Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 01:18

Фахівці НАТО вчили українських моряків виживати при зустрічі з піратами


Семінар Центру судноплавства НАТО, Одеса, 24 лютого 2012 року

Іван Шевчук

Одеса – У п’ятницю в Одесі провели практичний семінар Центру судноплавства НАТО, що мав на меті пояснити українським морякам, що слід робити, щоб вижити під час нападу морських піратів, протягом майже неминучого наступного полону та після звільнення, котре зазвичай ще надовго є обтяженим неабиякими проблемами. Присутні хотіли почути й інші відповіді.

Сім мільярдів доларів втрачає щорічно світова економіка через дії піратів, нині переважно сомалійських. Левова частка цих втрат, природно, припадає на судноплавні компанії.

Лише за останні три роки середня вартість викупу захопленого судна зросла із 3 до 5 мільйонів доларів. І це вже не кажучи про моральні збитки, яких зазнають моряки, перебуваючи в нелюдських умовах піратського полону, який може тривати від місяця і аж до двох років.

Щоб бодай трішки послабити цей найтрагічніший момент піратських нападів, натовці пропонували метод оптимальних дій за такого форс-мажору. У запропонованому арсеналі і використання пожежних шлангів, і барикадування капітанського містка, і використання так званої цитаделі, у якій можна сховатися на час, достатній для того, щоб із піратами розібралися військові.

Шланг – не зброя


Моряки, які пройшли крізь піратське пекло, до цього набору ставляться із певним скепсисом.

Щоб цього не трапилося, на судна треба ставити озброєну охорону – тільки це допомагає, кажуть вони. Навіть коли судно йде у конвої, його все одно можуть «вихопити».

Капітан Валентин Дудник знає, що каже: торік він провів понад 10 місяців у полоні в сомалійських піратів на борту алжирського судна «Бліда». Спроба скористатися пожежними шлангами ледь не коштувала йому життя.

Капітан із понад 30-річним стажем каже, що з ностальгією згадує радянські часи, коли морські піхотинці у лічені години розв’язували будь-яку піратську проблему. Розповідає, що саме так і сталося, коли 1989 року на його судно напали марокканські пірати.

На одеському семінарі доцільність збройної охорони судна була предметом дискусії, а не безумовної рекомендації, хоча є вагомі аргументи на користь саме такого заходу, каже Ігор Сафін, генеральний директор компанії «Ві Шипс», що займається працевлаштуванням моряків.

Як показує досвід, проводення суден під охороною морського спецназу дає позитивні результати, оскільки, побачивши озброєну охорону, пірати втрачають бажання підходити до судна.

Розбійники чи терористи?

Для того, щоб вимагати твердих дій проти піратів, українські моряки мають особливі підстави. Адже серед піратських полонених відсоток українців є дуже високим.

По-перше, контингент українських моряків є доволі великим – за чисельністю він посідає 4-е місце в світі. По-друге, українські моряки змушені ходити й у ті рейси, в які британського чи американського, приміром, моряка не затягнеш.

Вони вважають, що дії сомалійських піратів слід кваліфікувати як тероризм – з огляду хоча б на їхню звичку брати заручників. А відтак і заходів вживати відповідних.

Чи готовий до них Північноатлантичний союз, представник європейського офісу Центру судноплавства НАТО Стейн Олав Хаґалід однозначно відповісти не зміг.

«Я не буду коментувати на політичному рівні, я говорю про тактичні питання, розповідаючи про зусилля НАТО стосовно піратства. Військово-морські сили країн НАТО і Європейського Союзу борються насправді з симптомами, утримують ситуацію від погіршення, і, я думаю, в цьому ми доволі успішні», – зазначив Стейн Олав Хаґалід.

Єдине, у чому він висловив однозначну упевненість, так це те, що боротися з піратами слід єдиним фронтом і спільними зусиллями. У цьому сенсі одеський семінар може слугувати бодай символом такої одностайності.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG