Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 06:45

Тетяна Метельова

Четвертого жовтня весь світ відзначив День захисту тварин – день пам’яті Франциска Ассизького, захисника всього живого. В Україні ж цей день зустріли з сумом і соромом.

Останні два роки державна політика у сфері захисту тварин зазнала негативних змін, виявивши загрозливі тенденції «відкату». На тлі систематичного невиконання ухваленого в лютому 2006 року закону «Про захист тварин від жорстокого поводження», не менш систематичних міжнародних скандалів навколо масових убивств тварин у містах України й поширення такого специфічного виключно для України й Росії явища як доґхантерство (нелегальне і незаконне вбивство тварин «любителями вбивств») спостерігається планомірний відхід від принципів гуманізації взаємин між людьми і тваринним світом.

Так, у січні 2010 до Закону України «Про мисливство і мисливське господарство» внесено поправку, якою користувачам мисливських угідь дозволено вести відстріл котів і собак. У квітні 2011 року видано Указ Президента України, яким зі сфери повноважень Міністерства екології виведено питання захисту тварин від жорстокого поводження. Згідно з указом, нині жодне відомство чи установа не опікуються цим питанням. У лютому 2012 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні проект закону, який під виглядом спрощення дозвільної системи в Україні запроваджує можливість необмеженого полювання на будь-яких тварин без винятку – в тому числі занесених в Червону книгу і домашніх (котів і собак) впродовж усього року, на будь-якій території (зокрема й у населених пунктах) і будь-якою фізичною особою. Занепокоєність громадськості з приводу цього законопроекту і численні публікації у ЗМІ змусили законодавців відправити проект на доопрацювання. Однак він і досі перебуває серед запланованих на розгляд найближчим часом.

Водночас 2011 рік приніс на українські терени ще дві небезпечні новації. Виникла і безперешкодно діє зареєстрована в Росії організація під лицемірною назвою «Движение реалистической зоозащиты», завданням якої є пропаганда необхідності вбивства тварин «з гуманних міркувань». Її основний ідеологічний посил: мовляв, тваринам без господаря жити тяжко, тому для них же краще вмерти. Попри малочисельність «зоореалістів» (усього їх нараховується ледь більше десятка осіб), їх поява стала вельми зручною для реалізації «політики відкату» і дегуманізації законодавства – на їх ідеологію посилаються як на факт, з яким треба рахуватися. І хоча здійснені нещодавно Фондом Ріната Ахметова спільно з центром «Соціальні індикатори» при Києво-Могилянській академії дослідження ставлення українців до безпритульних тварин засвідчили, що понад 80% населення проти убивства тварин – навіть гуманного – як метода регуляції численності безпритульних тварин, а 65% підтримують метод ВСП (відлов-стерилізація-повернення в місце попереднього перебування), законодавці ж надають перевагу непопулярній в Україні ідеології вбивства. У червні 2012 року в Харкові урочисто відкрито «Притулок для тварин», очолюваний прибічницею ідеології зоореалізму, де свої ідеї вона має змогу реалізовувати на практиці: в «притулку» після 7 днів перебування виловлених тварин знищують 95% з них. Директор Харківського притулку не приховує своїх дружніх стосунків з доґхантерами.

Доґхантерство і стало другою новацією в сфері стосунків людина з твариною. З початку 2011 року в інтернет-просторі України безперешкодно діє сайт організації вбивць тварин, на якому ведеться відверта й цинічна пропаганда жорстокості та необхідності «знищення біологічного сміття» – так вони називають тварин. Доґхантери – озброєна й ієрархічно структурована організація, керівництво якої також здійснюється з Росії, діє на території України безперешкодно й безкарно, практикуючи незаконний відстріл й отруєння безпритульних, волонтерських і домашніх тварин. Масштаби здійснюваних ними злочинів, покарання за які передбачено статтями 299 і 300 Кримінального кодексу України, щодалі більшають вбивств та зростає їх цинічність – безкарність розбещує. Стріляють по живих мішенях з вікон житлових будинків, труять тварин у присутності їх власників тощо. Попри те, що особи багатьох з доґхантерів відомі, покарано лише Олексія Ведулу – вироком суду його позбавлено волі на 4 роки. Решта не тільки почуваються вільно, а й отримали змогу хизуватися власними злочинами й пропагувати досвід убивств у телеефірах і на сторінках друкованих ЗМІ.

Жорстокість, хто б не був її об’єктом – тварина чи людина – має особливість поширюватися. Суспільство, яке не протидіє жорстокості, саме може стати її жертвою. І наслідки такого «режиму сприяння жорстокості» не забарилися. Подивимось іншу статистику – кримінальну. За даними МВС України за 2011 рік, кількість зареєстрованих злочинів зросла на 3 % порівняно з попереднім роком. Кількість особливо тяжких злочинів – умисних убивств та замахів на них – зросла на 6,4 % і сягнула 2,5 тисяч. За областями збільшення кількості умисних вбивств розподілено так: у Волинській – у 2 рази; Тернопільській – на 90,9 %; Харківській – на 67,9 %; Київській – на 39,4 %; Житомирській – на 29,8 %; Луганській – на 23,1 %; АР Крим – на 22 %; Херсонській – на 21,9 %; місті Києві – на 17,6 %; Донецькій – на 0,3 %.

Випадки умисних вбивств із використанням вогнепальної зброї зросли на 42,7 %. Неповнолітніми (або за їх участю) вчинено 17,8 тисячі злочинів, що на 2,9 % більше (збережено виділення автора – ред.), ніж у 2010 році; 8,7 тисячі від цієї кількості – тяжкі та особливо тяжкі. Розкриття злочинів, між тим, падає. Непокараними залишилися майже 45% злочинів.

Можливо, не випадково, що рекордсменом за кількістю скоєних убивств за 2011 рік є Харківська область – осередок зоореалізму і доґхантерства, єдина область в Україні, де політика вбивства тварин стала офіційною політикою міської влади?

Нинішній рік демонструє посилення цієї ж тенденції. У березні 2012 року Генпрокурор України повідомив, що в Україні залишається нерозкритим кожне третє вбивство, тобто не розкриті 6 тисяч умисних убивств щорічно. За 2 останніх роки (з 2011!) спостерігається тенденція до зростання кількості умисних убивств – на 10%. За перші 4 місяці цього року значний ріст умисних вбивств – утричі у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року – відбувся в Чернівецькій області. У Львівській області вдвічі зросла кількість убивств порівняно з минулим роком, а протягом останніх 3 років правоохоронцями не розкрито жодного умисного вбивства, з здійсненого із застосуванням вогнепальної зброї та вибухівки. У Вінниці більш ніж удвічі зросла кількість нерозкритих злочинів, зокрема не розкрито кожне друге умисне вбивство. У Запоріжжі скоєно на 65,8% убивств більше, ніж упродовж відповідного періоду минулого року. Із загальної кількості кримінальних проявів 37,2% - злочини тяжкі і особливо тяжкі. У Донецькій області вперше за останні 5 років збільшилася кількість вбивств, ця область є лідером по кількості нерозкритих умисних вбивств: у 2011 році їх залишилось майже 9% від усіх зареєстрованих в минулому році. У 2011 році розкрито 24 вбивства – це лише 2 % від усіх нерозкритих вбивств в області, яких на сьогодні залишається 1387. У Києві за 1 півріччя 2012 року скоєно 44 вбивства.

Торік Бюро ООН з боротьби з наркотиками і злочинністю (UNODC) опублікувало глобальний звіт про кількість вбивств, скоєних у різних країнах світу. У Європі ситуація виглядає відносно благополучно: на 100 тисяч осіб тут припадає від 0,5 до 1,3 вбивства. Найбільш неблагополучною європейською країною є Росія – за 2009 рік з показником 11,2 вона обійшла решту пострадянських країн. В Україні цей показник 2009 року становив 4,8. Але ми швидко «виправляємося» і, можливо, скоро підтягнемося до російського рівня. Ще пару років пропаганди насильства – і зможемо! Зрештою, хто сказав, що доґхантери сьогодні вбивають тварин, але тільки завтра можуть перейти на людей? Що доводить, що це «завтра» не наступило ще вчора?

Тетяна Метельова – кандидат філософських наук

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG