Доступність посилання

16 Грудень 2017, Київ 19:23
Чому більшість протестів в Україні закінчуються онлайн-форматом?

Хіба достатньо для досягнення поставленої мети просто поставити на «аватарку» невдале фото діючого президента з образою на його адресу, чи маніфестною заявою про бойкот виборів, «йолки» чи ще чогось?

На анонсовані у Facebook акції протесту підписується (у кращому разі) кілька сотень людей, а хто приходить? Кілька десятків (і це за оптимістичними підрахунками)... У чому ж проблема?

В Україні просто має накопичитись критична маса «онлайн-активістів». Тоді «мережевий протест» перенесеться у фізичну площину.

Має з'явитись така кількість «незгодних», яка могла б заповнити українську Болотну площу чи проспект Сахарова.

Найбільшим страхом онлайн-опозиції є страх перед визнанням власної безсилості і самотності.

Українська аудиторія Twitter та Facebook вийде на площі лише у тому разі, коли буде впевнена у тому, що на цій же площі набереться «мінімально допустима» кількість їх однодумців.

Ніхто не хоче стояти посеред майдану наодинці. В такому разі напис «НАРОД ПРОТИ [впишіть потрібне слово]» на плакаті у руках виглядатиме, як мінімум, смішно. І викликатиме відчуття дискомфорту у людини, яка його тримає...

Людина – суспільна істота. Тому ми так панічно боїмося самотності...
XS
SM
MD
LG