Доступність посилання

17 Грудень 2017, Київ 18:25
Зустріч російського президента Володимира Путіна з колишнім головним редактором журналу «Вокруг света» Машею Гессен навряд чи стала б надбанням гласності, якби не рішучість журналістки повідати про неї місту і світу. Зазвичай учасники подібних зустрічей діляться їхніми подробицями виключно у вузькому колі знайомих, подробиці потім переказуються і цитуються – але не підтверджуються реально, а тому сприймаються як потішний анекдот. Росія – країна, в якій ніхто не хоче вірити своїм очам. Власне, ті, хто цікавиться Росією на пострадянському просторі, теж своїм очам не дуже-то вірять, залишаючись у полоні власних конструкцій. Путін – чарівник, великий і жахливий – займає настільки серйозне місце в центрі цих конструкцій, що кожна спроба надати йому звичайний людський вигляд викликає серйозний опір.

Достатньо почитати коментарі під текстом Маші Гессен, опубліковані на сторінках видання «Большой город», щоб у цьому переконатися. Багато коментаторів сприйняли розповідь журналістки як сон, як кепський жарт. Ну не міг Путін взагалі так серйозно цікавитися не тільки своєю екологічною експедицією, але і її наслідками для журналу подорожей. Не міг він так саркастично сам відгукуватися про підкладені амфори. Не міг він із такою набундюченicтю розповідати журналістиці про степовиків-іудеїв, якi, виявляється, жили в давні часи на просторах Росії. Не міг визнати декоративність своїх екологічних акцій. Не міг...

Можна уявити, як вплинуло на психіку цих людей інтерв’ю путінського прес-секретаря Дмитра Пєскова, який визнав, що зустріч була, і угледів неточність тільки в одному – згоді Гессен залишитися на займаній посаді. Оскільки самого Пєскова на зустрічі не було, і він у своїх коментарях міг спиратися на свідчення самого Путіна, зрозуміло, що дійсно турбує Володимира Володимировича з репутаційної точки зору. Путін думає тільки про те, що йому, «господареві країни», не можуть відмовити. Все інше зовсім не важливо і, що найголовніше – нормально.

І в цьому нічого дивного немає. Путін – не політик, який коли-небудь боровся за владу. Він – чиновник, який отримав цю владу з рук Бориса Єльцина і досі сприймає її як безперервну низку задоволень. Як будь-якому монарху, Путіну просто нудно. Те, в чому справжній політик знаходить сенс перебування на посаді – боротьба за владу, конкуренція, реформи, – Путіна просто дратує. І для того, щоб хоч чимось себе зайняти, він вибудовує різні декорації, літає з журавлями, шукає амфори. Все це – просто проведення часу, перетворене до того ж в декорацію для підданих. І так відбувається завжди – і з тими, хто ніколи не знав конкуренції, і з тими, хто переміг опонентів і позбувся їх як класу.

Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG