Львів – У Львові обговорюють новину про те, що народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко подав до суду на письменника Юрія Винничука про захист честі, гідності і ділової репутації. Як розповів Радіо Свобода сам письменник, він не бачив самого позову, а лише деякі документи суду.
Юрій Винничук отримав постанову Дарницького районного суду Києва про те, що позовну заяву народного депутата від Партії регіонів Вадима Колесніченка направлено до Личаківського суду Львова. Письменник не знає, чи депутат позивається конкретно до нього чи до кількох видань, в які він дописує. В одній із публікацій мова йшла про провокатора Калєснічєнка.
«Мене трішки здивувало це. Бо я навчився, як писати. Щоб не переходити межу, послугувався іншими словами, коли говорив про персону. Я не назвав Колесніченко, а Калєснічєнко, нехай тепер доведе. Не знаю, чи це все матиме якесь завершення», – каже письменник.
Народний депутат Вадим Колесніченко зазначив у коментарі Радіо Свобода, що він подав позов не проти редакції, а саме Юрія Винничука, автора блогу на «Українській правді». Втім, депутат сказав, що не пам’ятає, за який саме текст він образився.
«Винничук має відповідати за те, що він пише. Це було у лютому чи січні, але там була брехня. Вважав, що може людина оговтається, змінить думку. Але він не змінив свою позицію, думку, тому я вирішив звернутись до суду, хай докаже у суді, а якщо ні, то він брехун», – зазначив депутат.
Це не перший позов проти літератора і видавця
У фейлетонах Юрія Винничука фігурують герої, списані із портретів політиків. Взимку цього року письменник уже був у центрі скандалу, коли до нього прийшли міліціонери і вимогою дати пояснення з приводу вірша, прочитаного в Києві під час літературного фестивалю. А підставою була скарга до Генпрокуратури комуніста Леоніда Грача, який вважав, що вірш є порнографічним твором і закликом до насильницького повалення чинної влади. У цю ситуація втрутилась радник Президента Ганна Герман і відтоді письменника більше не турбували.
Наприкінці 1990-х – початку 2000 року Юрій Винничук мав понад 12 судових позовів щодо своїх публікацій. Але було відомо, що Юзьо Обсерватор – псевдо Винничука, втім ніхто не міг довести цього у суді. Бо редакція заявляла, що це збірний псевдонім. Тому моральну компенсацію виплачувала газета. Найбільшу компенсацію, 10 тисяч гривень, отримав колишній посадовець, дипломат Василь Базів.
«Я з нього «стібався» за ті справи, чим він займався, особливо стосувалось його висловлювань. Після того, як він подав у суд, я писав про Базиля Васіва, перейшов на езопову мову, перейшов на псевдоніми, але всі прекрасно знали, хто такі Татусько, Інна Богохульська, Дон Вітторіо», – зауважив письменник.
Юрій Винничук отримав постанову Дарницького районного суду Києва про те, що позовну заяву народного депутата від Партії регіонів Вадима Колесніченка направлено до Личаківського суду Львова. Письменник не знає, чи депутат позивається конкретно до нього чи до кількох видань, в які він дописує. В одній із публікацій мова йшла про провокатора Калєснічєнка.
Я навчився як писати. Я не назвав Колесніченко, а Калєснічєнко, нехай тепер доведеВадим Колесніченко
«Мене трішки здивувало це. Бо я навчився, як писати. Щоб не переходити межу, послугувався іншими словами, коли говорив про персону. Я не назвав Колесніченко, а Калєснічєнко, нехай тепер доведе. Не знаю, чи це все матиме якесь завершення», – каже письменник.
Народний депутат Вадим Колесніченко зазначив у коментарі Радіо Свобода, що він подав позов не проти редакції, а саме Юрія Винничука, автора блогу на «Українській правді». Втім, депутат сказав, що не пам’ятає, за який саме текст він образився.
Винничук має відповідати за те, що він пише. Це було у лютому чи січні, але там була брехняВадим Колесніченко
«Винничук має відповідати за те, що він пише. Це було у лютому чи січні, але там була брехня. Вважав, що може людина оговтається, змінить думку. Але він не змінив свою позицію, думку, тому я вирішив звернутись до суду, хай докаже у суді, а якщо ні, то він брехун», – зазначив депутат.
Це не перший позов проти літератора і видавця
У фейлетонах Юрія Винничука фігурують герої, списані із портретів політиків. Взимку цього року письменник уже був у центрі скандалу, коли до нього прийшли міліціонери і вимогою дати пояснення з приводу вірша, прочитаного в Києві під час літературного фестивалю. А підставою була скарга до Генпрокуратури комуніста Леоніда Грача, який вважав, що вірш є порнографічним твором і закликом до насильницького повалення чинної влади. У цю ситуація втрутилась радник Президента Ганна Герман і відтоді письменника більше не турбували.
Наприкінці 1990-х – початку 2000 року Юрій Винничук мав понад 12 судових позовів щодо своїх публікацій. Але було відомо, що Юзьо Обсерватор – псевдо Винничука, втім ніхто не міг довести цього у суді. Бо редакція заявляла, що це збірний псевдонім. Тому моральну компенсацію виплачувала газета. Найбільшу компенсацію, 10 тисяч гривень, отримав колишній посадовець, дипломат Василь Базів.
Я перейшов на езопову мову, перейшов на псевдоніми, але всі прекрасно знали, хто такі Татусько, Інна Богохульська, Дон ВітторіоВасиль Базів
«Я з нього «стібався» за ті справи, чим він займався, особливо стосувалось його висловлювань. Після того, як він подав у суд, я писав про Базиля Васіва, перейшов на езопову мову, перейшов на псевдоніми, але всі прекрасно знали, хто такі Татусько, Інна Богохульська, Дон Вітторіо», – зауважив письменник.