Україні потрібні державні корекційні центри для дітей із синдромом аутизму, бо сьогодні цим дітям та їхнім батькам нікуди йти по допомогу. Про це йдеться у відкритому листі Асоціації батьків дітей з аутизмом та Фонду «Дитина з майбутнім» до міністра охорони здоров’я, який вони підготували з нагоди Міжнародного дня інформування населення про проблеми аутизму.
Чи багато зі звичайних людей знають, що це взагалі таке? Схоже, що ні. Психологи в останні роки констатують катастрофічне збільшення кількості дітей, яким ставлять діагноз – аутизм.
За словами Тетяни Скрипник, доктора психологічних наук, завідувача лабораторії корекції розвитку дітей з аутизмом, в Україні, як і в Росії, такою статистикою ніхто не займався, а за світовими офіційними статистичними даними, середній показник – від 8 до 20 дітей на 10 тисяч дитячого населення. Хоча американські дослідники твердять, що в окремих регіонах ця цифра може дорівнювати і одна дитина зі ста, чи й навіть із 80.
«Зараз аутизмом називають розлади аутистичного спектру.До цієї категорії може належати дуже багато дітей, які мають певні прояви, схожі на аутичні. Це не зовсім той класичний аутизм», – пояснює психолог розбіжності у статистиці.
Що ж воно таке – аутизм? У перекладі з грецької autos – «сам», тобто аутизм – занурення в себе. Підсумовуючи думки психологів, можна сказати, що це порушення нервової та психічної діяльності, яке виявляється у проблемах сприймання, недостатній здатності до взаємодії із зовнішнім світом і порушеннях адаптації.
Якщо говорити простіше, мозок аутиста не може одночасно фіксувати усю інформацію, яка йому надходить із зовнішнього світу, як мозок звичайної людини. У кожний окремий момент аутист сприймає світ тільки через один єдиний канал – через зір або слух чи дотик. Вся інша інформація – ігнорується. До того ж, така людина не може синтезувати інформацію від різних органів відчуттів у єдину цілісну картину.
Проблеми аутизму на сьогодні недостатньо досліджені, адже вони були сформульовані порівняно недавно. На Заході почали говорити про це десь у 80-х роках. Навіть однозначної відповіді на питання про причини цього розладу не існує.
«Аутизм лишається на сьогодні одним із загадковіших порушень розвитку, – зазначає Тетяна Скрипник. – Йдеться про 30 чинників, які можуть бути причиною розладу. Називають все, що завгодно, і немає ніякої підтвердженої інформації».
Говорять про генетичні відхилення, порушення гормональної діяльності, аутоімунні процеси тощо. Складність дослідження аутизму полягає також у відсутності об’єктивних методів дослідження, адже традиційні аналізи (енцефалограма, томограма мозку) нічого не визначають.
«У нас є аутисти з ідеальною картиною мозку, хоч у підручник став», – зауважує експерт.
Причина аутизму невідома, але порятунок є
Чи можна допомогти такій дитині? Більшість психологів, зокрема дослідники ізраїльського центру «Міхне», стверджують, що в разі раннього і правильного лікування близько 75% аутистів інтегруються у суспільство, а частина з них стають його повноправними членами і самостійно забезпечують своє існування.
Сьогодні діагноз «аутизм» ставиться у трирічному віці. Дитині-аутисту потрібне спеціальне навчання для правильної соціологізації, а це робота вихователя, психолога, логопеда та ін. За кордоном існують спеціалізовані центри для таких дітей. Наприклад, у США на навчання однієї такої дитини виділяють з бюджету близько 42 тисячі доларів на рік.
В Україні вчасне діагностування і правильна корекція поведінки дітей-аутистів ще дуже далекі від реальних потреб. До корекції аутизму в нас підходять традиційно – відсилають до психіатра чи дефектолога-логопеда, тож діти отримують некваліфіковану допомогу, каже Тетяна Скрипник.
Разом із тим, ведуться дослідження в Інституті спеціальної педагогіки НАПН. Фахівці Міністерства освіти і науки підготували «Програму дошкільного розвитку дітей з аутизмом». Однак немає дитсадочків, груп для аутистів, державних центрів і навчальних закладів для них.
Ставлення до аутистів – індикатор розвитку суспільства – Покальчук
Питання адаптації і соціологізації аутистів сьогодні залежать від рівня гуманізму нашого суспільства, яке не готове до взаємодії з такими людьми, вважає соціальний психолог Олег Покальчук.
«Я не думаю, що це питання буде позитивно якось розвиватися у найближчий час, – наголошує експерт. – Йде процес виживання суспільства, і в цьому процесі буде просто залишатися той, хто сильніший. Ті програми, які існують, як більшість гуманітарних програм, покликані просто закривати певну нішу».
От і виходить, що корекційні центри фінансуються за рахунок батьків і спонсорів. Їх катастрофічно не вистачає, а діти-аутисти у віці 18 років отримують діагноз «шизофренія» і остаточно втрачають усі можливості для нормального існування.
Чи багато зі звичайних людей знають, що це взагалі таке? Схоже, що ні. Психологи в останні роки констатують катастрофічне збільшення кількості дітей, яким ставлять діагноз – аутизм.
За словами Тетяни Скрипник, доктора психологічних наук, завідувача лабораторії корекції розвитку дітей з аутизмом, в Україні, як і в Росії, такою статистикою ніхто не займався, а за світовими офіційними статистичними даними, середній показник – від 8 до 20 дітей на 10 тисяч дитячого населення. Хоча американські дослідники твердять, що в окремих регіонах ця цифра може дорівнювати і одна дитина зі ста, чи й навіть із 80.
«Зараз аутизмом називають розлади аутистичного спектру.До цієї категорії може належати дуже багато дітей, які мають певні прояви, схожі на аутичні. Це не зовсім той класичний аутизм», – пояснює психолог розбіжності у статистиці.
Що ж воно таке – аутизм? У перекладі з грецької autos – «сам», тобто аутизм – занурення в себе. Підсумовуючи думки психологів, можна сказати, що це порушення нервової та психічної діяльності, яке виявляється у проблемах сприймання, недостатній здатності до взаємодії із зовнішнім світом і порушеннях адаптації.
Якщо говорити простіше, мозок аутиста не може одночасно фіксувати усю інформацію, яка йому надходить із зовнішнього світу, як мозок звичайної людини. У кожний окремий момент аутист сприймає світ тільки через один єдиний канал – через зір або слух чи дотик. Вся інша інформація – ігнорується. До того ж, така людина не може синтезувати інформацію від різних органів відчуттів у єдину цілісну картину.
Проблеми аутизму на сьогодні недостатньо досліджені, адже вони були сформульовані порівняно недавно. На Заході почали говорити про це десь у 80-х роках. Навіть однозначної відповіді на питання про причини цього розладу не існує.
«Аутизм лишається на сьогодні одним із загадковіших порушень розвитку, – зазначає Тетяна Скрипник. – Йдеться про 30 чинників, які можуть бути причиною розладу. Називають все, що завгодно, і немає ніякої підтвердженої інформації».
Говорять про генетичні відхилення, порушення гормональної діяльності, аутоімунні процеси тощо. Складність дослідження аутизму полягає також у відсутності об’єктивних методів дослідження, адже традиційні аналізи (енцефалограма, томограма мозку) нічого не визначають.
«У нас є аутисти з ідеальною картиною мозку, хоч у підручник став», – зауважує експерт.
Причина аутизму невідома, але порятунок є
Чи можна допомогти такій дитині? Більшість психологів, зокрема дослідники ізраїльського центру «Міхне», стверджують, що в разі раннього і правильного лікування близько 75% аутистів інтегруються у суспільство, а частина з них стають його повноправними членами і самостійно забезпечують своє існування.
Сьогодні діагноз «аутизм» ставиться у трирічному віці. Дитині-аутисту потрібне спеціальне навчання для правильної соціологізації, а це робота вихователя, психолога, логопеда та ін. За кордоном існують спеціалізовані центри для таких дітей. Наприклад, у США на навчання однієї такої дитини виділяють з бюджету близько 42 тисячі доларів на рік.
В Україні вчасне діагностування і правильна корекція поведінки дітей-аутистів ще дуже далекі від реальних потреб. До корекції аутизму в нас підходять традиційно – відсилають до психіатра чи дефектолога-логопеда, тож діти отримують некваліфіковану допомогу, каже Тетяна Скрипник.
Разом із тим, ведуться дослідження в Інституті спеціальної педагогіки НАПН. Фахівці Міністерства освіти і науки підготували «Програму дошкільного розвитку дітей з аутизмом». Однак немає дитсадочків, груп для аутистів, державних центрів і навчальних закладів для них.
Ставлення до аутистів – індикатор розвитку суспільства – Покальчук
Питання адаптації і соціологізації аутистів сьогодні залежать від рівня гуманізму нашого суспільства, яке не готове до взаємодії з такими людьми, вважає соціальний психолог Олег Покальчук.
«Я не думаю, що це питання буде позитивно якось розвиватися у найближчий час, – наголошує експерт. – Йде процес виживання суспільства, і в цьому процесі буде просто залишатися той, хто сильніший. Ті програми, які існують, як більшість гуманітарних програм, покликані просто закривати певну нішу».
От і виходить, що корекційні центри фінансуються за рахунок батьків і спонсорів. Їх катастрофічно не вистачає, а діти-аутисти у віці 18 років отримують діагноз «шизофренія» і остаточно втрачають усі можливості для нормального існування.
