На території Олексіївської фортеці, що на Харківщині, у неділю відбулася центральна подія однойменного дводенного етнофестивалю – битви лицарів, представників клубів історичної реконструкції, повідомляє кореспондент Радіо Свобода.
У лицарському турнірі фестивалю «Олексіївська фортеця» взяли участь історичні реконструктори із різних куточків України.
Лицарські турніри проходили в кількох категоріях. Спочатку учасники змагалися в масових боях, згодом – у попарному бою та два на два.
За задумом організаторів лицарського турніру, його двома сторонами є лицарі Західної Європи і країн на схід від неї часів 13–14-го століття.
В’ячеслав Тюпін приїхав на турнір із обладунками слов’янського лицаря. Зі зброї в нього – дворучна сокира.
«Слов’янські обладунки досить легкі в порівнянні із європейськими. На турнірі ми будемо битися з європейцями. Так би мовити, легка піхота проти важкої. Якщо у нас захист – це пластини зі шкірою, то в них це суцільний метал. В ньому важко рухатися, але й нереально пробити», – каже Тюпін.
Учасники турніру переважно роблять собі обладунки самі, розповідає Андрій Данилов. Він замовляв у майстрів тільки меч та шолом.
«Сам я робив елементи ніг, рук та корпусу. Замовляв шолом, оскільки для того, щоб зробити самому, потрібна практика та підготовка», – сказав Данилов.
«Ми не можемо повністю реконструювати удари, оскільки в ті часи перший удар був відволікальним, а потім ріжучий удар. Оскільки ріжучі у нас заборонені, бо мечем можна поранити, то ми, хоч і на повну силу, але б’ємо тільки рублячи», – говорить іще один учасник турніру Роман Зеленин.
Олексіївська фортеця розташована біля села Олексіївка в Первомайському районі Харківської області. В 18-му столітті її звели для захисту степової зони півдня тодішньої Росії від набігів кримських татар.
У лицарському турнірі фестивалю «Олексіївська фортеця» взяли участь історичні реконструктори із різних куточків України.
Лицарські турніри проходили в кількох категоріях. Спочатку учасники змагалися в масових боях, згодом – у попарному бою та два на два.
За задумом організаторів лицарського турніру, його двома сторонами є лицарі Західної Європи і країн на схід від неї часів 13–14-го століття.
В’ячеслав Тюпін приїхав на турнір із обладунками слов’янського лицаря. Зі зброї в нього – дворучна сокира.
«Слов’янські обладунки досить легкі в порівнянні із європейськими. На турнірі ми будемо битися з європейцями. Так би мовити, легка піхота проти важкої. Якщо у нас захист – це пластини зі шкірою, то в них це суцільний метал. В ньому важко рухатися, але й нереально пробити», – каже Тюпін.
Учасники турніру переважно роблять собі обладунки самі, розповідає Андрій Данилов. Він замовляв у майстрів тільки меч та шолом.
«Сам я робив елементи ніг, рук та корпусу. Замовляв шолом, оскільки для того, щоб зробити самому, потрібна практика та підготовка», – сказав Данилов.
«Ми не можемо повністю реконструювати удари, оскільки в ті часи перший удар був відволікальним, а потім ріжучий удар. Оскільки ріжучі у нас заборонені, бо мечем можна поранити, то ми, хоч і на повну силу, але б’ємо тільки рублячи», – говорить іще один учасник турніру Роман Зеленин.
Олексіївська фортеця розташована біля села Олексіївка в Первомайському районі Харківської області. В 18-му столітті її звели для захисту степової зони півдня тодішньої Росії від набігів кримських татар.