Київ – У «Газпромі» вважають доцільним побудувати ще дві нитки газопроводу «Північний потік». Про це заявив голова правління російської монополії Олексій Міллер, відзначаючи відкриття другої нитки «Північного потоку». Ця труба проходить дном Балтійського моря, з’єднуючи країни Європи з Росією в обхід України. Першу лінію відкрили у листопаді минулого року. Разом із «Південним потоком», який ще не почали будувати, вони повинні скласти альтернативу українській газотранспортній системі. Тим часом українські експерти зазначають, що такі сподівання російського керівництва є видаванням бажаного за дійсне.
Втілення проекту «Північного потоку» почали ще 1997 року. Цю трубу протягнули на 1224 кілометри по дну Балтійського моря із російського міста Виборга. На її шляху немає транзитних країн, тобто паливо із Росії надходить в Німеччину та інші західноєвропейські держави напряму. Основна із «обійдених» транзитних держав – Україна, на яку припадало до запуску «Північного потоку» дві третини російських газових поставок на Старий континент.
Пуск другої нитки цього газогону дав привід Президентові Володимирові Путіну заявити, що тепер Росія «постачатиме газ найкоротшим маршрутом… без транзитних ризиків, стабільно і без перебоїв».
Навіть перша нитка досі не запрацювала на повну потужність
Натомість експерт Олександр Нарбут зазначає, що навіть перша нитка «Північного потоку» досі не запрацювала на повну потужність. Хоча у «Газпромі» рапортують про 55 мільярдів кубометрів газу на рік після запуску обох ниток «Північного потоку».
«Це пов’язано з неготовністю інфраструктури, яка забезпечує транспортування газу на вхід «Північного потоку». Це пов’язано з неповною готовністю компресорної станції «Портова» і, можливо, з деякими інженерними нюансами. Адже «Північний потік» реалізований без проміжних компресорних станції», – зауважує Олександр Нарбут.
Міфічний проект?
На думку деяких експертів, загрозу для української газотранспортної системи становить не стільки «Північний потік», скільки «Південний». Це – ще одна труба, яку росіяни планують прокласти в обхід України. Такий потік, по дну Чорного моря, планують ввести в експлуатацію за три роки, а його будівництво почати вже наступного року. Щоправда експерт Олександр Нарбут називає проект «Південного потоку» «віртуальним», «міфічним», викиданням грошей на вітер. З іншого боку, зазначає Михайло Гончар, не варто забувати, що у втіленні таких проектів, як «Південний потік», зацікавлено чимало бізнес-кіл, які наживаються на «засвоєнні коштів».
Також ані «Північний», ані «Південний потік» не мають підземних газосховищ. А взимку, в холоди саме вони утримують систему в робочому стані, не перериваючи подачу палива європейським споживачам. Тому Україна, володіючи такими сховищами, має додатковий транзитний козир, зауважує Михайло Гончар.
«Оскільки, незалежно від того, які будуть потоки, коли їх збудують, але критично важливе значення для Росії має контроль над українським підземними сховищами газу. Звичайно, вони не існують самі по собі, а в інтегральному поєднанні з газотранспортною системою», – каже Михайло Гончар.
Потужність «Південного потоку» має бути більшою, ніж «Північного» –
63 мільярди кубометрів газу на рік. Оціночна вартість проекту – понад вісім мільярдів євро.
Втілення проекту «Північного потоку» почали ще 1997 року. Цю трубу протягнули на 1224 кілометри по дну Балтійського моря із російського міста Виборга. На її шляху немає транзитних країн, тобто паливо із Росії надходить в Німеччину та інші західноєвропейські держави напряму. Основна із «обійдених» транзитних держав – Україна, на яку припадало до запуску «Північного потоку» дві третини російських газових поставок на Старий континент.
Пуск другої нитки цього газогону дав привід Президентові Володимирові Путіну заявити, що тепер Росія «постачатиме газ найкоротшим маршрутом… без транзитних ризиків, стабільно і без перебоїв».
Навіть перша нитка досі не запрацювала на повну потужність
Натомість експерт Олександр Нарбут зазначає, що навіть перша нитка «Північного потоку» досі не запрацювала на повну потужність. Хоча у «Газпромі» рапортують про 55 мільярдів кубометрів газу на рік після запуску обох ниток «Північного потоку».
«Це пов’язано з неготовністю інфраструктури, яка забезпечує транспортування газу на вхід «Північного потоку». Це пов’язано з неповною готовністю компресорної станції «Портова» і, можливо, з деякими інженерними нюансами. Адже «Північний потік» реалізований без проміжних компресорних станції», – зауважує Олександр Нарбут.
Міфічний проект?
На думку деяких експертів, загрозу для української газотранспортної системи становить не стільки «Північний потік», скільки «Південний». Це – ще одна труба, яку росіяни планують прокласти в обхід України. Такий потік, по дну Чорного моря, планують ввести в експлуатацію за три роки, а його будівництво почати вже наступного року. Щоправда експерт Олександр Нарбут називає проект «Південного потоку» «віртуальним», «міфічним», викиданням грошей на вітер. З іншого боку, зазначає Михайло Гончар, не варто забувати, що у втіленні таких проектів, як «Південний потік», зацікавлено чимало бізнес-кіл, які наживаються на «засвоєнні коштів».
Критично важливе значення для Росії має контроль над українським підземними сховищами газуМихайло Гончар
«Оскільки, незалежно від того, які будуть потоки, коли їх збудують, але критично важливе значення для Росії має контроль над українським підземними сховищами газу. Звичайно, вони не існують самі по собі, а в інтегральному поєднанні з газотранспортною системою», – каже Михайло Гончар.
Потужність «Південного потоку» має бути більшою, ніж «Північного» –
63 мільярди кубометрів газу на рік. Оціночна вартість проекту – понад вісім мільярдів євро.
