Лондон – Українська партія «Свобода» заявляє, що переймається насамперед національними питаннями й проблемами, але партія також пишається міжнародною співпрацею з крайніми правими рухами інших країн Європи. Радіо Свобода аналізує ключові гасла провідних європейських «правих». Чи є «Свобода» правою партією європейського зразка?
«Свобода» називає своїми партнерами французьку партію «Національний фронт», Партію свободи з Австрії, угорську «Йоббік» і, серед низки інших, Британську національну партію.
Європейські праві радикали поєднують дві, на перший погляд, протилежні ідеї: наголошуючи на своїй відданості історичним цінностям європейської цивілізації, вони переважно виступають проти інтеграції Європи і дуже скептично дивляться на Європейський Союз.
Прикладом такого скептицизму є переконання лідера Британської національної партії Ніка Ґріффіна. «Європа загалом дуже погана для Британії. Вона коштує нам величезних сум грошей – мільйони фунтів щоденно – у вигляді прямих внесків, які можна б було витратити вдома, до прикладу, на лікарняні ліжка чи більше число поліції на вулицях. Ми втрачаємо чимало грошей в результаті обмежень, накладених на британський бізнес», – каже він.
«Це поступово душить Британію, і нам треба виходити звідти. Залишати наші гроші, залишити за собою свободу самостійно провадити наші внутрішні справи. Торгувати з Європою там, де нам вигідно і де це вигідно їй, як, наприклад, робить Норвегія – дуже багата країна, як робить Швейцарія. Можна співпрацювати з Європою дуже тісно, але не підпорядковуватися Європі», – пропонує британський націоналіст Нік Ґріффін, який все ж таки визнає надзвичайну важливість і вигідність економічної співпраці у Європі.
Прихильники Євросоюзу, визнаючи недоліки організації, вказують, що вихід Британії з ЄС і обмеження співпраці з Брюсселем призвело б до зменшення обсягів торгівлі і не полегшувало б економічну діяльність британських фірм у Європі. Проте це – надзвичайно складна дискусія з безліччю економічних, політичних і соціальних аргументів.
Французькі націоналісти – за протекціонізм в економіці
Значно простішими є гасла економічного протекціонізму, які є програмними у багатьох європейських праворадикальних партіях, котрі шукають підтримки розчарованих представників робітничого класу.
На цьому наголошує і французький «Національний фронт» та його енергійна провідниця Марін Ле Пен, яка наводить приклад регіону на півночі Франції, де вона влітку цього року боролася за парламентське крісло на виборах.
«Ми – промисловий регіон, і деіндустріалізація завдала нам болісного удару. Мешканці зрозуміли, що деіндустріалізація стала наслідком відкритих кордонів і що запровадження слушних і розумних протекціоністських заходів спрямоване на захист нашої конкурентоспроможності. Це єдиний спосіб обмежити процес перенесення економічної діяльності і робочих місць за кордон», – розповідає Марін Ле Пен.
«Іммігранти повинні асимілюватися»
Марін Ле Пен гучно наголошує і на іншому питанні, на якому постійно зупиняються європейські праві радикали, – на проблемі іммігрантів і, зокрема, на протиставленні цінностей ісламу та європейських цінностей.
«Люди чудово розуміють, що для того, щоб все працювало, іммігранти повинні асимілюватися з місцевим населенням. Люди не можуть зрозуміти, чому новоприбулі виявляють таку неповагу, порушують громадський порядок і поводяться зверхньо і неприязно. Цього народ терпіти не може», – переконливо стверджує Ле Пен, яка має чималу підтримку у Франції, проте не змогла перемогти на виборах у регіоні, про який вона розповідає.
Болісні проблеми з меншинами дають можливість європейським радикальним партіям заробляти підтримку виборців, стверджуючи, що традиційні великі політичні партії тих проблем уникають.
Ось як розповідає про причини нещодавніх виборчих успіхів в Угорщині партії «Йоббік» партійна активістка Ґеорґіна Бернат. Її партія зараз є третьою найбільшою у парламенті.
«Ключ успіху у тому, що «Йоббік» почав говорити відкрито, чесно і щиро про важливі питання, які стали табу в Угорщині, але які зачіпають усе угорське суспільство. Ті питання раніше інші партії відкрито не могли обговорювати через принцип політичної коректності. Серед цих табу найбільш домінантним стало ромське питання в Угорщині і питання злочинності, пов’язане з ромами. Роми становлять 7–8% населення Угорщини, але ними скоюється дві третини майнових злочинів», – розповідає Бернат про Угорщину.
