Доступність посилання

ТОП новини
22 листопада 2019, Київ 07:32

Андрій Шкіль: кожний компроміс опозиції руйнує підтримку суспільства


Андрій Шкіль критикує опозицію за нерішучість
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:12:26 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Андрій Шкіль критикує опозицію за нерішучість

Прага – Народний депутат нинішнього скликання Андрій Шкіль перебуває цими днями у Празі як голова постійної делегації Верховної Ради в Парламентській асамблеї НАТО для участі в осінній сесії цієї асамблеї, яка починається у столиці Чехії. Розглядатимуть на ній зокрема й становище в Україні та парламентські вибори в ній. В інтерв’ю Радіо Свобода Шкіль, нині заступник фракції «БЮТ-Батьківщина», не обраний до складу нової Верховної Ради, розкритикував опозицію за нерішучість із відмовою брати участь у новообраному парламенті. Водночас він сподівається, що опозиція все ж зможе довести свою дієздатність і захистити Україну. Радіо Свобода запитало у пана Шкіля, якими є його очікування від чергової сесії Парламентської асамблеї НАТО.
Росія – з «фасадною демократією», Білорусь – країна без демократії, Україна дуже впевненим кроком рухається до цієї когорти країн, які топчуть демократію

– Парламентська асамблея НАТО має дві сесії, осінню і весняну. Весняна сесія виставляє завдання, а на осінній сесії звітують. Тобто ми маємо тут у Празі звітну сесію. Буде переобрано голову Парламентської асамблеї НАТО. І головною темою мало б бути це.

Але насправді головною темою цієї сесії Парламентської асамблеї будуть вибори, в тому числі в Україні, а також у Грузії, і те, що можна було б назвати виборами в Білорусі, тобто підсумки будуть робитися по трьох країнах. Буде доповідь Лючіо Малана, сенатора з Італії, який буде доповідачем щодо проблем із демократією, які утворюються в Росії, Білорусі і Україні. Тобто Україна вже, на думку Парламентської асамблеї НАТО, прирівнюється до тих двох країн: Росія – з «фасадною демократією» країна, Білорусь – країна без демократії, а Україна дуже впевненим кроком рухається до цієї когорти країн, які топчуть демократію, не дотримують свободи і права людини загальні, і таке інше.

Тобто це буде обговорено, буде проаналізовано вибори, буде проаналізовано ті фальсифікації, які відбувалися, ті затягування з підрахунком голосів, які відбувалися з допомогою влади, як місцевої, так і центральної, але, в будь-якому випадку, це відбувалося з участю владних органів і на очах у спостерігачів. Чому це питання буде обговорювати Парламентська асамблея НАТО? Я підкреслю тільки, що вона складається із національних парламентарів, парламентарів від різних парламентів країн НАТО, і була делегація (на виборах в Україні – ред.), яку очолював заступник президента Парламентської асамблеї НАТО пан Асен Аґов, колишній міністр закордонних справ Болгарії. І він був очільником делегації, яка на власні очі бачила те, що відбувалося в Україні, і це теж буде враховано у звіті самої делегації, яка працювала на виборах в Україні, і у виступі пана Лючіо Малана.

– На нинішніх парламентських виборах, які дещо критично вже оцінювали і спостерігачі від Парламентської асамблеї НАТО, Ви не були обрані, бо були в восьмому десятку списку партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», за яким балотувалася вся Об’єднана опозиція. Тим часом на двох попередніх виборах Ви були на 13–14 місці, в цілком прохідній частині списку. Що зараз узагалі відбувається в партії «Батьківщина», в Об’єднаній опозиції, чому до Вас, який нині є одним із заступників голови фракції «Батьківщини» в парламенті, так поставилися? Як Ви це сприймаєте?
Приймав рішення про моє місце перебування у списку Олександр Турчинов. Жодної претензії, жодного зауваження, взагалі жодного слова зі мною ніхто не говорив. Я вперше почув свій номер на з’їзді. Я був, м’яко кажучи, неприємно здивований

Треба було обнулити списки, треба було не йти на компроміси. Суспільство голосувало безкомпромісно, тому воно не чекає компромісів від опозиції

Якщо нинішня Верховна Рада пропрацює один день, всі приймуть присягу, все піде по «накатаному колу», – вони працюватимуть п’ять років. І можна з упевненістю твердити, що без народного повстання вибори вже в Україні відбуватися не будуть

– Чому так поставилися, треба запитати в тих, хто це зробив. Персональну відповідальність за це несе, приймав рішення про моє місце перебування у списку, Олександр Турчинов. Він перший заступник голови партії, він начальник штабу виборчого вже Об’єднаної опозиції, і це він визначив, що моє місце у партійній ієрархії є 44-м. Наші списки з’єднувалися – «Фронт змін» формував свій список з частини опозиційних партій і партія «Батьківщина» з частини опозиційних партій. Але навіть поза тим я отримав оцінку 44-го номера в партійній ієрархії. Ну, це смішно, більше ніж, тому що жодної претензії, жодного зауваження, взагалі жодного слова зі мною ніхто не говорив.

Я вперше почув свій номер на з’їзді. Я був, м’яко кажучи, неприємно здивований, тому що в будь-якому випадку це втрачений мандат, тому що я міг би піти на найтяжчий мажоритарний округ і виграти там, якщо хтось вважав недоцільним моє перебування у списку. Хоча, знов-таки, кожна доцільність і недоцільність має бути виправдана, і хтось має мені пояснити, чому так сталося, що стало причиною – можливо, мої національні погляди, можливо, ще щось інше, не знаю. Мене це просто здивувало, ну, я думаю, як і більшість виборців, які не побачили мого прізвища у списках. Але це все відповідальність і перед людьми, і перед Богом, власне, керівництва Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», тому що Об’єднана опозиція не визначала мого місця у списку, це, я вже сказав, персонально людина мені сказала, що «я от вирішив, щоб ти був 88-м» – чому, невідомо. Все буде залежати від того, як будуть розгортатися події в Україні, ось це і буде поясненням того, що діється в опозиції.

Що мало бути зроблено? Я палкий прихильник був ідеї проведення нових виборів. Фальсифікації були явними. Тобто що встигли вже зупинити, то продемонструвало, що практично що в другому окрузі в Об’єднаної опозиції перемога була відібрана, навіть там, де ми насправді, може, й не очікували перемоги, але люди проголосували, тому що люди голосували проти нинішньої влади, проти нинішнього стану речей, проти того, що відбувається в Україні, і голосували за демократію, за рух України у світове демократичне коло, а не в Митний союз і в Євразійський союз. У такий спосіб відбувалося голосування: люди не знали, хто це, не знали, в який спосіб відсепарувати фізіономічно цю людину, вона була їм абсолютно не відома, але вона представляла опозицію – і за неї голосували. Це те, що мені нагадує, власне, 2002 рік – тоді теж відбувалась така прямолінійна чорно-біла залежність: ти зі злого боку або з доброго боку, і навпаки, з іншого боку так само оцінювали.

Тобто треба було обнулити списки, треба було не йти на компроміси. Бо кожний компроміс руйнує підтримку суспільства. Суспільство голосувало безкомпромісно, тому воно не чекає компромісів від опозиції. Компроміс перший відбувся, на превеликий жаль – списки вже не обнуляються, вже це забута тема. Залишилися перевибори в п’яти округах. Для чого ці перевибори? Що вирішують п’ять округів? Ну, якщо вже по всіх проблемних, то їх було тринадцять! Якщо там ситуація вирішилася в якийсь кращий бік або зупинилася, то треба це визнати, і тоді для чого вже проводити ті наступні п’ять перевиборів?.. Наступний крок – це вже, звичайно, чи буде приймати присягу ця Верховна Рада. Бо також може, якщо 151 народний депутат не прийме присягу, це означає, що не буде діяти ця Верховна Рада. Так, будуть піднімати по списку, багато інших варіантів є.

Але якщо нинішня Верховна Рада пропрацює один день, всі приймуть присягу, все піде по «накатаному колу», – вони працюватимуть п’ять років. І можна з упевненістю твердити, що без народного повстання вибори вже в Україні відбуватися не будуть, без суспільного гніву, без суспільного спротиву, тому що тоді опозиція розпишеться у нездатності власній. Хоча я впевнений і не сумніваюся в тому, що опозиція доведе свою дієздатність. Тому що це питання вже не власного збереження, збереження своїх місць у парламенті, а збереження демократії в Україні. Врешті-решт, може, це й голосно сказано і патетично, – це збереження України. Це від їхньої позиції буде залежати.

– 2002 року, про який Ви згадували, Ви були обрані до Верховної Ради за мажоритарним округом, перебуваючи за ґратами, практично без виборчої кампанії, і це Вас по суті тоді врятувало від кримінального переслідування за звинуваченнями, які проти Вас висували після кампанії «Україна без Кучми» 2001 року. Зараз Ви вперше з того часу втрачаєте депутатський мандат і з ним депутатську недоторканність. Чи не побоюєтеся Ви, що проти Вас можуть знову підняти ту справу?
Мене в 2010 році попередила Генеральна прокуратура, що справа моя ведеться повним ходом, вона відновлена

Десять років тому я з в’язниці пішов у парламент, а зараз, через десять років я з парламенту можу опинитися у в’язниці. У мене цей «час Ч» настає десь 17–19 грудня

– Я не побоююсь – я маю документи, що буде відновлена справа 2001 року. Мене в 2010 році попередила Генеральна прокуратура, що справа моя ведеться повним ходом, вона відновлена, відновлена спеціальна група в Генеральній прокуратурі, яка займається моєю справою. Викликалися – це безпрецедентний випадок – люди, які відбули термін покарання і той термін перебування на волі, коли їхня судимість автоматично скасовується, і які ніякого стосунку до моєї справи формально не мали (неформально, звичайно, так, тому що ми були разом). І от вони викликали їх на допити, і ці допити полягали тільки в тому, що: «Ви можете якісь дати нові свідчення? Не можете? Добре, але підпишіться, що Ви були в нас, і поставте свій підпис, що Ви не маєте нічого нового про події 2001 року і про роль у цих подіях Андрія Шкіля». Все! Вони це зробили, і фактично вже утворилася нова папка, датована 2010 роком. І незважаючи на те, що термін давності минув у 2011 році, незважаючи на все це, бо ми ж чудово знаємо: справа Тимошенко – та ж сама історія, там термін давності минув не рік тому, як у мене, півтора практично, а там термін давності минув десять років тому, і все одно до неї повернулися. Тому для нинішнього режиму в Україні немає ніяких перешкод у цьому плані, вони не звертають на це увагу.

І більше того, я вже звернувся в 2011 році до Генеральної прокуратури з листом: будь ласка, закрийте мою справу за терміном давності, – а вони сказали: ні, Ваша справа виділена в окреме провадження, вона ведеться, ведуться якісь там аналізи матеріалів, дослідження, допити якісь проводяться – ну, я не міг перевірити це, бо це ж таємниця слідства, мені ніхто про це не повідомляв. Але вони мене поінформували, що це робиться: «Тому якщо Ви хочете, щоб була справа за терміном давності закрита, Ви втратите недоторканність, ми Вас заарештуємо, суд вирішить Вашу долю, і, якщо він підтримає позицію закрити справу за нереабілітувальними ознаками, то тоді так воно і буде».

Тобто фактично в мене історія така, що десять років тому я з в’язниці пішов у парламент, а зараз, через десять років, на превеликий жаль, я з парламенту можу опинитися у в’язниці. Ось у мене цей «час Ч» настає десь 17–19 грудня, коли приймає присягу новий парламент, і я втрачаю імунітет. Подивимося на реакцію української держави в цьому випадку.

Дивитись коментарі (5)

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG