Київ – У травні в Україні відкривається перша Київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012. На неї запрошені всесвітньо відомі митці – Ай Вейвей, Луїз Буржуа, Білл Віола, брати Чепмен, Рейчел Нібоун, Джатіш Каллат та інші. Організовує цю виставку англійський куратор і мистецтвознавець Девід Елліотт. Він керував кількома найновітнішими світовими музеями сучасного мистецтва і знаменитими мистецькими проектами, зокрема, останньою бієнале в Сіднеї. Про першу в Україні бієнале, своє бачення цієї виставки та сучасного українського мистецтва Девід Елліот розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.
– Ви були куратором багатьох міжнародних виставок, музеїв, бієнале. Чому Вас зацікавила робота над створенням бієнале в Україні?
– Співпрацю з колишнім СРСР, з Росією і Україною я почав давно. Ще у 1999 започаткував виставку «After the Wall: art and culture in post-Communist Europe» («Після стіни: мистецтво і культура посткомуністичної Європи»). Тоді я вперше відвідав Україну. Тож, я був дуже радий, коли мене запросили бути куратором на цій першій бієнале в Україні. Я думаю, вона дасть змогу реалізувати багато цілей.
– Які саме цілі Ви ставите перед собою?
– Перша – це створення виставки, яка б пройшла прекрасно будь-де, а не лише в Україні – виставку світового мистецтва міжнародного рівня, на якій би йшлося про мистецтво в сьогоденні, про ситуацію, про те, чому мистецтво необхідне, чому воно цікаве, що робить його справжнім. І з іншого боку, що робить його нудним. Хоча такі роботи ми, звичайно, включати у виставку не будемо. Крім того, Арсеналє буде платформою для тутешніх художників та кураторів. Адже зараз мистецький простір в Україні досить розрізнений. Ця платформа покаже митців Луганська, Харкова, Одеси, Львова та Києва разом, – паралельно з митцями з усього світу – покаже людям з інших країн. Ще ми зможемо знайти схожі речі та відмінності між сучасними митцями різних культур – в досвіді, естетичних традиціях тощо. Між українцями і наприклад, художниками з Китаю, які працюють з класичним китайським мистецтвом. Або з іншими, які наприклад критикують соцреалізм, чого не роблять чи не робили до недавнього часу українці. В світі зараз домінує не лише західний ринок мистецтва, про це треба пам’ятати. Я дуже цікавлюся такого плану дискусіями, які відбуваються в усьому світі. У них йдеться про досвід, який виражається через мистецтво та культуру. Але з іншого боку дуже важливо рухатися далі і починати дивитися на світ з іншого боку .
– Кого Ви запросили представляти свої роботи на Арсенале? Чи будуть представлені українські митці?
– На бієнале будуть представлені і українські, і іноземні митці. Однак остаточний перелік митців ще не створений. Від України будуть такі відомі імена як Ілля Кабаков та Борис Михайлов. Крім того в рамках бієнале буде й окрема виставка, яку курує Олександр Соловйов (головний куратор Мистецького Арсеналу, був куратором PinchukArtCentre та Українського Павільйону на Венеційській бієнале), яка представлятиме художників України та Польщі. В Україні є дуже хороші, талановиті митці. Мені дуже приємно відвідувати студії та арт-галереї і дивитися, що ж тут зараз відбувається. Адже я був тут у 90-х – тож дуже добре побачити нове покоління, яке з’явилося, зрозуміти, які нові форми воно виділяє для себе.
– А що ви думаєте про сам Мистецький Арсенал? Чи є він відповідним місцем для такої мистецької події як бієнале?
– Так це чудовий простір з дуже драматичною історією, і я думаю ми зробимо хорошу виставку.
– Що відрізнятиме українську бієнале від інших виставок такого плану в інших країнах? Якою є ваша думка про сучасне українське мистецтво?
– Тема української бієнале це «Найкращі часи, найгірші часи. Відродження та Апокаліпсис у сучасному мистецтві». Тут будуть представлені багато митців, яких ще не бачили в Україні, і ця бієнале могла б відбуватися насправді будь-де в світі. Хоч вона й зроблена спеціально для України, однак це шоу оцінять в будь-якій країні. Я думаю, що люди отримають задоволення від цього шоу, це буде для них певним викликом, воно їх певним чином стимулюватиме. Щодо українського мистецького простору. В Україні є колекціонери, що завжди важливо, а також тут є дуже хороші галереї. Крім того активно розвивається Мистецький арсенал. Україна дуже молода країна, вона переписує і віднаходить, визначає свою історію зараз – саме тому дуже цікаво вивчати Україну саме в цьому контексті. Що ще цікавить мене в Україні – це те, що вона на перехресті багатьох світових культур і треба лише копнути трошки-трошки глибше і можна знайти артефакти, яким по 10 000 років. В Англії треба копати й копати, щоб знайти щось таке ж старовинне. На Україну свій відбиток наклали дуже багато культур. І якраз внаслідок такого багатого взаємообміну культурами тут може розвитися щось дуже значне.
– Чи прогнозуєте ви якісь труднощі в організації виставки? Наприклад з піаром, чи захочуть, імениті куратори та мистецтвознавці їхати в Україну? Або труднощі з фінансуванням?
– Я думаю, сюди приїде багато іноземних гостей. Те, що саме я займаюся цим шоу, привабить багатьох на Арсеналє. Крім того, ми працюємо з дуже хорошими компаніями, в яких є досвід у цій сфері – у піарі, у створенні графічного дизайну тощо. Тож зниження якості (будь-чого) тому, що виставка проходить в Україні, не буде. А те, що не всі знають Київ і не всі тут бували – це буде додатковою принадою. Щодо грошей – сума, яку виділяє держава, має бути адекватною.
– Ви були куратором багатьох міжнародних виставок, музеїв, бієнале. Чому Вас зацікавила робота над створенням бієнале в Україні?
– Співпрацю з колишнім СРСР, з Росією і Україною я почав давно. Ще у 1999 започаткував виставку «After the Wall: art and culture in post-Communist Europe» («Після стіни: мистецтво і культура посткомуністичної Європи»). Тоді я вперше відвідав Україну. Тож, я був дуже радий, коли мене запросили бути куратором на цій першій бієнале в Україні. Я думаю, вона дасть змогу реалізувати багато цілей.
– Які саме цілі Ви ставите перед собою?
– Перша – це створення виставки, яка б пройшла прекрасно будь-де, а не лише в Україні – виставку світового мистецтва міжнародного рівня, на якій би йшлося про мистецтво в сьогоденні, про ситуацію, про те, чому мистецтво необхідне, чому воно цікаве, що робить його справжнім. І з іншого боку, що робить його нудним. Хоча такі роботи ми, звичайно, включати у виставку не будемо. Крім того, Арсеналє буде платформою для тутешніх художників та кураторів. Адже зараз мистецький простір в Україні досить розрізнений. Ця платформа покаже митців Луганська, Харкова, Одеси, Львова та Києва разом, – паралельно з митцями з усього світу – покаже людям з інших країн. Ще ми зможемо знайти схожі речі та відмінності між сучасними митцями різних культур – в досвіді, естетичних традиціях тощо. Між українцями і наприклад, художниками з Китаю, які працюють з класичним китайським мистецтвом. Або з іншими, які наприклад критикують соцреалізм, чого не роблять чи не робили до недавнього часу українці. В світі зараз домінує не лише західний ринок мистецтва, про це треба пам’ятати. Я дуже цікавлюся такого плану дискусіями, які відбуваються в усьому світі. У них йдеться про досвід, який виражається через мистецтво та культуру. Але з іншого боку дуже важливо рухатися далі і починати дивитися на світ з іншого боку .
– Кого Ви запросили представляти свої роботи на Арсенале? Чи будуть представлені українські митці?
– На бієнале будуть представлені і українські, і іноземні митці. Однак остаточний перелік митців ще не створений. Від України будуть такі відомі імена як Ілля Кабаков та Борис Михайлов. Крім того в рамках бієнале буде й окрема виставка, яку курує Олександр Соловйов (головний куратор Мистецького Арсеналу, був куратором PinchukArtCentre та Українського Павільйону на Венеційській бієнале), яка представлятиме художників України та Польщі. В Україні є дуже хороші, талановиті митці. Мені дуже приємно відвідувати студії та арт-галереї і дивитися, що ж тут зараз відбувається. Адже я був тут у 90-х – тож дуже добре побачити нове покоління, яке з’явилося, зрозуміти, які нові форми воно виділяє для себе.
– А що ви думаєте про сам Мистецький Арсенал? Чи є він відповідним місцем для такої мистецької події як бієнале?
– Так це чудовий простір з дуже драматичною історією, і я думаю ми зробимо хорошу виставку.
– Що відрізнятиме українську бієнале від інших виставок такого плану в інших країнах? Якою є ваша думка про сучасне українське мистецтво?
– Тема української бієнале це «Найкращі часи, найгірші часи. Відродження та Апокаліпсис у сучасному мистецтві». Тут будуть представлені багато митців, яких ще не бачили в Україні, і ця бієнале могла б відбуватися насправді будь-де в світі. Хоч вона й зроблена спеціально для України, однак це шоу оцінять в будь-якій країні. Я думаю, що люди отримають задоволення від цього шоу, це буде для них певним викликом, воно їх певним чином стимулюватиме. Щодо українського мистецького простору. В Україні є колекціонери, що завжди важливо, а також тут є дуже хороші галереї. Крім того активно розвивається Мистецький арсенал. Україна дуже молода країна, вона переписує і віднаходить, визначає свою історію зараз – саме тому дуже цікаво вивчати Україну саме в цьому контексті. Що ще цікавить мене в Україні – це те, що вона на перехресті багатьох світових культур і треба лише копнути трошки-трошки глибше і можна знайти артефакти, яким по 10 000 років. В Англії треба копати й копати, щоб знайти щось таке ж старовинне. На Україну свій відбиток наклали дуже багато культур. І якраз внаслідок такого багатого взаємообміну культурами тут може розвитися щось дуже значне.
– Чи прогнозуєте ви якісь труднощі в організації виставки? Наприклад з піаром, чи захочуть, імениті куратори та мистецтвознавці їхати в Україну? Або труднощі з фінансуванням?
– Я думаю, сюди приїде багато іноземних гостей. Те, що саме я займаюся цим шоу, привабить багатьох на Арсеналє. Крім того, ми працюємо з дуже хорошими компаніями, в яких є досвід у цій сфері – у піарі, у створенні графічного дизайну тощо. Тож зниження якості (будь-чого) тому, що виставка проходить в Україні, не буде. А те, що не всі знають Київ і не всі тут бували – це буде додатковою принадою. Щодо грошей – сума, яку виділяє держава, має бути адекватною.