Водночас вона заперечує, що її партія розпалює таким чином ненависть до меншин замість того, щоб вирішувати їхні проблеми.
Рецепт для кризи – забрати в ображених право обурюватися
Лідер Британської національної партії Нік Ґріффін також відхрещується від розпалювання ворожнечі.
«Якщо всі будуть вдавати, що усе гаразд, і якщо є одна група населення, яка почувається ображеною, а у нашому випадку це – «білий» робітничий клас, який опинився на самому низу цієї купи, якщо їм навіть відмовляють у визнанні факту їхньої стурбованості», – каже Ґріффін.
«Якщо у них забрати можливість виявляти своє обурення і незгоду у політичний спосіб, то це і є рецепт для проблем. А Британська національна партія є тим клапаном, який дозволяє спустити пару, понизити тиск і уникнути вибуху. Вам, можливо, не подобається те, що кажемо ми чи що кажуть наші виборці, але якби не було нас і не було можливості висловити свою стурбованість шляхом голосування бюлетенями, то є люди, які можуть робити це у нерозумний, шкідливий, негативний і небезпечний спосіб», – застерігає лідер британських націоналістів.
З його тезою про необхідність права на волевиявлення навіть крайніх поглядів погоджуються, наприклад, ліберально налаштовані політичні діячі у Великобританії, які відкидають заклики до заборони діяльності таких партій, як БНП.
Прихильники принципів свободи висловлювань і свободи політичних зібрань наголошують, що крайні погляди у суспільстві завжди існують і краще з ними боротися ідеологічно.
Краще, щоб діяльність таких партій та рухів була відкритою і щоб вони були змушені відповідати на незручні запитання – чи то преси, чи то виборців, якщо їх обирають в органи влади.
У здоровому суспільстві, доводять ліберальні демократи, за нормальних умов провідні політичні сили повинні бути здатними переконати більшість виборців у перевагах виваженої політики, а популістські рухи, які пропонують суспільству легкі на перший погляд вирішення складних проблем, повинні відповідати за свої слова і дії у межах демократичних законів.
«Свобода» називає своїми партнерами французьку партію «Національний фронт», Партію свободи з Австрії, угорську «Йоббік» і, серед низки інших, Британську національну партію.
Європейські праві радикали поєднують дві, на перший погляд, протилежні ідеї: наголошуючи на своїй відданості історичним цінностям європейської цивілізації, вони переважно виступають проти інтеграції Європи і дуже скептично дивляться на Європейський Союз.
Прикладом такого скептицизму є переконання лідера Британської національної партії Ніка Ґріффіна. «Європа загалом дуже погана для Британії. Вона коштує нам величезних сум грошей – мільйони фунтів щоденно – у вигляді прямих внесків, які можна б було витратити вдома, до прикладу, на лікарняні ліжка чи більше число поліції на вулицях. Ми втрачаємо чимало грошей в результаті обмежень, накладених на британський бізнес», – каже він.
«Це поступово душить Британію, і нам треба виходити звідти. Залишати наші гроші, залишити за собою свободу самостійно провадити наші внутрішні справи. Торгувати з Європою там, де нам вигідно і де це вигідно їй, як, наприклад, робить Норвегія – дуже багата країна, як робить Швейцарія. Можна співпрацювати з Європою дуже тісно, але не підпорядковуватися Європі», – пропонує британський націоналіст Нік Ґріффін, який все ж таки визнає надзвичайну важливість і вигідність економічної співпраці у Європі.
Прихильники Євросоюзу, визнаючи недоліки організації, вказують, що вихід Британії з ЄС і обмеження співпраці з Брюсселем призвело б до зменшення обсягів торгівлі і не полегшувало б економічну діяльність британських фірм у Європі. Проте це – надзвичайно складна дискусія з безліччю економічних, політичних і соціальних аргументів.
Французькі націоналісти – за протекціонізм в економіці
Значно простішими є гасла економічного протекціонізму, які є програмними у багатьох європейських праворадикальних партіях, котрі шукають підтримки розчарованих представників робітничого класу.
