Мода з українським акцентом на виставці у Празі

Прага – У Художньо-промисловому музеї Праги відкрилась виставка продукції найбільших чеських модних салонів першої половини 20-го століття. Велика експозиція – це не тільки одяг і прикраси, це також розповідь про культуру ткацтва і швейну промисловість. Та насамперед це розповідь про тих, до кого модні салони звертались, – жінок і чоловіків, які своїм стилем одягатись вели розмову з сучасністю.

Що важливіше – мода чи характер особи, якій вона служить – питання, на яке шукає відповідь виставка, що її підготували чеські історики мистецтва. Кожна генерація вносить у моду свої акценти. Після плавної, гнучкої, можна сказати, мелодійної лінії, якою відзначалась мода періоду сецесії з її довгими, з нинішнього погляду тяжкуватими шатами, прийшли повоєнні бурхливі роки.

Джаз і сміливий чарльстон – на той час майже революційний танець, який вніс свободу вільнішого прояву емоцій, яскраво позначились на моді. Про це розповідають на виставці жіночі шати, бальні передусім, а також прикраси, наприклад, довгі низки коралів, розповіла Радіо Свобода її куратор Ева Ухалова: «Ми передбачали, що виставкою будуть цікавитись, і показали моду Чехословаччини початку минулого століття. Показуємо моду з позицій творчості й видно, що празькі модні салони були відомими в тодішній Європі. Наприклад, на виставці представлене мале чорне вечірнє плаття з модного салону Марти Лефової. Але є на виставці й мода для тодішніх емансипованих дівчат, наприклад, курточка спортивного характеру, доповнена білим шкіряним капелюхом».

Мода – це завжди як мінімум діалог, часом – крик юрби. Навіть у складних умовах еміграції, в яких жили в міжвоєнній Чехословаччині тисячі утікачів з України, на групових фото за одягом простежується характер і стиль доби.

Українці в Празі – також у руслі часу

Ось на фотографії Олена Теліга у блузці з пишним бантом на шиї – не багато прикрас могла дозволити собі ця скромна, але сильна й талановита жінка.

Або на одному з празьких фото як завжди елегантний і підтягнутий, у строгому піджаці й сорочці з великим заокругленим комірцем письменник і дипломат Володимир Винниченко. Фото показує не тільки тодішню моду, але й ставлення до неї людини, вміння відібрати одну, але виразну, промовисту деталь,через яку він звертається до сучасників.

І на празькій фотографії Олександра Олеся подібна сорочка, але є інший акцент моди того часу – пенсне у металевій оправі.

Куратор виставки моди Ева Ухалова зауважила ще одну деталь: відвідувачі в один голос заявляють, що мода початку минулого століття дуже близька нинішній: «Це підтверджує багато молодих дівчат, але і модельєри, які приходять на виставку, говорять, що представлені моделі дуже актуальні, що їх можна саме зараз носити. Особливо це стосується бальних туалетів, але є й костюми, так би мовити, поза часом».

Мода на українську вишивку

Промовистий іще один, цього разу український, акцент модної виставки у Празі. Вона відкрилась у відомому Художньо-промисловому музеї, де виставляли свої твори – театральні декорації й костюми Олександра Екстер, де пражани милувались емалями, в тому числі й прикрасами з емалі Марії Дольницької, і де в 1935 році відкрилась велика виставка зі збірок Музею визвольної боротьби України в Празі.

Блукаючи залами нинішньої експозиції, можна уявити, як костюмами минулого століття її б доповнили поетеса і художниця Галя Мазуренко та Оксана Лятуринська, поет Євген Маланюк чи історик мистецтва, дипломат Дмитро Антонович. Адже ще 1924 року чеські «Lidové noviny» писали, що в Празі в моду ввійшли вишивані рукави, такі, як на українських сорочках.