В Острозькій академії з’явився ректор. Знову – Пасічник

Рівне – Вдруге за півроку трудовий колектив національного університету «Острозька академія» звернувся до Міносвіти з проханням залишити на посаді ректора освітнього закладу Ігоря Пасічника. В Острозі відбулися вибори ректора. Звичній, на перший погляд, процедурі передували більше ніж річні пертурбації з перепідпорядкуванням вишу Міносвіти та зміною його статуту. Як втримати автономію і найвищий статус найдавніших українських вишів – саме про це йшлося сьогодні під час звіту ректора в «Острозькій академії».

У 16 столітті спочатку з’явилася слов’яно-греко-латинська Острозька академія, а вслід за нею і «Могилянка». У новітній Україні першою про необхідність реформування системи вищої освіти заявила Києво-Могилянська академія, котра взяла на свої плечі відродження сестри – академії в Острозі. Але якщо «могилянка» мала перспективи для стрімкого злету хоча б з огляду на місце розташування у столиці та ймовірність залучення кращих наукових кадрів, то пропозицію Миколи Жулинського відродити академію в Острозі дехто піднімав на сміх. Окрім його земляка, тодішнього Президента Леоніда Кравчука, тоді мало хто вірив в успіх замисленого.

«Волинські Афіни» постали з руїни

Доктор психології Ігор Пасічник спочатку також вагався, коли йому запропонували очолити «те, чого нема». Тобто, Острозький колегіум, де ентузіастами-мрійниками мали бути всі: від прибиральників і будівельників до викладачів і студентів. Це вже нині випускники з дипломами Національного університету «Острозька академія» не лишаються без роботи, а тоді це була руїна у всіх сенсах, вдихнути життя в яку могли хіба що невиправні фантазери. І почалося: перші екзамени за схемою ЗНО – тестуванням; перші в Україні студентські обмінні програми із закордонними вузами; впровадження, всупереч тодішній державній політиці, навчання за болонською системою; затвердження англійської мови другою мовою спілкування; будівництво суперсучасної бібліотеки; онлайн-лекції у віртуальних залах із залученням провідних учених світу; академічне котеджне містечко. А ще – заповнення величезних прогалин у вивченні творчої і наукової спадщини української діаспори, підняття величезного історичного пласту місцевих митців; розкопки і реставраційні роботи на території давнього Острога, створення потужного книговидавництва, залучення до викладання наукових світил зі світовими іменами…

Особливий статус, який отримав Національний університет «Острозька академія» – то не лише дивіденди, зароблені від часів Князя Острозького, а й результат послідовної титанічної праці, вкладеної у матеріальні й духовні підмурівки навчального закладу з найдавнішою у східній Європі історією. Роль сподвижника-ректора у цій справі також неоціненна, вважає Голова академічного братства спудеїв Віктор Артеменко.

У часи президентів Кучми і Ющенка Острозька академія підпорядковувалась Кабміну і Президентові. Півтора року тому важелі правління забрало до себе міністерство. «Острожців» разом із «києво-могилянцями» поставили у ряд з рештою класичних університетів. Академічне братство трагедії з цього не робило. Однак згодом прозвучала заява нинішнього міністра Дмитра Табачника про необхідність приведення у відповідність статусу до кількості студентів. Це стривожило двохтисячний студенсько-викладацький колектив, до міністерства посипалися звернення. Зрештою, «кількісні» характеристики «Острозької академії» лишили у спокої.

Але 16 листопада нинішнього року Міністерство оприлюднило на своєму сайті інформацію про звільнення ректора Пасічника і скасування статутів Острозької та Києво-Могилянської академій. Представники американського благодійного фонду, який фінансує будівництво гуманітарного корпусу, а також Вебстерського університету, заявили про зупинення співпраці в разі заміни ректора. Того дня академічне братство було готове до рішучих дій.

«Є моменти, коли студенти виходять на вулиці й захищають свого ректора публічно, демонстраціями чи маніфестаціями. Ми абсолютно були готові в разі невирішення конфлікту виходити і діяти так само», – каже голова Братства спудеїв Віктор Артеменко.

Робити цього не довелося. Член колегії міносвіти, начальник Рівненського обласного управління освіти Іван Вєтров звернув увагу міністерських чиновників на необхідність уточнень стосовно «безробітного» ректора Пасічника. Він нагадав, що ще в червні 2011 року збори трудового колективу розглянули питання про закінчення контракту з Ігорем Пасічником. Тоді ж було вирішено рекомендувати Кабінету Міністрів продовжити контракт із нинішнім ректором. За кілька днів міністерство повідомило про призначення Ігоря Пасічника тимчасово виконувачем обов'язків ректора Національного університету «Острозька академія».

Безальтернативний ректор?

Так почалася підготовка до сьогоднішнього голосування, яке виявилося безальтернативним за кількістю поданих кандидатур. Сам ректор хотів би мати гідного конкурента. Але їх не виявилося… навіть на папері. Судячи з результатів таємного голосування (128 зі 130 – «за») бачення Ігорем Пасічником шляхів розвитку Острозької академії та його управління цим унікальним освітнім закладом імпонує переважній більшості його працівників.

Сьогодні, через 16 років після свого першого призначення ректором, Ігор Пасічник зізнався – вдалося втілити більше, ніж замислив на початку 90-х, однак сьогодні задумів більше, ніж будь-коли.

«Тут, в Острозі, я залишив найкращі свої роки. І залишити на півшляху те, що не доробив, я просто не можу. Я маю всі нагороди, які тільки людина може мати, маю всі вчені звання, про які людина може мріяти, і гадаю, що вписав своє прізвище, гадаю, на чимало віків. Тому що творив Острозьку академію разом з вами. Мені лишилося єдине – завершити те, що я почав разом із вами. Тобто, зробити в Острозі український Оксфорд», – каже ректор.

Процедура затвердження Міністерством освіти на посаду ректора передбачає набрання кандидатом не менше 33-х відсотків голосів. За ректора Пасічника проголосували 99% його працівників.