Київ – Селяни Київської області розповідають про спроби підкупу та незаконної агітації. Утім, у деякі села більшість кандидатів навіть не приїжджали, розповідають мешканці села Великий Букрин. Нині у селі лише 20 хат, проте є власна виборча дільниця. Зі свого боку, представники місцевої влади прогнозують, що ці вибори пройдуть спокійно.
До цього села, найпівденнішого на Київщині, зі столиці треба їхати близько двох годин. Магазин тут працює лише дві години на день, школу кілька років тому закрили, і зараз її розбирають на будматеріали. Роботи у селі теж немає, єдина вакансія на сьогодні – агітатор на виборах, кажуть селяни.
Андрій, пенсіонер з Великого Букрина, живе з того, що відгодовує кількох корейських поросят. Він мешкає у глинобитній хаті позаминулого століття, яка давно потребує ремонту. Грошей бракує, тож пан Андрій домуровує стіни своєї мазанки будівельним сміттям, відходами цегли та сушняком з найближчого лісу. За словами селянина, у їхньому селі носили агітки, але він у них не побачив жодного достойного кандидата.
«Ось листівка: «Від Об’єднаної опозиції – Мостіпан Олена Петрівна … Працювати почала у Компартії, була інструктором відділу пропаганди й агітації, була депутатом Київської облради…» Приїжджала у наше село, але я там не був. Кажуть, погано її зустріли. Вона ж – професійний комуніст, функціонер з усіма недоліками і перевагами цього роду діяльності. У селах залишилися переважно старі. Але й вони – адекватні люди. І розуміють, що одних бандитів «задвинуть», а інші – рвуться до влади. Нічого у цій країні на краще не зміниться. На гірше – може! У цій країні нічим не вигідно займатися. Ніщо не приносить доходу. Хіба що політики, менеджери, юристи. Та й ті плачуться, що немає грошей».
Підкуп на селі: мішок зерна, 100 гривень і обіцянки
Пан Андрій розповідає, що основні політичні сили платять своїм прихильникам: ті, хто розповідають односельцям про переваги своєї політичної сили – отримують від 150 гривень так званої одноразової допомоги.
Василь, колишній вчитель історії з Великого Букрина, живе тут з дружиною та двома маленькими дітьми. Він розповів і про інші способи підкупу виборців та незаконного впливу на них.
«Планували приїзд голови районної адміністрації, яка, подейкують, мала представити кандидата від влади. Але вона до нас не доїхала. Так тут заведено. І на минулих виборах приїжджали, представляли. Село таке глухе і забите, що тут діють лише прості технології. По 100 гривень і по мішку зерна – і люди щасливі, голосують, за кого треба. Такі нині технології, що можна проконтролювати, за кого віддала свій голос людина. Дають телефон, фотографуєш позначку у бюлетені – і так можеш продати свій голос. Так і на минулих виборах у нас було».
Решта селян, щодо підкупу виборців – одноголосні.
Олена, домогосподарка: «Підкуповували, підкуповують і будуть підкуповувати. Нема справедливості».
Павло, колишній будівельник: «Люди не розуміють, за кого голосувати. Тож їх купують. Кого грошима, кого обіцянками, кого – гречкою».
Один з селян показав пакунки гречки, які, за його словами, роздавали представники однієї з провладних політичних сил.
В селі 51 виборець, з них 28 – працюють у комісії
Єдина громадська будівля у Великому Букрині – фельдшерсько-акушерський пункт. Його переобладнали під виборчу дільницю: встановили комп’ютер та відеокамери, провели інтернет. Щоправда, виборців буде дуже мало, – вважає Ірина, заступник голови комісії.
«Вибори-2012 мало відрізняються від інших. Оскільки, на відміну від виборів сільського голови, в людей немає «шкурного інтересу», тож атмосфера в селі спокійна. Людям все набридло, і політика їм мало цікава. Селяни обговорюють те, чи записують камери на дільниці звук. Тому багато хто, кидаючи бюлетень, захоче висловитися – і ми перешкоджати не будемо. У комісії працюватимуть 28 осіб, а загалом в нас в селі лише 51 виборець. Чесно кажучи таких маленьких селах та комісіях кандидати не зацікавлені».
У Великому Букрині є власні виборчі традиції. Тут всі знають одне одного, а відтак – і хто за кого голосує. Селяни накривають біля виборчої дільниці столи, з горілкою, салом, огірками та іншими дарами природи. Тож замість екзит-полу виборцям на виході пропонують чарку і закуску. Селяни співають пісень, спілкуються за столами, а згодом до них долучаються і члени виборчої комісії: голоси 51 виборця рахують швидко.
