Львів – В історичному центрі Кракова львів’яни відкрили львівську майстерню шоколаду. Підприємці орендували приміщення, найняли близько 50 польських працівників, яких навчають львівські майстри.
Куточок Львова є в історичній частині Кракова: гарячий шоколад, кава, численні шоколадні вироби, виготовлені руками майстрів – усе, як у Львові. Найважливіше для львівських рестораторів було передати атмосферу рідного міста, відчинити бренд Львова.
Кілька років тому майстерня шоколаду запрацювала у місті Лева. Власники не побоялись зайти на ринок Польщі. І в самісінькому центрі Кракова орендували 600 квадратних метрів приміщення. До слова, оренда, така ж, як у Києві і в престижному районі Львова, а ось податки доведеться плати більші. Протягом двох років львів’яни готували проект, документи, збирали інформацію про ведення бізнесу у Польщі, запрошували поляків у Львів на навчання. А поляки до останнього не вірили, що українці відкриють бізнес у Кракові, розповів один зі співвласників Юрко Назарук.
«Найдовше було узгодити проект до історичного середовища, бо вони мають свої норми, європейські, – каже він. – Компроміс було складно знайти: не можна вивішувати прапорів, все, що лежить на землі, має бути документально погоджено, а все, що на стінах – ні. Світло і колір меблів біля фрески теж має бути відповідний. Однак немає такого, як у нас, коли ходиш по колу чиновників, ніхто не бере на себе відповідальність. Там все чітко і прописано».
Інвестору у Львові складно
В Європі бюрократії не бракує, але немає корупції у владі, каже Юрко Назарук. Якщо підприємець дотримується всіх визначених правил, яких дуже багато, то отримує всі дозволи на ведення бізнесу. Власне, у цьому і відмінність з Україною, де 90% корупції у владі. Торік у львівську майстерню шоколаду з перевірками приходили 67 разів… Це і відлякує західних інвесторів відкривати бізнес у Львові. Кілька років тому у Львові громадянин Польщі закрив польський ресторанчик.
«Для інвестора складно працювати у Львові. Бо складна політична ситуація, конфліктують мер і депутати, на центральному рівні також непорозуміння. А ще високий рівень корупції, застаріли норми санітарної і пожежної служб, що спричинює корупцію, бо доводиться домовлятись, щоб не було конфліктів і чимало інших перепон», – зазначає ресторатор.
У ресторанному бізнесі конкурувати непросто
Однак у Львові дехто з підприємців може не сплачувати, як належить, податки, руйнувати приміщення в історичному середовищі, облаштувати на власний смак територію перед закладом, встановлювати пластикові вікна у будинку, пам’ятці архітектури. Такі речі у Польщі, загалом в Європі, неприпустимі, наголосив у коментарі для Радіо Свобода начальник управління інвестицій та зовнішньоекономічних відносин львівської міськради Сергій Кіраль.
Польські інвестори вкладають кошти переважно у фінансовий сектор, торгівлю і виробництво, але оминають ресторанний бізнес. Бо, мабуть, важко було б конкурувати з львівськими рестораторами і кухня галицька охоплює польську, каже Сергій Кіраль. А ось італійські і французькі ресторани, за його словами, у Львові мали б успіх.
До слова, історія львівського шоколаду сягає середини XV століття, коли місто було відомим торговельним центром, звідки шоколад відправляли з Заходу на Схід і навпаки. У 1803 році на площі Ринок швейцарський кондитер Домінік Андреоллі відкрив цукерню. Господарями цукерень переважно були німці. А сучасні львівські майстри намагаються зацікавити європейців львівськими смаколиками.
Куточок Львова є в історичній частині Кракова: гарячий шоколад, кава, численні шоколадні вироби, виготовлені руками майстрів – усе, як у Львові. Найважливіше для львівських рестораторів було передати атмосферу рідного міста, відчинити бренд Львова.
Кілька років тому майстерня шоколаду запрацювала у місті Лева. Власники не побоялись зайти на ринок Польщі. І в самісінькому центрі Кракова орендували 600 квадратних метрів приміщення. До слова, оренда, така ж, як у Києві і в престижному районі Львова, а ось податки доведеться плати більші. Протягом двох років львів’яни готували проект, документи, збирали інформацію про ведення бізнесу у Польщі, запрошували поляків у Львів на навчання. А поляки до останнього не вірили, що українці відкриють бізнес у Кракові, розповів один зі співвласників Юрко Назарук.
«Найдовше було узгодити проект до історичного середовища, бо вони мають свої норми, європейські, – каже він. – Компроміс було складно знайти: не можна вивішувати прапорів, все, що лежить на землі, має бути документально погоджено, а все, що на стінах – ні. Світло і колір меблів біля фрески теж має бути відповідний. Однак немає такого, як у нас, коли ходиш по колу чиновників, ніхто не бере на себе відповідальність. Там все чітко і прописано».
Інвестору у Львові складно
В Європі бюрократії не бракує, але немає корупції у владі, каже Юрко Назарук. Якщо підприємець дотримується всіх визначених правил, яких дуже багато, то отримує всі дозволи на ведення бізнесу. Власне, у цьому і відмінність з Україною, де 90% корупції у владі. Торік у львівську майстерню шоколаду з перевірками приходили 67 разів… Це і відлякує західних інвесторів відкривати бізнес у Львові. Кілька років тому у Львові громадянин Польщі закрив польський ресторанчик.
«Для інвестора складно працювати у Львові. Бо складна політична ситуація, конфліктують мер і депутати, на центральному рівні також непорозуміння. А ще високий рівень корупції, застаріли норми санітарної і пожежної служб, що спричинює корупцію, бо доводиться домовлятись, щоб не було конфліктів і чимало інших перепон», – зазначає ресторатор.
У ресторанному бізнесі конкурувати непросто
Однак у Львові дехто з підприємців може не сплачувати, як належить, податки, руйнувати приміщення в історичному середовищі, облаштувати на власний смак територію перед закладом, встановлювати пластикові вікна у будинку, пам’ятці архітектури. Такі речі у Польщі, загалом в Європі, неприпустимі, наголосив у коментарі для Радіо Свобода начальник управління інвестицій та зовнішньоекономічних відносин львівської міськради Сергій Кіраль.
Польські інвестори вкладають кошти переважно у фінансовий сектор, торгівлю і виробництво, але оминають ресторанний бізнес. Бо, мабуть, важко було б конкурувати з львівськими рестораторами і кухня галицька охоплює польську, каже Сергій Кіраль. А ось італійські і французькі ресторани, за його словами, у Львові мали б успіх.
До слова, історія львівського шоколаду сягає середини XV століття, коли місто було відомим торговельним центром, звідки шоколад відправляли з Заходу на Схід і навпаки. У 1803 році на площі Ринок швейцарський кондитер Домінік Андреоллі відкрив цукерню. Господарями цукерень переважно були німці. А сучасні львівські майстри намагаються зацікавити європейців львівськими смаколиками.
