Доступність посилання

22 Листопад 2017, Київ 15:01
Київ – Україна – це територія знань, про що оповідають літери, або ж знаки, символи, поєднані у цій назві. Будь-яка літера має свою історію походження, що її досліджують лінгвісти та каліграфи. Гостя Радіо Свобода – художниця-каліграф Ольга Верменич – розповідає про свої погляди на українську абетку та на містику назви «Україна».

– У назві літери «У» та «Алеф» походять з одного знаку, – це голова бика. Літера «К» має вигляд характерного шаблевидного елементу, знову «А», далі літера «Ї», якої немає більше ні в якій абетці. Наприкінці слова ще одна літера «А». Маємо дві голосівки – «У» та дві «А». «У» – то є учення. Тож можемо припустити, що наша країна дуже розумна, вона залишиться цілою лише завдяки вченню, знанням.

– Пані Верменич, чому не лише українська абетка, а й алфавіти більшості народів починаються з літери «А»?

– Давайте собі уявимо: ось людина приходить у світ – і чути «а-а-а». Тому ця літера перша! І вона має значення «один». Коли в якомусь тексті писали літери з позначенням цифри, то цифру визначали або крапочками, або нагорі ставили ще один значок. Так, якщо «А» ми напишемо і додамо до неї дві закреслені рисочки, – то отримуємо «тисячу». Якщо ми літеру «А» зануримо у коло – то вона стане у нас тьмою. Згадаймо у літописі: «І була їх тьма!», хоча насправді «тьма» за цифровим означенням – це лише «десять тисяч».

– Як Ви характеризуєте літери української абетки – чи є серед них головні та другорядні, чи є, так би мовити, жіночі та чоловічі?

– Нема літер головних чи другорядних, усі вони головні, тому що кожна система, кожна абетка – це суцільна система. Якщо ми викинемо з неї якийсь елемент, то порушимо взагалі всю систему. Ми можемо казати про жіночі та про чоловічі букви. Жіночі літери – то голосівки, їх вимовляють голосом. Вони довгі, емоційні. Чоловічі літери – то шептівки, тобто приголосні. Вони сильні, тверді і майже незмінні, коли ми їх вимовляємо.

– Каліграфія – це мистецтво письма. Що Ви використовуєте у своїй творчості?

– Я пишу не просто викресаною паличкою, це називається калам. Ви знаєте таке слово: «каламар», або ж «каламарчик», або «паламар» – це походить від того каламу. Паламар це хто? Це той, хто записував. Чим він писав? Він писав каламом. Найкращий калам виготовлявся з троснику, який росте у Нижньому Нилі. Можна зробити інструмент собі з будь-чого, що росте у воді: вам треба взяти щось, що не буде розкисати. То є або очерет, або тросник, або бамбук. Тобто, якщо вас пошлють «на болото», то будете знати, що то вас послали за інструментом для роботи.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG