Доступність посилання

ТОП новини
16 Жовтень 2018, Київ 06:56

Чи й справді речник РПЦ Всеволод Чаплін виголосив програму Путіна?


Київ – Російська православна Церква у тому вигляді, в якому її відродив Сталін, тривалий час виступала в ролі служниці більшовицького режиму. Звісно, «на низах» чимало священиків чесно виконували свої душпастирські обов’язки; але верхи при цьому вірно служили Царству Кесаря, одержуючи за свою службу від атеїстичної влади ордени та матеріальні вигоди. Воно й не дивно: адже питання про призначення Патріарха всієї Русі вирішувало політбюро ЦК КПРС, а митрополитів – секретаріат ЦК; попередньо всі кандидатури ретельно «фільтрувалися» так званими «компетентними органами». Так само не дивно, що патріарх Сергій (Страгородський) звав Сталіна «Богоданим Вождем», а патріарх Алексій (Симанський) – «богодарованим Верховним Вождем нашим», «улюбленим Вождем», «великим Верховним Вождем», «мудрим Вождем, котрого Промисел Божий обрав і поставив вести нашу Вітчизну шляхом благоденства і слави» тощо.

Часи змінилися. Сьогодні про Сталіна як ієрархи, так й офіційні речники РПЦ висловлюються вельми критично. Проте не доводилося досі чути щось критичне на адресу чинної в Росії влади. Максимум – певні побажання, які не мали зобов’язуючого характеру. От критики на адресу керівництва тих держав, чия політика ведеться врозріз із побажаннями Кремля, за минулі роки вистачало. Та й на адресу «безбожної й секулярної Європи» постійно лунають грізні інвективи з вуст самого патріарха Кирила.

І раптом, уже після грудневих масових акцій протесту у Росії, така критика пролунала. Щоправда, вельми своєрідна – така, що скидається на апробацію нового варіанту державної ідеології й засад практичної політики. І пролунала вона на початку січня 2012 року з вуст голови синодального відділу із взаємовідносин церкви і суспільства РПЦ протоієрея Всеволода Чапліна.

«Диктатура совісті і волі» та інші цікаві речі

Спершу отець Всеволод опублікував 5 січня на сайті «Інтерфаксу» чи то статтю, чи то тези під назвою «Непраздн(ичн)ые мысли», яка дуже важко надається до перекладу.

Якими ж є ці несвяткові, а водночас зацікавлені думки високопоставленого священика? Найперше він констатує очевидне: повернення до «політичної тиші минулого десятиліття» вже ніколи не буде. Тому влада повинна діяти, і діяти дуже рішуче: «Якщо влада не хоче бути повільно загризеною, а народ – годувати чужу армію і чужий бізнес, потрібно переходити від «стабільності» до диктатури совісті і волі. Волі політичної і моральної». Уже в цьому пасажі розставлені всі крапки над «і»: злі й підступні сили загрожують чинній владі, закордонні зловмисники прагнуть окупувати Росію, тому потрібна диктатура. Щоправда, є відсилка до «совісті і волі», та читачі старшого віку пам’ятають, хто був ще чверть століття тому в СРСР «розумом, честю і совістю нашої епохи», а ерудити одразу згадають у цьому контексті фільм «Тріумф волі» Лені Ріфеншталь про нацистський з’їзд у Нюрнбергзі…

«Багато чого з того, що відбувається в Росії, є глибоко ненормальним і не відповідає волі народу, - прорікає отець Всеволод іншу очевидність і додає: «Спадщина» 90-х років минулого століття має бути рішуче подолана». Яка саме? Демонтаж СРСР? Хоч і нерішуча, але все ж дерадянизація? Свобода слова у ЗМІ, яка тоді реально існувала? Чи несправедлива приватизація, яка виродилася у прихватизацію? Відповіді немає, але є продовження тез:

«Мігранти повинні проходити реєстрацію – нехай електронну – принаймні раз на три дні, називаючи місце своєї легальної роботи. Тих, хто цього не зробить, - під кримінальне покарання…

Воїнство в Росії не може стояти на соціальних щаблях нижче за торговців. Кожному офіцеру Збройних Сил та правоохоронних органів має бути надано свою оселю, в тому числі в московському регіоні. Але таке житло потрібно прив’язати до займаної посади чи до гідного виходу на пенсію. І це буде найкращим засобом проти корупції.

Не потрібно стримувати волю народу до політичної активності – на місцевому, регіональному, загальнонаціональному рівні. Таку волю, навпаки, слід підтримувати. Але лідерам російських (тут і далі в оригіналі у Всеволода Чапліна – «русских» - С.Г.) організацій соромно стояти на одній трибуні з Нємцовим, Каспаровим, Собчак».

Цікаво, чому саме з цими діячами? Не у шахах опозиціонера Каспарова ж справа, і не у скандальних телепрограмах зовсім не опозиційної Собчак, а в чомусь іншому, що є важливим для аудиторії «истинно русских», до якої наразі звертається Чаплін. Невже все впирається у певні нюанси з «п’ятою графою» у перерахованих протоієреєм російських знакових постатей?

Імовірно, що так, бо наступне речення витримане в тій самій стилістиці: «Варто почати серйозний загальнонаціональний діалог про основи політичного та економічного устрою країни, в тому числі про роль і статус російського (нагадую читачам: «русского» - С.Г.) народу».

Критика влади чи «розвідка боєм»?

Подробиці та нюанси ідей, оприлюднених одним із провідних речників РПЦ Всеволодом Чапліним (щоправда, «від свого імені»), розкриті в його ж двох інтерв’ю Російській службі новин. У них критика на адресу влади конкретизована: «Очевидно, що є велика кількість людей, які стурбовані невиправдано низьким статусом і слабкою роллю російського народу в політичному устрої країни, розстановці політичних акцентів… Так, є прихильники і у Каспарова, і у Касьянова, але, мені здається, що цих прихильників в нашому суспільстві набагато менше, ніж тих, хто стурбований станом російського народу, хто хотів би більше бачити патріотичної дії з боку чинної влади, більше, ніж зараз. Можна називати цих людей націоналістами, як завгодно, але очевидно, що значна частина нашої молоді і загалом народу сьогодні незадоволена становищем саме російського народу», - констатував Всеволод Чаплін.

А далі йде програма політичних дій: «Нам не потрібно без кінця озиратися то на Захід, то на Схід. Нам потрібно сьогодні зняти ті стурбованості, які є у людей, що досі відчувають несправедливість тих економічних процесів, які відбувалися в 90-і роки. Потрібно дати більш гідне місце в житті країни і нашому військовому стану, і російському народу. Якщо влада не подбає про все це, якщо вона не зніме занепокоєння людей, виявиться дуже легко і цю владу повалити, і змусити наш народ годувати чужу армію і чужий бізнес, чого, на жаль, дуже багато хто б хотів поза країною і, напевно, хтось у країні теж цього хотів би… Росія втрачає свою політичну волю саме тому, що вона не бере участь на повну силу у світових політичних процесах. Ми зараз відправили кораблі до берегів Сирії – це добре, але це має бути тільки початок… Я думаю, що потрібно подумати сьогодні про потужну військову присутність Росії у всіх регіонах, де люди просять захисту від помаранчевих експериментів, від різного роду кольорових революцій. Навіть якщо Росії потрібно буде брати участь у бойових діях, цього не потрібно сьогодні боятися… І от у цих діях повинен брати участь, принаймні, весь чоловічий елемент нашого народу… Армії потрібно нарешті дати справжню роботу. Мережевих хом’ячків цілком можна було б відправити у діючі війська. Ті з них, хто виживе, напевно, стануть людьми».

Що ж, людина, яка мала би за службовим обов’язком прочитати Священне Писання і в ньому звернути увагу на заповідь «Не убий», вважає «реальною чоловічою роботою», як вона сама висловлюється, саме «військову роботу», себто масове вбивство різних «кольорових» революціонерів і взагалі всіх, хто суперечить «політичній волі Росії». А ще ця людина (протоієрей РПЦ) зве мільйони співгромадян (і серед них вірних своєї церкви) «мережевими хом’ячками», - а потім багато розводиться про мораль і совість…

Та справа не в особистості Всеволода Чапліна. Справа в тому, що він – попри виголошену ним тезу про «приватний характер» його розмислів – є постаттю офіційною зі значними повноваженнями. Тож можна припустити, що йдеться про певну «розвідку боєм» із апробацією засадничих ідеологем наступного путінського президентського правління.

Чи треба доводити, що сказане отцем Всеволодом стосується й України?

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Публіцист, політолог, історик, член Асоціації українських письменників, член-засновник ГО «Київське братство», автор понад 20 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG