Доступність посилання

16 Грудень 2017, Київ 13:20
Київ – Геологи виявили під землею в Африці значні запаси води, що фактично може стати порятунком для континенту, який постійно потерпає від засухи. Водночас вчені радять обережно поводитися з таким скарбом, щоб не виснажити надра, багаті на ресурс, який вже незабаром стане дефіцитом. Цього тижня наука також обговорює існування темної матерії у Всесвіті та вік білих ведмедів, який виявився уп’ятеро більшим, ніж вважалося.

Африка, яка найбільше з усіх континентів потерпає від засухи, виявляється, має неабиякі запаси підземних вод: під товщею землі тут у 100 разів більше води, аніж на поверхні, пишуть британські геологи у статті у журналі Environmental Research Letters. Вчені створили найдетальнішу на сьогодні карту водних ресурсів Африки – з урахуванням потенціалу підземних горизонтів. Результати вражають: води, яка прихована під земною товщею, в Африці стільки, що ці запаси могли б вирішити проблему 300 мільйонів жителів континенту.

BBC News цитує одного з авторів дослідження Гелен Бонсор, яка розповідає, що їй і її колегам із Британської геологічної служби та Університетського коледжу Лондона вперше вдалося зібрати інформацію про водоносні горизонти на африканському континенті. Досі, за словами Бонсор, про запаси ґрунтових вод тут «ніхто і не замислювався». Вчені зібрали дані гідрогеологічних карт, отриманих від урядів країн Африки, а також 283 досліджень підземних водоносних горизонтів.

«Найбільші запаси ґрунтових вод накопичилися у північній Африці, у підземних резервуарах на глибині осадових порід – під Лівією, Алжиром і Чадом», – розповідає вона. «Води там стільки, що нею можна було покрити територію цих країн шаром 75 метрової товщини, – це дуже багато», – наголошує Бонсор.

Водночас дослідники закликають використовувати ці запаси дуже обережно. За їхніми словами, неефективно просто пробурити тисячі свердловин. Керівник дослідження Алан МакДональд вважає, що оптимальним рішенням буде – після детального вивчення умов та особливостей на конкретній місцевості – бурити невеликі свердловини, використання яких могло б забезпечити потреби сільського господарства у різних регіонах. Геологи наголошують: через постійну засуху в Африці водоносні горизонти майже не поповнюються, тож масштабне викачування прісної води спустошить їх дуже швидко.


Цього року у Всесвітній день води 22 березня у США оприлюднили доповідь, згідно з якою у найближчі десятиліття проблема доступності водних ресурсів може спровокувати конфлікти між країнами. На основі даних розвідки експерти зробили висновок, що нестача води і посилення засух у поєднанні з проблемою бідності і слабкістю місцевої влади можуть призвести навіть до розпаду держав.

Довкола Сонячної системи не знайдено темної матерії

Чилійські вчені припускають, що гравітаційне тяжіння темної матерії не таке вже й необхідне для руху зірок і планет у Чумацькому шляху. Робота астрофізиків, як вважають у науковій спільноті, або цілковита маячня, або ж руйнує всі усталені донині теорії розвитку Всесвіту.

Темна матерія – субстанція, яка не пропускає електромагнітного випромінювання і не взаємодіє з ним. Ця властивість робить неможливим її пряме спостереження. Однак присутність темної матерії можна виявити за гравітаційними ефектами, які вона створює. Вважається, що темна матерія відповідає за 23% всієї маси-енергії у Всесвіті, визначає формування галактик, а також рух об’єктів у нашій Галактиці. Зосереджена вона у так званому галактичному гало (на відео воно блакитне).


Автори нової розвідки під керівництвом Крістіана Моні Бідін із університету Консепсьон у Чилі мали намір уточнити властивості темної матерії. Вони оцінили швидкість руху близько 400 зірок, розташованих у відносно вузькому – 15 градусів – конічному секторі довжиною близько 13 тисяч світлових років. Досліджуваний сектор перебував під Галактичним диском.

Опісля отримані результати апроксимували на таку саму ділянку простору, розташовану над диском. Фахівці зробили висновок, що для пояснення розподілу і руху зірок у дослідженому регіоні темна матерія практично не потрібна – максимальна її кількість, яка могла б знадобитися, склала близько 10% від тієї кількості, яку зазвичай закладають у більшості моделей.

Водночас чилійські дослідники припускають, що темна матерія може розташовуватися у Галактиці у дещо іншій формі – не сфери, як вважалося, а у формі вертикально витягнутого м’яча для регбі. Якщо це так, значить, темна матерія сконцентрована у центрі галактичного диска. Однак цей варіант вчені вважають малоймовірним, оскільки приклади такого компактного існування довкола ядра Галактики поки невідомі.

Білі ведмеді старіші, ніж вважалося

Білі ведмеді відокремилися від своїх бурих предків близько 600 тисяч років тому, пишуть німецькі генетики у статті, опублікованій у журналі Science. Таким чином, цей вид хижаків ймовірно у п’ять разів старший, аніж вважалося раніше.

Із аналізу мітохондріальної ДНК, опублікованого кількома роками раніше, випливало, що вид білого ведмедя відокремився від бурого зовсім нещодавно – у науковому розумінні – близько 150 тисяч років тому. Це підтверджувалося і палеонтологічними даними (більш ранні знахідки кісток білого ведмедя донині невідомі), тож вид вважався унікальним, оскільки за такий період зміг пристосуватися до жорстких арктичних умов.

«Я був дещо збентежений цим припущенням, що полярні ведмеді є таким собі дивовижним видом, який так швидко еволюціонував», – розповідає керівник групи дослідження Франк Хайлер із Наукового товариства Зенкенберга, що у Німеччині: «Я постійно себе запитував: як таке може бути?»

Німецькі дослідники поставили під сумнів дані аналізу мітохондріальної ДНК і дослідили ДНК хромосомну, яка розташовується не у мітохондріях, а у ядрі. Вони дослідили геном (сукупність всієї спадкової генетичної інформації організму) 45 ведмедів трьох видів – білого, бурого і чорного, і порівняли послідовність нуклеотидів (складових ДНК) у 14 інтронах (частинах гену, які не містять інформації про послідовність амінокислот білка, тобто є некодуючими ділянками).

З’ясувалося, що білі ведмеді мають багато унікальних гаплотипів (варіацій геному, що вміщують в одній хромосомі): із 35 гаплотипів білих ведмедів та 79 у бурих співпали лише 6. Німецькі вчені наголошують, що якби ці види відокремилися нещодавно, вони спостерігали б зовсім іншу картину. Ще кілька уточнюючих досліджень засвідчили, що вік виду білого ведмедя – близько 600 тисяч років.

За словами Хайлера, такий результат обґрунтовує еволюцію білого ведмедя, оскільки відомо, що для того, аби пристосуватися в арктичних умовах, той чи інший вид потребує тривалого часу, а це не вкладалося у раніше оприлюднену гіпотезу про «молодість» полярного ведмедя.

Водночас Хайлер і його колеги з’ясували, що генетичне розмаїття у популяції цих ведмедів дуже незначне – воно на 80% менше, ніж у їхніх бурих родичів. Ця особливість робить їх дуже чутливими до впливу людини.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG