Біля пам’ятника Страченим у центрі Івано-Франківська сьогодні відбулися панахида і віче з вшанування пам’яті 27 українців, яких тут розстріляли 69 років тому.
В акції взяли участь представники обласної і міської влади, ветерани ОУН і УПА, молодь. Вони поклали до пам’ятника вінки і квіти, а молоді люди – запалені свічки.
14 листопада 1943 року під час прем’єри оперети Ярослава Барнича «Шаріка» до залу Станіславського театру увірвалися гестапівці і заарештували 140 глядачів, а через кілька днів катувань, 17 листопада, 27 українців стратили неподалік театру, біля синагоги.
Одному з розстріляних – Олексі Маланюку було 23 роки. Його дочка Оксана, якій тоді було всього два тижні, на вічі згадувала, як запалювала свічки на цьому місці, і влада у різні часи не могла їй це заборонити. Лише з незалежністю України біля Стіни скорботи постав пам’ятник Страченим.
За словами директора музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослава Коретчука, після Станіслава такі ж розстріли людей, запідозрених у причетності до ОУНівського підпілля, були в Коломиї, Надвірній, Рогатині, і цю «історію потрібно знати і пам’ятати».
Під час віча прозвучав заклик «на сьогоднішню нинішність дивитися з висоти Дем’янових Лазів чи таких от місць масового нищення українців».
Виступи доповнювали повстанські пісні.
В акції взяли участь представники обласної і міської влади, ветерани ОУН і УПА, молодь. Вони поклали до пам’ятника вінки і квіти, а молоді люди – запалені свічки.
14 листопада 1943 року під час прем’єри оперети Ярослава Барнича «Шаріка» до залу Станіславського театру увірвалися гестапівці і заарештували 140 глядачів, а через кілька днів катувань, 17 листопада, 27 українців стратили неподалік театру, біля синагоги.
Одному з розстріляних – Олексі Маланюку було 23 роки. Його дочка Оксана, якій тоді було всього два тижні, на вічі згадувала, як запалювала свічки на цьому місці, і влада у різні часи не могла їй це заборонити. Лише з незалежністю України біля Стіни скорботи постав пам’ятник Страченим.
За словами директора музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослава Коретчука, після Станіслава такі ж розстріли людей, запідозрених у причетності до ОУНівського підпілля, були в Коломиї, Надвірній, Рогатині, і цю «історію потрібно знати і пам’ятати».
Під час віча прозвучав заклик «на сьогоднішню нинішність дивитися з висоти Дем’янових Лазів чи таких от місць масового нищення українців».
Виступи доповнювали повстанські пісні.
