ситуація в Киргизстані залишиться в межах нинішніх законів, він, звичайно, може стати прикладом для сусідніх країн».
Та, судячи з коментарів, що надходять на інтернет-сторінки центральноазійських редакцій Радіо Свобода, звичайні мешканці регіону захоплюються хоча б тим, що киргизи можуть самі обирати своє майбутнє.
Над матеріалом працювали Марія Щур, Daisy Sindelar, Balzhan Kalakova та Nurmuhammad Kholov
Але коли, на думку одних, Киргизстан – надія на демократизацію Центральної Азії, то інші вказують на те, що це – маленька, із п’ятьма мільйонами населення, країна, з сильним поділом між північчю і півднем, де слабка центральна влада може призвести тільки до дестабілізації держави.
У сусідньому Узбекистані про вибори у сусідів повідомлялося дуже мало. І навіть критики режиму президента Іслама Карімова не вбачають у Киргизстані позитивного прикладу.
Соціолог Бахадір Мусаєв говорить, що після міжетнічних сутичок, в яких загинуло близько 500 осіб, переважно киргизьких узбеків, в Узбекистані мало хто повірить у переваги киргизької демократії.
«Якщо взяти до уваги, що там трапилося і скільки життів було втрачено, що це за демократія? Ми бачимо нестримний націоналізм, найбільш примітивний, а нам говорять про паростки демократії. А хто ці лідери, яких називають «будівничими демократії»? Та ніхто, порожнє місце. Ними маніпулюють ті, хто хоче мати цей шматок землі в геополітичних цілях», – зауважує соціолог.
Також і в сусідньому Казахстані місцевий фактично довічний правитель Нурсултан Назарбаєв говорить своїм критикам, що якщо їм не подобаються справи в Казахстані, то вони мають відвідати Киргизстан і порівняти.
Можуть самі обирати своє майбутнє, на відміну від сусідів
Проте Аміржан Косанов, заступник голови Соціально-демократичної партії, говорить, що Киргизстан може стати добрим прикладом для регіону, якщо продемонструє переваги парламентської демократії.
«У будь-якому випадку, молода киргизька демократія склала іспит, – каже він. – Їй ще потрібен час, щоб переоцінити спадок попередніх режимів Акаєва і Бакієва. Будуть ще спроби різних кланів вплинути на політику Киргизстану. Але все це – частини живого процесу. Якщо ситуація в Киргизстані залишиться в межах нинішніх законів, він, звичайно, може стати прикладом для сусідніх країн».
Та, судячи з коментарів, що надходять на інтернет-сторінки центральноазійських редакцій Радіо Свобода, звичайні мешканці регіону захоплюються хоча б тим, що киргизи можуть самі обирати своє майбутнє.
Над матеріалом працювали Марія Щур, Daisy Sindelar, Balzhan Kalakova та Nurmuhammad Kholov