До цього села, найпівденнішого на Київщині, зі столиці треба їхати близько двох годин. Магазин тут працює лише дві години на день, школу кілька років тому закрили, і зараз її розбирають на будматеріали. Роботи у селі теж немає, єдина вакансія на сьогодні – агітатор на виборах, кажуть селяни.
Андрій, пенсіонер з Великого Букрина, живе з того, що відгодовує кількох корейських поросят. Він мешкає у глинобитній хаті позаминулого століття, яка давно потребує ремонту. Грошей бракує, тож пан Андрій домуровує стіни своєї мазанки будівельним сміттям, відходами цегли та сушняком з найближчого лісу. За словами селянина, у їхньому селі носили агітки, але він у них не побачив жодного достойного кандидата.
«Ось листівка: «Від Об’єднаної опозиції – Мостіпан Олена Петрівна … Працювати почала у Компартії, була інструктором відділу пропаганди й агітації, була депутатом Київської облради…» Приїжджала у наше село, але я там не був. Кажуть, погано її зустріли. Вона ж – професійний комуніст, функціонер з усіма недоліками і перевагами цього роду діяльності. У селах залишилися переважно старі. Але й вони – адекватні люди. І розуміють, що одних бандитів «задвинуть», а інші – рвуться до влади. Нічого у цій країні на краще не зміниться. На гірше – може! У цій країні нічим не вигідно займатися. Ніщо не приносить доходу. Хіба що політики, менеджери, юристи. Та й ті плачуться, що немає грошей».
Підкуп на селі: мішок зерна, 100 гривень і обіцянки
Пан Андрій розповідає, що основні політичні сили платять своїм прихильникам: ті, хто розповідають односельцям про переваги своєї політичної сили – отримують від 150 гривень так званої одноразової допомоги.
Василь, колишній вчитель історії з Великого Букрина, живе тут з дружиною та двома маленькими дітьми. Він розповів і про інші способи підкупу виборців та незаконного впливу на них.
«Планували приїзд голови районної адміністрації, яка, подейкують, мала представити кандидата від влади. Але вона до нас не доїхала. Так тут заведено. І на минулих виборах приїжджали, представляли. Село таке глухе і забите, що тут діють лише прості технології. По 100 гривень і по мішку зерна – і люди щасливі, голосують, за кого треба. Такі нині технології, що можна проконтролювати, за кого віддала свій голос людина. Дають телефон, фотографуєш позначку у бюлетені – і так можеш продати свій голос. Так і на минулих виборах у нас було».
Решта селян, щодо підкупу виборців – одноголосні.
Олена, домогосподарка: «Підкуповували, підкуповують і будуть підкуповувати. Нема справедливості».
Павло, колишній будівельник: «Люди не розуміють, за кого голосувати. Тож їх купують. Кого грошима, кого обіцянками, кого – гречкою».
Один з селян показав пакунки гречки, які, за його словами, роздавали представники однієї з провладних політичних сил.
В селі 51 виборець, з них 28 – працюють у комісії
Єдина громадська будівля у Великому Букрині – фельдшерсько-акушерський пункт. Його переобладнали під виборчу дільницю: встановили комп’ютер та відеокамери, провели інтернет. Щоправда, виборців буде дуже мало, – вважає Ірина, заступник голови комісії.
«Вибори-2012 мало відрізняються від інших. Оскільки, на відміну від виборів сільського голови, в людей немає «шкурного інтересу», тож атмосфера в селі спокійна. Людям все набридло, і політика їм мало цікава. Селяни обговорюють те, чи записують камери на дільниці звук. Тому багато хто, кидаючи бюлетень, захоче висловитися – і ми перешкоджати не будемо. У комісії працюватимуть 28 осіб, а загалом в нас в селі лише 51 виборець. Чесно кажучи таких маленьких селах та комісіях кандидати не зацікавлені».
У Великому Букрині є власні виборчі традиції. Тут всі знають одне одного, а відтак – і хто за кого голосує. Селяни накривають біля виборчої дільниці столи, з горілкою, салом, огірками та іншими дарами природи. Тож замість екзит-полу виборцям на виході пропонують чарку і закуску. Селяни співають пісень, спілкуються за столами, а згодом до них долучаються і члени виборчої комісії: голоси 51 виборця рахують швидко.