Доступність посилання

ТОП новини

Доба комп’ютеризації може призвести до зникнення рукопису


Прага – Упродовж багатьох десятиріч навчання у школах рукописному письму зі зв’язаним написанням літер було стандартним, хоча й не завжди улюбленим, заняттям для школярів у всьому світі. Але з наростанням комп’ютеризації у багатьох країнах все більше проявляється тенденція до ігнорування рукописного письма у навчальних планах шкіл. Новітні педагоги все частіше кажуть, що майбутні покоління можуть жити й без нього – тепер у школах вчаться писати друкованими літерами. Що ж кажуть про повільну загибель письмового слова експерти?

Тайлер Медер, 13-річний школяр, що виростав неподалік Чикаго, є типовим восьмикласником: він рано прокидається, вперто долає нові знання і є одним із найкращих учнів у школі. Він не забуває й тепер, як ще у третьому класі його вчили рукописному письму. «Я любив це, бо я полюбляю писати швидко. А рукописне письмо так добре пасувало до швидкого письма», – зауважує школяр.

Проблема у тому, що уроки ці тривали лише півроку. Тайлер більше ніколи не повертався до вправляння в рукописному письмі. Через деякий час він перейшов до письма просто друкованими літерами, і без постійної практики у краснописі його почерк змінився у гірший бік.

Мама Тайлера розповіла навіть, як він не зміг одного разу прочитати вдома її записку, написану гарним рукописним почерком, і вирішив про всяк випадок зателефонувати їй, щоб з’ясувати зміст цього рукописного послання.
У США більшість шкіл відмовилась від рукописного письма

Дилема сучасних поколінь школярів перед вибором між клавіатурою і папером та ручкою стає все більш частою у світі. У США понад 80 відсотків шкіл відмовилися від використання зв’язного рукопису, збільшуючи таким чином час для інших, важливіших, на їхню думку, умінь сьогодення, як-то друкування на клавіатурі.

Такий розвиток ситуації непокоїть багатьох захисників рукописного письма. Так, американка Барбара Ґетті, співавтор книги «Пиши тепер», яка є своєрідним довідником каліграфії, вважає, що діти набувають величезного позитивного досвіду від повільного, але послідовного процесу навчання рукописному письму. Вона констатує, що, незважаючи на любов дітей до писання, все ж відчувається все більше ігнорування навиків каліграфії.

«Увага до навчання гарному почеркові, за винятком небагатьох зацікавлених у чіткому рукописові дітей, значно зменшилася. Такими чином, мені дуже шкода, що вміння писати у державних школах США перестали вважати важливим», – каже Барбара Ґетті.

Така тенденція очевидна у багатьох країнах Заходу. У Росії ж каліграфія і далі залишається в центрі уваги шкіл упродовж трьох-чотирьох років навчання дітей. А в Афганістані й сьогодні ще вважають, що «гарний почерк – половина знання».

Хоча чимало університетських фахівців США не схильні драматизувати ситуацію з рукописним письмом. Так, Стів Ґрем, професор з проблем освіти з Університету Аризони, визнає, що і в нього самого «жахливий почерк», каже, що рукописне письмо більш важливе для людей, котрі бажають бути ефективними авторами, творцями вартих уваги текстів.

Та все ж Барбара Ґетті попереджає, спираючись на свій майже піввіковий досвід уроків краснопису для студентів, поліцейських, адвокатів та лікарів, що невміння акуратно писати призводить до страждань сотень людей як на роботі, так і в навчанні через нездатність писати чітко та акуратно. Вона вважає, що почерк є невід’ємною та суттєвою складовою особистості.

Краще вчитись на комп’ютері змалку – український дитячий психолог

Дитячий психолог із Києва Наталія Лесенко дотримується іншої думки про дітей, які змалку користуються комп’ютером.

У коментарі для Радіо Свобода вона наголосила: «Вони якось по-іншому орієнтуються. Ті, що пишуть рукою, вони застосовують цю дрібну моторику, вони концентруються на цьому письмі, безпосередньо на зошиті. Вони виводять цю каліграфію, щоб добре було видно. А коли дітки в молодшій школі з клавіатурою починають набирати ці тексти, у них концентрація уваги трохи на клавіатуру, трошки на екран, бо вони мають рукою працювати на клавіатурі, а очима дивитись на екран, у них увага і нервова система починає, як би, «ширше працювати», ширше вона охоплює нервові центри».

Наталія Лесенко налаштована оптимістично щодо ранніх комп’ютерних навиків дітей.

«Якщо це поєднується з профілактикою і здоров’ям, то небезпеки я зовсім у цьому не бачу. Це може піти і на користь, на розвиток індивідуальності. Бо світ зараз швидко розвивається, ну куди ж ти підеш без цього? Ці банкомати, ці рухи всі, воно вимагає від людини цього вміння! Якщо зараз вже в нашій країні пенсіонерів почали вчити працювати на мобільному телефоні, на комп’ютері, то що казати про маленьких дітей, які будуть жити, працювати і забезпечувати країну? Вони мають це потрошку застосовувати, бо я дивлюся, що покоління дітей, які ростуть зараз, вони вже змалечку, у колясці воно сидить, воно ще не гукає, але вже грається маминим телефоном, у них починає працювати ця дрібна моторика і очки – наче народилося з телефоном у колясці. Це зовсім по-іншому! Це якесь, якщо не нове покоління, то нове сприйняття світу цим поколінням», – вважає дитячий психолог, член київської асоціації Української спілки психотерапевтів Наталія Лесенко.

Матеріал підготували: Василь Зілгалов, Daisy Sindelar, Людмила Ваннек
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.
  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

Дивитись коментарі (1)

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG