У Ради Європи закінчується терпіння щодо України, а співдоповідачі ПАРЄ не хочуть більше чути про нові робочі групи з реформування законодавства. Тепер від України очікують реального результату. Співдоповідач ПАРЄ Марієтта де Пурбе-Лундін розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода про те, що найбільше розчарувало під час візиту до Києва, а також про маленькі кроки, які все ж здійснила Україна.
– Як ви оцінюєте виконання Україною резолюції ПАРЄ?
– Ми бачимо що йде робота над Кримінально-процесуальним кодексом, що є багато поправок, але ми досі не знаємо, яким буде результат цієї роботи. І чи буде новий покращений КПК ухвалено. Крім того, український парламент намагався декриміналізувати статті 364 (зловживання службовим становищем) та 365 (перевищення службових повноважень) Кримінального кодексу України. Але ці спроби провалилися. Хоча проблема тут не в самих статтях, а в тому, як вони використовуються. Вони використовуються дуже широко. Якщо ж використовувати їх за справжнім призначенням – проти корупції, наприклад, то вони є правильними. Але те, як вони використовуються в Україні, це не є добре.
Подивимося, що відбуватиметься в наступні кілька місяців, адже скоро будуть вибори. І всі парламентарі будуть займатися виборчою кампанією, промовами і передвиборчою діяльністю. Тож, на жаль, за деякий час буде важко щось ухвалювати, бо всі думатимуть лише про те, щоб їх переобрали. Мова тут іде і про опозицію, і про владу.
– Українські опозиційні партії заявляють що тепер на Україну чекають такі ж санкції, як, наприклад, ЄС застосовує до Білорусі. Як би Ви прокоментували такі заяви?
– Білорусь не є членом Ради Європи, тому ми не можемо порівнювати. Застосовані можуть бути різні санкції, але поки нічого такого не робиться. Варіанти різні – втрата права голосу, членства… але до цього етапу ми ще не дійшли. Хоча, звичайно, санкції до країн, які не виконують резолюції можуть бути застосовані.
– Що очікуєте від наступного, травневого візиту?
– Ми сподіваємося зустрітися з Юлією Тимошенко, також сподіваємося зустрітися з Президентом України. Бо нам не вдалося зробити цього ні під час нинішнього візиту, ні минулого разу, ні позаминулого. А також хочемо прослідкувати, чи відбувається прогрес у тих галузях, про які нам розповідали під час цього візиту – це стосується різних законів. Також сподіваємося на зустріч із деякими міністрами.
– Що найбільше розчарувало під час візиту до України?
– Зустріч із міністром закордонних справ України дуже розчарувала, здивувала і шокувала нас. Він неодноразово сигналізував нам про те, що Україна може робити, що хоче, і не звертати уваги на рекомендації Ради Європи. І що Україна не повинна виконувати зобов’язання, які взяла на себе, коли стала членом Ради Європи.
Це нас сильно здивувало ще й тому, що інші міністри та люди, близькі до Президента, говорили абсолютно протилежні висловлюванням міністра закордонних справ речі. Тож це був такий шок, і він повторив це так багато разів! Але я сподіваюся він із такою точкою зору один.
– Чи є все-таки прогрес у виконанні резолюції?
– Певні кроки робляться, але маленькі. Водночас, для нас було важливо мати цей діалог, бачити хоча б політичну волю від української влади. Великим позитивом є те, що Генеральний прокурор посприяв тому, щоб ми зустрілися з Юрієм Луценком. Адже це вперше! Україна була єдиною країною, де до в’язнів не пускали доповідачів. В Азербайджані та Росії дозволялися такі візити, а в Україні – ні! А ми просили про це так багато разів! І отримували «ні» у відповідь. Тепер сподіваємося отримати «так» на прохання відвідати Тимошенко у травні.
– Як ви оцінюєте виконання Україною резолюції ПАРЄ?
– Ми бачимо що йде робота над Кримінально-процесуальним кодексом, що є багато поправок, але ми досі не знаємо, яким буде результат цієї роботи. І чи буде новий покращений КПК ухвалено. Крім того, український парламент намагався декриміналізувати статті 364 (зловживання службовим становищем) та 365 (перевищення службових повноважень) Кримінального кодексу України. Але ці спроби провалилися. Хоча проблема тут не в самих статтях, а в тому, як вони використовуються. Вони використовуються дуже широко. Якщо ж використовувати їх за справжнім призначенням – проти корупції, наприклад, то вони є правильними. Але те, як вони використовуються в Україні, це не є добре.
Подивимося, що відбуватиметься в наступні кілька місяців, адже скоро будуть вибори. І всі парламентарі будуть займатися виборчою кампанією, промовами і передвиборчою діяльністю. Тож, на жаль, за деякий час буде важко щось ухвалювати, бо всі думатимуть лише про те, щоб їх переобрали. Мова тут іде і про опозицію, і про владу.
– Українські опозиційні партії заявляють що тепер на Україну чекають такі ж санкції, як, наприклад, ЄС застосовує до Білорусі. Як би Ви прокоментували такі заяви?
Cанкції до країн, які не виконують резолюції можуть бути застосовані
– Білорусь не є членом Ради Європи, тому ми не можемо порівнювати. Застосовані можуть бути різні санкції, але поки нічого такого не робиться. Варіанти різні – втрата права голосу, членства… але до цього етапу ми ще не дійшли. Хоча, звичайно, санкції до країн, які не виконують резолюції можуть бути застосовані.
– Що очікуєте від наступного, травневого візиту?
Ми сподіваємося зустрітися з Юлією Тимошенко, також сподіваємося зустрітися з Президентом України
– Ми сподіваємося зустрітися з Юлією Тимошенко, також сподіваємося зустрітися з Президентом України. Бо нам не вдалося зробити цього ні під час нинішнього візиту, ні минулого разу, ні позаминулого. А також хочемо прослідкувати, чи відбувається прогрес у тих галузях, про які нам розповідали під час цього візиту – це стосується різних законів. Також сподіваємося на зустріч із деякими міністрами.
– Що найбільше розчарувало під час візиту до України?
Зустріч із міністром закордонних справ України дуже розчарувала, здивувала і шокувала нас. Він неодноразово сигналізував нам про те, що Україна може робити, що хоче, і не звертати уваги на рекомендації Ради Європи
– Зустріч із міністром закордонних справ України дуже розчарувала, здивувала і шокувала нас. Він неодноразово сигналізував нам про те, що Україна може робити, що хоче, і не звертати уваги на рекомендації Ради Європи. І що Україна не повинна виконувати зобов’язання, які взяла на себе, коли стала членом Ради Європи.
Це нас сильно здивувало ще й тому, що інші міністри та люди, близькі до Президента, говорили абсолютно протилежні висловлюванням міністра закордонних справ речі. Тож це був такий шок, і він повторив це так багато разів! Але я сподіваюся він із такою точкою зору один.
– Чи є все-таки прогрес у виконанні резолюції?
Україна була єдиною країною, де до в’язнів не пускали доповідачів
– Певні кроки робляться, але маленькі. Водночас, для нас було важливо мати цей діалог, бачити хоча б політичну волю від української влади. Великим позитивом є те, що Генеральний прокурор посприяв тому, щоб ми зустрілися з Юрієм Луценком. Адже це вперше! Україна була єдиною країною, де до в’язнів не пускали доповідачів. В Азербайджані та Росії дозволялися такі візити, а в Україні – ні! А ми просили про це так багато разів! І отримували «ні» у відповідь. Тепер сподіваємося отримати «так» на прохання відвідати Тимошенко у травні.
