Львів – «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Тарас Шевченко» – фільми, які полюбили глядачі не лише за сюжет, сценарій, акторську гру, але й за музику. Вперше музиканти Львівської філармонії виконали музику українського кіно.
Якщо говорити про музику українського кіно, то яскравим прикладом багатства звуків і мелодій є фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Режисер хотів, щоб музика була найкраща.
Спершу мова йшла про твори Кос-Анатольського і Миколи Колеси, але композитор Мирослав Скорик чудово зумів передати почуття, гуцульську душу і гармонію людини й природи у звуках.
Автентична музика супроводжує весь фільм: весільні мелодії, колядки, щедрівки передаються дримбами, цимбалами, сопілками, флоярами, трембітами…
Влада не розуміє важливості ролі кіно – композитор
Музика в кіно має бути зрозумілою і легкою для сприйняття. Часто мелодії з фільмів стають шлягерами, зауважив композитор Юрій Саєнко, автор музики до фільму Донченка «Кисневий голод», українських та польських документальних стрічок.
«Музика в кіно відіграє роль підсилення емоційної ситуації, чого не дограє чи не договорює актор, а музикою можна скористатися. Якщо писати пісні до фільмів, то це ще інше. Пісня немов незалежна. Фільми, які роблять в Україні, а можна сказати, що взагалі не виходять нові стрічки, бо один фільм на рік – це просто знущання з культури, не той високий рівень кіно, що є в Європі і США. Далеко нам і до Росії. Не розуміє влада, що кіно – це передусім пропаганда. Я заздрю в тому плані Росії, яка стільки всього випускає, пропагує своє, нехай нам воно не вельми подобається і почасти ображає, але вони роблять свою справу. В Україні це дивляться і не розуміють, наскільки це шкідливо», – зауважив Юрій Саєнко.
Оркестр Львівської філармонії під диригуванням київського маестро Володимира Шейка виконали музику з фільмів «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Острів любові», «Гріх», «Владика Андрей» і ще кількох фільмів, яку написали композитори Мирослав Скорик, Володимир Губа, Борис Лятошинський, Володимир Гронський.
Українські композитори не затребувані на батьківщині – диригент
У час німого кіно саме музичне оформлення створювало настрій глядачам, у час радянської цензури, зокрема, у мистецтві декому з українських композиторів вдалося обійти цензуру і музикою передати глибокі думки. Так це зробив композитор Борис Лятошинський, автор драматичної музики до фільму «Тарас Шевченко».
«У 1951 році Лятошинський отримав Сталінську премію за цю музику. А в фіналі є псевдовеселощі і тема колядки «Пастиріє клячуть, в плоти Бога бачуть.Тут же, тут же, тут же, тут же, тут!» Партайгеноссе не побачили цього і дали Сталінську премію. Звісно, що у фільмі не ходили пастирі і колядники. Але в музиці це є, і це цензура пропустила. Дуже багато змісту закладено в музиці. Композитори могли поговорити з тими, хто знає, передати зміст і глибину», – каже диригент Володимир Шейко.
Митцям прикро, що українське кіно переживає занепад останні десятиліття, а українські композитори не можуть творчо реалізуватись. Чимало отримують пропозиції з Росії, і український ефір заполонила російська кінопродукція.
«Ми виконуємо музику В’ячеслава Назарова. Мені кажуть: це ж росіянин. Ні, він з Києва, але не було виходу, і почав писати музику для російських фільмів. Володимир Гронський – автор музики до 50 українських фільмів. Хто про це знає?!. Це лірика до фільмів «Острів любові», «Владика Андрей». Кіно в Україні не розвивається, а ми споживаємо чужу культуру, цілі та ідеї», – наголосив диригент Володимир Шейко.
Якщо говорити про музику українського кіно, то яскравим прикладом багатства звуків і мелодій є фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Режисер хотів, щоб музика була найкраща.
Спершу мова йшла про твори Кос-Анатольського і Миколи Колеси, але композитор Мирослав Скорик чудово зумів передати почуття, гуцульську душу і гармонію людини й природи у звуках.
Автентична музика супроводжує весь фільм: весільні мелодії, колядки, щедрівки передаються дримбами, цимбалами, сопілками, флоярами, трембітами…
Влада не розуміє важливості ролі кіно – композитор
Музика в кіно має бути зрозумілою і легкою для сприйняття. Часто мелодії з фільмів стають шлягерами, зауважив композитор Юрій Саєнко, автор музики до фільму Донченка «Кисневий голод», українських та польських документальних стрічок.
«Музика в кіно відіграє роль підсилення емоційної ситуації, чого не дограє чи не договорює актор, а музикою можна скористатися. Якщо писати пісні до фільмів, то це ще інше. Пісня немов незалежна. Фільми, які роблять в Україні, а можна сказати, що взагалі не виходять нові стрічки, бо один фільм на рік – це просто знущання з культури, не той високий рівень кіно, що є в Європі і США. Далеко нам і до Росії. Не розуміє влада, що кіно – це передусім пропаганда. Я заздрю в тому плані Росії, яка стільки всього випускає, пропагує своє, нехай нам воно не вельми подобається і почасти ображає, але вони роблять свою справу. В Україні це дивляться і не розуміють, наскільки це шкідливо», – зауважив Юрій Саєнко.
Оркестр Львівської філармонії під диригуванням київського маестро Володимира Шейка виконали музику з фільмів «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Острів любові», «Гріх», «Владика Андрей» і ще кількох фільмів, яку написали композитори Мирослав Скорик, Володимир Губа, Борис Лятошинський, Володимир Гронський.
Українські композитори не затребувані на батьківщині – диригент
У час німого кіно саме музичне оформлення створювало настрій глядачам, у час радянської цензури, зокрема, у мистецтві декому з українських композиторів вдалося обійти цензуру і музикою передати глибокі думки. Так це зробив композитор Борис Лятошинський, автор драматичної музики до фільму «Тарас Шевченко».
«У 1951 році Лятошинський отримав Сталінську премію за цю музику. А в фіналі є псевдовеселощі і тема колядки «Пастиріє клячуть, в плоти Бога бачуть.Тут же, тут же, тут же, тут же, тут!» Партайгеноссе не побачили цього і дали Сталінську премію. Звісно, що у фільмі не ходили пастирі і колядники. Але в музиці це є, і це цензура пропустила. Дуже багато змісту закладено в музиці. Композитори могли поговорити з тими, хто знає, передати зміст і глибину», – каже диригент Володимир Шейко.
Митцям прикро, що українське кіно переживає занепад останні десятиліття, а українські композитори не можуть творчо реалізуватись. Чимало отримують пропозиції з Росії, і український ефір заполонила російська кінопродукція.
«Ми виконуємо музику В’ячеслава Назарова. Мені кажуть: це ж росіянин. Ні, він з Києва, але не було виходу, і почав писати музику для російських фільмів. Володимир Гронський – автор музики до 50 українських фільмів. Хто про це знає?!. Це лірика до фільмів «Острів любові», «Владика Андрей». Кіно в Україні не розвивається, а ми споживаємо чужу культуру, цілі та ідеї», – наголосив диригент Володимир Шейко.
