Надання безоплатної правової допомоги це гарантія проти незаконних методів дізнання та слідства, тобто «вибивання доказів», говорить Олександр Павліченко, директор Всеукраїнської благодійної організації «Українська фундація правової допомоги».
– Розкажіть, будь ласка, про вашу благодійну організацію.
– Всеукраїнська благодійна організація «Українська фундація правової допомоги» – це нова організація, створена з метою скоординувати всі ресурси, які існують в неурядовому секторі, щоб сприяти покращенню ситуації з надання безоплатної правової допомоги. Одним із окремих проектів, яким займається фундація, є створення мережі адвокатів і юристів, які надають допомогу вразливим групам населення – наркозалежним і ВІЛ-інфікованим.
Головними проектами, якими ми опікуємося, є забезпечення діяльності пілотних офісів громадського захисту (ОГЗ). Ці пілотні проекти створені 2006 року і продовжують працювати в Україні, щоб продемонструвати, яким чином може працювати система безоплатної правової допомоги в кримінальних справах.
Йдеться про вторинну правову допомогу, якщо говорити в термінах Закону «Про безоплатну правову допомогу» - це забезпечення захисту особи, яка перебуває під арештом або затримана з тим, щоб надавати їй безоплатну правову допомогу впродовж всього судового процесу. Ми забезпечуємо діяльність трьох таких пілотних проектів.
– Чи багато людей звертаються в такі офіси, скільки їх, де вони знаходяться і як працюють?
– Офіси громадського захисту розташовані в Білій Церкві, Хмельницькому і Харкові. В офісах працюють адвокати впродовж 24 годин 7 днів на тиждень.
Це – цілодобове чергування. Коли має місце затримання якоїсь особи, з райвідділу міліції в офіс надходить повідомлення про це (бо є відповідні угоди між обласними управліннями внутрішніх справ і офісами). Після дзвінка до офісу адвокат має прибути до затриманого впродовж 2 годин. І перший допит має відбуватися вже в присутності адвоката. Ідея такої ранньої присутності адвокатів (навіть на випередження нинішнього Кримінально-процесуального кодексу) в тому, щоб особа до моменту першого допиту мала побачення з адвокатом. Відповідно, навантаження у адвокатів є дуже великим, вони ведуть по 30-40 справ одночасно.
Кількість звернень різниться. Але, коли говорити про статистику, то починаючи з 2006 року, допомога була надана понад 4000 тисячам осіб, які не могли розраховувати на таку допомогу в силу різних обставин. Адже більшість тих, хто опиняється за ґратами, це ті, хто в конфлікті з законом, маргіналізовані і відповідно менш забезпечені.
Це проекти пілотні. Але я Вам можу сказати на прикладі одного з міст, що щойно почав працювати цей проект, то кількість затримань осіб за декілька місяців впала на 40%. Перестали припроваджувати до райвідділів внутрішніх справ, бо немає підстав для затримання. Адже, коли входить адвокат у справу, це вводить прозорість у ведення допиту, досудового етапу. Відповідно, це гарантія проти незаконних методів дізнання, як ми це називаємо, тобто застосовування різного типу психічного або фізичного впливу. Присутність адвоката вимагає від роботи дізнавачів, слідчих певного стандарту, тоді вже не йдеться про те, щоб вибивати докази.
- Закон «Про безоплатну правову допомогу» ухвалений, але є чинним лише в частині про первинну безоплатну допомогу (консультації, складання заяв, скарг тощо). Але ж будь-яка людина має право на правову допомогу.
– Наші офіси громадського захисту працюють як пілотні проекти, їх зараз використовують у впровадженні закону в життя.
Звичайно, на сьогоднішній день забезпечується правова допомога. По-перше, вона зафіксована в Конституції, по-друге існує фонд, яким оперує Міністерство юстиції, завдяки йому платять адвокатам, яких задіюють в надання правової допомоги, за яку клієнт не платить.
Але дуже багато затриманих, тих хто пройшли по слідству і були засуджені, навіть не знали, що мали право на адвоката і не користувалися правовою допомогою. За Європейською конвенцією - це порушення права на справедливий розгляд. А в Україні адвокат по певним категоріям справ не є обов’язковим. На сьогодні ця система ніби існує, але вона слабка, ми пропонуємо, щоб участь адвоката в кримінальних справах була обов’язковою від моменту затримання.
– Що ще треба міняти зараз в цій сфері?
– Чому постало питання про запровадження безоплатної правової допомоги, нового Закону? Бо ця система, яку я описав, вона є неефективною. Оплата, яка пропонується адвокатам, жодним чином не може зацікавити їх. Ця система є рудиментом радянських часів, коли адвокати зобов’язані були відпрацьовувати, але зараз ситуація інша.
Треба, щоб працювали якісні адвокати, які можуть надавати допомогу належного рівня, які не є заангажованими, не є пов’язаними (як зараз їх підозрюють) зі слідчими, які запрошують, як кажуть, своїх зручних адвокатів.
Треба міняти ситуацію, коли адвокат вступає в справу впродовж декількох днів після затримання особи, тобто входить у справу, коли вже були дізнання підозрюваного чи обвинувачуваного, коли справа, як то кажуть, зроблена. Відповідно, він лише формально якимось чином засвідчував свою присутність. Оплата його становила 100-150 гривень за всю роботу, і якісні, кваліфіковані адвокати не були зацікавлені брати в цьому участь.
До того ж, кількість адвокатів, які були задіяні в цій системі, не покриває потреби. Якщо подивитися на звіт міністра юстиції, більша частина коштів, які передбачені для виплати адвокатам, які беруть участь в таких справах, не вибиралася і на 10%. 90% коштів залишалися, тож використання було неефективним.
Це приклад того, що система не працювала в тому вигляді, який був закладений до ухвалення нового Закону «Про безоплатну правову допомогу». Ця система поки продовжує ще працювати, бо її ніхто не скасовував. Перепрофілювання і відбудовування нової системи відбувається на ходу.
– Тож, як працюватиме, згідно з законом, ця система? Хто має оплачувати роботу таких адвокатів? Які структури держава уповноважує займатися цією роботою?
– В законі пропонується 2 види допомоги: первинна (надання правової інформації, допомога з документами) і вторинна, якою займаються наші офіси зараз.
Джерелами фінансування такої правової допомоги є держава, також можливі інші фінансові законні джерела, закордонні в тому числі.
Держава планує створити ось такі центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, на зразок наших пілотних офісів в різних обласних центрах України. Заплановано, що їх має бути 75 на території України, є наші 3, всі інші треба створити. І повноцінно ця система зможе запрацювати через декілька років.
– Тож питання саме у впровадженні безоплатної правової допомоги на практиці? Чи в законодавстві також є якісь недоліки?
– Я не скажу, що є вагомі недоліки в нинішньому законодавстві в цій сфері. Зараз йдеться про те, що буде ухвалений Кримінальний процесуальний кодекс, який змінить процедуру участі осіб, які можуть виступати в захисті. Наступною є вимога щодо розробки підзаконних актів, якими будуть визначені стандарти роботи, оплати адвокатів (які працюватимуть у сфері безоплатної допомоги) і так далі.
Тож, говорити про недоліки, мабуть, зараз не треба. Треба говорити про те, що необхідно ще багато чого зробити, і якраз зараз і відбувається така робота.
Довідка
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» діє з 9 липня 2011 року. Він визначає два види правової допомоги, що надається безоплатно. Первинна правова допомога – це надання правової інформації, консультацій з роз’яснення правових питань щодо складення заяв, скарг та інших документів правового характеру. Вторинна правова допомога передбачає захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення документів процесуального характеру. Зараз норми закону чинні лише щодо первинної правової допомоги; щодо вторинної правової допомоги – частина норм вступить в дію з 1 січня 2013 року, частина – з 1 січня 2014 року.
– Розкажіть, будь ласка, про вашу благодійну організацію.
– Всеукраїнська благодійна організація «Українська фундація правової допомоги» – це нова організація, створена з метою скоординувати всі ресурси, які існують в неурядовому секторі, щоб сприяти покращенню ситуації з надання безоплатної правової допомоги. Одним із окремих проектів, яким займається фундація, є створення мережі адвокатів і юристів, які надають допомогу вразливим групам населення – наркозалежним і ВІЛ-інфікованим.
Головними проектами, якими ми опікуємося, є забезпечення діяльності пілотних офісів громадського захисту (ОГЗ). Ці пілотні проекти створені 2006 року і продовжують працювати в Україні, щоб продемонструвати, яким чином може працювати система безоплатної правової допомоги в кримінальних справах.
Йдеться про вторинну правову допомогу, якщо говорити в термінах Закону «Про безоплатну правову допомогу» - це забезпечення захисту особи, яка перебуває під арештом або затримана з тим, щоб надавати їй безоплатну правову допомогу впродовж всього судового процесу. Ми забезпечуємо діяльність трьох таких пілотних проектів.
– Чи багато людей звертаються в такі офіси, скільки їх, де вони знаходяться і як працюють?
– Офіси громадського захисту розташовані в Білій Церкві, Хмельницькому і Харкові. В офісах працюють адвокати впродовж 24 годин 7 днів на тиждень.
Це – цілодобове чергування. Коли має місце затримання якоїсь особи, з райвідділу міліції в офіс надходить повідомлення про це (бо є відповідні угоди між обласними управліннями внутрішніх справ і офісами). Після дзвінка до офісу адвокат має прибути до затриманого впродовж 2 годин. І перший допит має відбуватися вже в присутності адвоката. Ідея такої ранньої присутності адвокатів (навіть на випередження нинішнього Кримінально-процесуального кодексу) в тому, щоб особа до моменту першого допиту мала побачення з адвокатом. Відповідно, навантаження у адвокатів є дуже великим, вони ведуть по 30-40 справ одночасно.
Кількість звернень різниться. Але, коли говорити про статистику, то починаючи з 2006 року, допомога була надана понад 4000 тисячам осіб, які не могли розраховувати на таку допомогу в силу різних обставин. Адже більшість тих, хто опиняється за ґратами, це ті, хто в конфлікті з законом, маргіналізовані і відповідно менш забезпечені.
Це проекти пілотні. Але я Вам можу сказати на прикладі одного з міст, що щойно почав працювати цей проект, то кількість затримань осіб за декілька місяців впала на 40%. Перестали припроваджувати до райвідділів внутрішніх справ, бо немає підстав для затримання. Адже, коли входить адвокат у справу, це вводить прозорість у ведення допиту, досудового етапу. Відповідно, це гарантія проти незаконних методів дізнання, як ми це називаємо, тобто застосовування різного типу психічного або фізичного впливу. Присутність адвоката вимагає від роботи дізнавачів, слідчих певного стандарту, тоді вже не йдеться про те, щоб вибивати докази.
- Закон «Про безоплатну правову допомогу» ухвалений, але є чинним лише в частині про первинну безоплатну допомогу (консультації, складання заяв, скарг тощо). Але ж будь-яка людина має право на правову допомогу.
– Наші офіси громадського захисту працюють як пілотні проекти, їх зараз використовують у впровадженні закону в життя.
Звичайно, на сьогоднішній день забезпечується правова допомога. По-перше, вона зафіксована в Конституції, по-друге існує фонд, яким оперує Міністерство юстиції, завдяки йому платять адвокатам, яких задіюють в надання правової допомоги, за яку клієнт не платить.
Але дуже багато затриманих, тих хто пройшли по слідству і були засуджені, навіть не знали, що мали право на адвоката і не користувалися правовою допомогою. За Європейською конвенцією - це порушення права на справедливий розгляд. А в Україні адвокат по певним категоріям справ не є обов’язковим. На сьогодні ця система ніби існує, але вона слабка, ми пропонуємо, щоб участь адвоката в кримінальних справах була обов’язковою від моменту затримання.
– Що ще треба міняти зараз в цій сфері?
– Чому постало питання про запровадження безоплатної правової допомоги, нового Закону? Бо ця система, яку я описав, вона є неефективною. Оплата, яка пропонується адвокатам, жодним чином не може зацікавити їх. Ця система є рудиментом радянських часів, коли адвокати зобов’язані були відпрацьовувати, але зараз ситуація інша.
Треба, щоб працювали якісні адвокати, які можуть надавати допомогу належного рівня, які не є заангажованими, не є пов’язаними (як зараз їх підозрюють) зі слідчими, які запрошують, як кажуть, своїх зручних адвокатів.
Треба міняти ситуацію, коли адвокат вступає в справу впродовж декількох днів після затримання особи, тобто входить у справу, коли вже були дізнання підозрюваного чи обвинувачуваного, коли справа, як то кажуть, зроблена. Відповідно, він лише формально якимось чином засвідчував свою присутність. Оплата його становила 100-150 гривень за всю роботу, і якісні, кваліфіковані адвокати не були зацікавлені брати в цьому участь.
До того ж, кількість адвокатів, які були задіяні в цій системі, не покриває потреби. Якщо подивитися на звіт міністра юстиції, більша частина коштів, які передбачені для виплати адвокатам, які беруть участь в таких справах, не вибиралася і на 10%. 90% коштів залишалися, тож використання було неефективним.
Це приклад того, що система не працювала в тому вигляді, який був закладений до ухвалення нового Закону «Про безоплатну правову допомогу». Ця система поки продовжує ще працювати, бо її ніхто не скасовував. Перепрофілювання і відбудовування нової системи відбувається на ходу.
– Тож, як працюватиме, згідно з законом, ця система? Хто має оплачувати роботу таких адвокатів? Які структури держава уповноважує займатися цією роботою?
– В законі пропонується 2 види допомоги: первинна (надання правової інформації, допомога з документами) і вторинна, якою займаються наші офіси зараз.
Джерелами фінансування такої правової допомоги є держава, також можливі інші фінансові законні джерела, закордонні в тому числі.
Держава планує створити ось такі центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, на зразок наших пілотних офісів в різних обласних центрах України. Заплановано, що їх має бути 75 на території України, є наші 3, всі інші треба створити. І повноцінно ця система зможе запрацювати через декілька років.
– Тож питання саме у впровадженні безоплатної правової допомоги на практиці? Чи в законодавстві також є якісь недоліки?
– Я не скажу, що є вагомі недоліки в нинішньому законодавстві в цій сфері. Зараз йдеться про те, що буде ухвалений Кримінальний процесуальний кодекс, який змінить процедуру участі осіб, які можуть виступати в захисті. Наступною є вимога щодо розробки підзаконних актів, якими будуть визначені стандарти роботи, оплати адвокатів (які працюватимуть у сфері безоплатної допомоги) і так далі.
Тож, говорити про недоліки, мабуть, зараз не треба. Треба говорити про те, що необхідно ще багато чого зробити, і якраз зараз і відбувається така робота.
Довідка
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» діє з 9 липня 2011 року. Він визначає два види правової допомоги, що надається безоплатно. Первинна правова допомога – це надання правової інформації, консультацій з роз’яснення правових питань щодо складення заяв, скарг та інших документів правового характеру. Вторинна правова допомога передбачає захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення документів процесуального характеру. Зараз норми закону чинні лише щодо первинної правової допомоги; щодо вторинної правової допомоги – частина норм вступить в дію з 1 січня 2013 року, частина – з 1 січня 2014 року.