На цьому наголошує і французький «Національний фронт» та його енергійна провідниця Марін Ле Пен, яка наводить приклад регіону на півночі Франції, де вона влітку цього року боролася за парламентське крісло на виборах.
«Ми – промисловий регіон, і деіндустріалізація завдала нам болісного удару. Мешканці зрозуміли, що деіндустріалізація стала наслідком відкритих кордонів і що запровадження слушних і розумних протекціоністських заходів спрямоване на захист нашої конкурентоспроможності. Це єдиний спосіб обмежити процес перенесення економічної діяльності і робочих місць за кордон», – розповідає Марін Ле Пен.
«Іммігранти повинні асимілюватися»
Марін Ле Пен гучно наголошує і на іншому питанні, на якому постійно зупиняються європейські праві радикали, – на проблемі іммігрантів і, зокрема, на протиставленні цінностей ісламу та європейських цінностей.
«Люди чудово розуміють, що для того, щоб все працювало, іммігранти повинні асимілюватися з місцевим населенням. Люди не можуть зрозуміти, чому новоприбулі виявляють таку неповагу, порушують громадський порядок і поводяться зверхньо і неприязно. Цього народ терпіти не може», – переконливо стверджує Ле Пен, яка має чималу підтримку у Франції, проте не змогла перемогти на виборах у регіоні, про який вона розповідає.
Болісні проблеми з меншинами дають можливість європейським радикальним партіям заробляти підтримку виборців, стверджуючи, що традиційні великі політичні партії тих проблем уникають.
Ось як розповідає про причини нещодавніх виборчих успіхів в Угорщині партії «Йоббік» партійна активістка Ґеорґіна Бернат. Її партія зараз є третьою найбільшою у парламенті.
«Ключ успіху у тому, що «Йоббік» почав говорити відкрито, чесно і щиро про важливі питання, які стали табу в Угорщині, але які зачіпають усе угорське суспільство. Ті питання раніше інші партії відкрито не могли обговорювати через принцип політичної коректності. Серед цих табу найбільш домінантним стало ромське питання в Угорщині і питання злочинності, пов’язане з ромами. Роми становлять 7–8% населення Угорщини, але ними скоюється дві третини майнових злочинів», – розповідає Бернат про Угорщину.
Водночас вона заперечує, що її партія розпалює таким чином ненависть до меншин замість того, щоб вирішувати їхні проблеми.
Рецепт для кризи – забрати в ображених право обурюватися
Лідер Британської національної партії Нік Ґріффін також відхрещується від розпалювання ворожнечі.
«Якщо всі будуть вдавати, що усе гаразд, і якщо є одна група населення, яка почувається ображеною, а у нашому випадку це – «білий» робітничий клас, який опинився на самому низу цієї купи, якщо їм навіть відмовляють у визнанні факту їхньої стурбованості», – каже Ґріффін.
«Якщо у них забрати можливість виявляти своє обурення і незгоду у політичний спосіб, то це і є рецепт для проблем. А Британська національна партія є тим клапаном, який дозволяє спустити пару, понизити тиск і уникнути вибуху. Вам, можливо, не подобається те, що кажемо ми чи що кажуть наші виборці, але якби не було нас і не було можливості висловити свою стурбованість шляхом голосування бюлетенями, то є люди, які можуть робити це у нерозумний, шкідливий, негативний і небезпечний спосіб», – застерігає лідер британських націоналістів.
З його тезою про необхідність права на волевиявлення навіть крайніх поглядів погоджуються, наприклад, ліберально налаштовані політичні діячі у Великобританії, які відкидають заклики до заборони діяльності таких партій, як БНП.
Прихильники принципів свободи висловлювань і свободи політичних зібрань наголошують, що крайні погляди у суспільстві завжди існують і краще з ними боротися ідеологічно.
Краще, щоб діяльність таких партій та рухів була відкритою і щоб вони були змушені відповідати на незручні запитання – чи то преси, чи то виборців, якщо їх обирають в органи влади.
У здоровому суспільстві, доводять ліберальні демократи, за нормальних умов провідні політичні сили повинні бути здатними переконати більшість виборців у перевагах виваженої політики, а популістські рухи, які пропонують суспільству легкі на перший погляд вирішення складних проблем, повинні відповідати за свої слова і дії у межах демократичних законів.
