Вже давно скінчився сезон літніх відпусток. Та похмурими листопадовими днями яскравіше проступають у пам’яті розмаїті враження літа. Минулого літа пощастило провести відпустку в селищі Георгіополі (Georgioupolis), що на грецькому острові Крит. Польський філософ Лешек Колаковський писав, що люди подорожують не так задля того, щоб чомусь навчитися, як задля задоволення власної цікавості, але все ж таки не зле і чомусь повчитися під час подорожей. Тож, згадуючи Елладу, хочеться поділитися деякими враженнями і, як то кажуть, роздумами з приводу.
Греція, й зокрема Крит, традиційно посідають провідне місце на туристичній мапі Європи і набули популярності серед наших співгромадян. Туризм підтримує й «годує» значну частина критян. Але що є складовими туристичної привабливості, а отже, й економічного добробуту населення острова? Не маючи на меті робити ретельний економічний аналіз (залишу це фахівцям), поділюся лише власними враженнями.
Основою туризму є багатюща історія та дана Богом природа – море з його природними пляжами, гори, ріки, озера, флора й фауна.
Готельні комплекси в Георгіополі розбудовані й організовані з мінімальним втручанням у природний ландшафт, у природне середовище (що суттєво відрізняє їх від готельно-туристичним комплексів, скажімо, Туреччини). І це цілком зрозуміло, адже основним брендом, фішкою острова є сама ПРИРОДА, яка не потребує «прикрас чи поліпшення». Потрібно лише допомогти туристові побачити й відчути природу в усій її красі, створити умови для того, щоб люди мали можливість побути серед цих природних принад, насолодитися їхнім багатством і красою. Природа й історія (а вони тут невіддільно пов’язані між собою) створюють робочі місця для багатьох. Тому критяни плекають природу, бережливо ставляться до того, що дає їм хліб насущний.
Селище Георгіополі розташоване на північно-західному узбережжі острова. Вздовж берега тягнуться чудові піщані пляжі, а з гір стікають ріки, що впадають у море. Доступ на пляж вільний, і платить відпочивальник лише за стандартні послуги: два лежаки, парасоля, столик, напої на вибір. На піску з килимком можна відпочивати скільки завгодно. З прикрістю доводилося спостерігати, як деякі СНГешні відпочивальники «бичкували» недопалки в пісок поряд із… попільничкою. Мабуть, спрацьовує сила рефлексу та пруть байдужість і хамство… На зауваження – відповідь: «Так вони ж тут прибирають». Така поведінка і зневажливе «вони» найточніше характеризують хама, який певний, що за його гроші йому всі щось винні, а після нього – хоч потоп.
Проте назагал чистота пляжів і краса природи курорту спонукає відпочивальників підтримувати цей стан.
Черепахова річка
Долиною на околиці селища протікає річка, яку місцеві мешканці називають Черепаховою, через те, що там мешкає численна популяція цих тварин. Береги ріки поросли деревами й височенним очеретом, вода напрочуд чиста й прозора. Впадає ріка в морську бухту.
Черепахова ріка – не лише частина природної екосистеми, ландшафту селища, його водна артерія, а й туристичний об’єкт. У місці впадіння ріки в море є невеличка станція байдарок і катамаранів, на яких відпочивальники можуть здійснити прогулянку проти течії поміж заростів очерету й поспостерігати за рибами, чудернацькими пасмами водоростей, що простираються дном понад камінням, побачити черепах, котрі, втім, не поспішають на зустріч із туристами, а тихо причаїлися в заростях чи на дні. Чути лише голоси горлиць, качок та неквапні сплески весел байдарки. Під час такої подорожі забуваєш, що поруч курорт із тисячами відпочивальників.
Озеро
Озеро Коурнас (Kournas Lake) – найбільше природне прісноводне озеро острова Крит, площею 3,5 квадратних кілометри. Лазурова, кришталево чиста вода, в якій відбиваються гори. Частина берега – відпочинкова зона, пару станцій прокату катамаранів та байдарок, на яких можна поплавати по озеру, покупатися, поспостерігати за птахами… Із Георгіополі туди пропонують дістатися прогулянковим трамвайчиком (таким, як у Києві їздять по Центральному парку чи Володимирській гірці). Вражає як краса цієї перлини природи, так і туристична інфраструктура, яка створена навколо нього. Поїздка в обидва кінці коштує 3 євро, але тут же можна придбати квиток і на катамаранчик за 6 євро (якщо купувати на озері, то це коштуватиме на пару євро дорожче). Купивши квиток на катамаран, отримуєш ще й знижку на 20% у таверні, що розташована біля озера. Тут же й численні крамнички з сувенірами. Здавалося б, у кожного власний бізнес, але він добре узгоджений, підприємці підтримують один одного, разом керуючи спільним. А всіх їх годує озеро і туристи. Це «win-win» ситуація для людей і природи.
Взаємовигідне співіснування природних об’єктів та туристичної інфраструктури в менеджменті називають «горщиком з медом» («honey pot»). Природні об’єкти стимулюють розвиток туризму, надають, так би мовити, готовий туристичний продукт, підвищуючи привабливість готелів, ресторанів, а туристична галузь, своєю чергою, зацікавлена вкладати частину свого прибутку в охорону природи.
Таверни розташовані на певній відстані від берегів – на так званій другій лінії. У водойму нічого не зливається й не викидається, але там відкривається чудовий вид на озеро й навколишні гори. Не побачиш біля води й автівок. Озеро та територія навколо нього утримуються в чистоті. Годі вже казати про якісь потворні «мафи», випадкові генделики чи торгово-розважальні центри. Критяни знають, що туристи приїдуть за тим, щоб помилуватися природою, відчути подих історії, доторкнутися до місцевого колориту. А отже, потрібно плекати і природу, й історію, і культуру. А ще вони добре розуміють, що гарне враження від того чи того закладу – таверни, пункту прокату спорядження, пляжу, – важить значно більше для успіху приватного бізнесу, ніж хвилинна фінансова вигода. Відвідавши ці місця одного разу, хочеться приїхати знову, бо знаєш, що місцеві мешканці раді туристам.
Звичайно, функціонування туристичної інфраструктури Криту забезпечується і відповідною державною політикою (як от спрощення процедури отримання шенгенських віз на період кризи), і великими туристичними компаніями. Тобто, функціонує цілісна система, але основою цієї системи є і природа, історія та культура, без яких всі інші елементи системи втрачають сенс.
А як же «наші»?
В Україні ведеться чимало балачок про перспективи розвитку туристичної галузі, яка проллється над нею золотим дощем. Дійсно, Україна має чималий потенціал, щоб спонукати людей глибше пізнати власну країну, її історію, природу, культуру, а також привабити мандрівників із-за кордону. Але чому закордонні туристи не поспішають до нас, і навіть футбольне Євро-2012 не стало приводом для туристичного буму? Чому українці при першій ліпшій нагоді поспішають на відпочинок за кордон?
Причина перша: ми не цінуємо те, що маємо, те, чим, слід пишатися і що варто було б показати іншим. Зухвало й безжально нищиться природа, ландшафти, пам’ятки історії та культури. Згадаймо лише авантюру з будівництвом малих ГЕС у Карпатах, які знищать туристичну галузь краю. Фантазії грошовитих інвесторів чомусь не йдуть далі склобетонних торговельно-розважальних комплексів, а захоплення – гасання джипами по лісах-болотах, в тому числі й на природоохоронних територіях.
Причина друга: громадян України практично повсюдно позбавляють права на доступ на чорноморські чи дніпровські пляжі, на прогулянки в лісі, риболовлю, збирання грибів та ягід тощо. Іншими словами, людей позбавляють природного права на користування й керування спільним (природними ресурсами й системами), хоча таке керування може бути ефективнішим, ніж менеджмент, здійснюваний крупним капіталом чи державою. Ефективність малого бізнесу та врядування, який здійснюють самоорганізовані свідомі громади, переконливо довела своїми дослідженнями лауреат Нобелівської премії з економіки Єлінор Остром. Натомість наші громадяни, позбавлені права на користування спільним та на керування спільними природними ресурсами і власним бізнесом, стають байдужими до природи як джерела добробуту. Мабуть, у цьому криється і одна з відповідей на питання, чому наші співвітчизники під час відпочинку на природі залишають за собою купи сміття, понівечені дерева, луки, захаращені водойми, не думаючи про те, що завтра вже просто нікуди буде прийти.
Водночас грошовиті спритники завдяки корупційним схемам за участі влади хвацько приватизують спільне благо, яким є природа, намагаючись якомога швидше відбити власні гроші, не вкладаючи в підтримку природи ані копійчини, по-хижацьки експлуатуючи її.
Не сприяють збереженню природи й розвитку екологічно відповідального, «зеленого» туризму засоби масової формації, які нав’язують стереотипи «гламурного туризму». Телесюжети про життя й подорожі вершків суспільства зводяться до розповідей про шопінги, розкішні ресторани, автівки тощо.
Прикро згадувати економічне жлобство, яке буйно зацвіло напередодні та під час Євро-2012, коли підприємці будь-що намагалися злупити з туриста побільше, тут і зараз, не думаючи про перспективу. А це спричинене тим, що підприємець не певний у завтрашньому дні, побоюючись, що наступного дня до нього прийде не клієнт, а рейдер.
Отож, самими мантрами про туристичний потенціал України її на туристичну Мекку не перетвориш. Необхідне системне розв’язання проблеми і, насамперед, подолання тотальної розрухи в головах представників влади, бізнесу, усіх нас. Ситуація зміниться на краще, коли в країні формуватиметься прошарок відповідальних громадян, котрі власним прикладом сприятимуть формуванню відповідальної поведінки, смаку й бажань, ґрунтованих на цінностях, а не забаганках; коли люди, що ухвалюють рішення, здатні будуть прораховувати на кілька кроків уперед, оперативно реагуючи на зміни поточної ситуації. Але найголовніше: люди мають відчути себе свідомими громадянами, господарями власної справи й учасниками спільного урядування. А до того й українці, й іноземці мандруватимуть деінде.
Втім, зимову відпустку вирішила провести у приватній садибі на Прикарпатті.
Тетяна Гардашук – доктор філософських наук
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Греція, й зокрема Крит, традиційно посідають провідне місце на туристичній мапі Європи і набули популярності серед наших співгромадян. Туризм підтримує й «годує» значну частина критян. Але що є складовими туристичної привабливості, а отже, й економічного добробуту населення острова? Не маючи на меті робити ретельний економічний аналіз (залишу це фахівцям), поділюся лише власними враженнями.
Основою туризму є багатюща історія та дана Богом природа – море з його природними пляжами, гори, ріки, озера, флора й фауна.
Готельні комплекси в Георгіополі розбудовані й організовані з мінімальним втручанням у природний ландшафт, у природне середовище (що суттєво відрізняє їх від готельно-туристичним комплексів, скажімо, Туреччини). І це цілком зрозуміло, адже основним брендом, фішкою острова є сама ПРИРОДА, яка не потребує «прикрас чи поліпшення». Потрібно лише допомогти туристові побачити й відчути природу в усій її красі, створити умови для того, щоб люди мали можливість побути серед цих природних принад, насолодитися їхнім багатством і красою. Природа й історія (а вони тут невіддільно пов’язані між собою) створюють робочі місця для багатьох. Тому критяни плекають природу, бережливо ставляться до того, що дає їм хліб насущний.
Селище Георгіополі розташоване на північно-західному узбережжі острова. Вздовж берега тягнуться чудові піщані пляжі, а з гір стікають ріки, що впадають у море. Доступ на пляж вільний, і платить відпочивальник лише за стандартні послуги: два лежаки, парасоля, столик, напої на вибір. На піску з килимком можна відпочивати скільки завгодно. З прикрістю доводилося спостерігати, як деякі СНГешні відпочивальники «бичкували» недопалки в пісок поряд із… попільничкою. Мабуть, спрацьовує сила рефлексу та пруть байдужість і хамство… На зауваження – відповідь: «Так вони ж тут прибирають». Така поведінка і зневажливе «вони» найточніше характеризують хама, який певний, що за його гроші йому всі щось винні, а після нього – хоч потоп.
Проте назагал чистота пляжів і краса природи курорту спонукає відпочивальників підтримувати цей стан.
Черепахова річка
Долиною на околиці селища протікає річка, яку місцеві мешканці називають Черепаховою, через те, що там мешкає численна популяція цих тварин. Береги ріки поросли деревами й височенним очеретом, вода напрочуд чиста й прозора. Впадає ріка в морську бухту.
Черепахова ріка – не лише частина природної екосистеми, ландшафту селища, його водна артерія, а й туристичний об’єкт. У місці впадіння ріки в море є невеличка станція байдарок і катамаранів, на яких відпочивальники можуть здійснити прогулянку проти течії поміж заростів очерету й поспостерігати за рибами, чудернацькими пасмами водоростей, що простираються дном понад камінням, побачити черепах, котрі, втім, не поспішають на зустріч із туристами, а тихо причаїлися в заростях чи на дні. Чути лише голоси горлиць, качок та неквапні сплески весел байдарки. Під час такої подорожі забуваєш, що поруч курорт із тисячами відпочивальників.
Озеро
Озеро Коурнас (Kournas Lake) – найбільше природне прісноводне озеро острова Крит, площею 3,5 квадратних кілометри. Лазурова, кришталево чиста вода, в якій відбиваються гори. Частина берега – відпочинкова зона, пару станцій прокату катамаранів та байдарок, на яких можна поплавати по озеру, покупатися, поспостерігати за птахами… Із Георгіополі туди пропонують дістатися прогулянковим трамвайчиком (таким, як у Києві їздять по Центральному парку чи Володимирській гірці). Вражає як краса цієї перлини природи, так і туристична інфраструктура, яка створена навколо нього. Поїздка в обидва кінці коштує 3 євро, але тут же можна придбати квиток і на катамаранчик за 6 євро (якщо купувати на озері, то це коштуватиме на пару євро дорожче). Купивши квиток на катамаран, отримуєш ще й знижку на 20% у таверні, що розташована біля озера. Тут же й численні крамнички з сувенірами. Здавалося б, у кожного власний бізнес, але він добре узгоджений, підприємці підтримують один одного, разом керуючи спільним. А всіх їх годує озеро і туристи. Це «win-win» ситуація для людей і природи.
Взаємовигідне співіснування природних об’єктів та туристичної інфраструктури в менеджменті називають «горщиком з медом» («honey pot»). Природні об’єкти стимулюють розвиток туризму, надають, так би мовити, готовий туристичний продукт, підвищуючи привабливість готелів, ресторанів, а туристична галузь, своєю чергою, зацікавлена вкладати частину свого прибутку в охорону природи.
Таверни розташовані на певній відстані від берегів – на так званій другій лінії. У водойму нічого не зливається й не викидається, але там відкривається чудовий вид на озеро й навколишні гори. Не побачиш біля води й автівок. Озеро та територія навколо нього утримуються в чистоті. Годі вже казати про якісь потворні «мафи», випадкові генделики чи торгово-розважальні центри. Критяни знають, що туристи приїдуть за тим, щоб помилуватися природою, відчути подих історії, доторкнутися до місцевого колориту. А отже, потрібно плекати і природу, й історію, і культуру. А ще вони добре розуміють, що гарне враження від того чи того закладу – таверни, пункту прокату спорядження, пляжу, – важить значно більше для успіху приватного бізнесу, ніж хвилинна фінансова вигода. Відвідавши ці місця одного разу, хочеться приїхати знову, бо знаєш, що місцеві мешканці раді туристам.
Звичайно, функціонування туристичної інфраструктури Криту забезпечується і відповідною державною політикою (як от спрощення процедури отримання шенгенських віз на період кризи), і великими туристичними компаніями. Тобто, функціонує цілісна система, але основою цієї системи є і природа, історія та культура, без яких всі інші елементи системи втрачають сенс.
А як же «наші»?
В Україні ведеться чимало балачок про перспективи розвитку туристичної галузі, яка проллється над нею золотим дощем. Дійсно, Україна має чималий потенціал, щоб спонукати людей глибше пізнати власну країну, її історію, природу, культуру, а також привабити мандрівників із-за кордону. Але чому закордонні туристи не поспішають до нас, і навіть футбольне Євро-2012 не стало приводом для туристичного буму? Чому українці при першій ліпшій нагоді поспішають на відпочинок за кордон?
Причина перша: ми не цінуємо те, що маємо, те, чим, слід пишатися і що варто було б показати іншим. Зухвало й безжально нищиться природа, ландшафти, пам’ятки історії та культури. Згадаймо лише авантюру з будівництвом малих ГЕС у Карпатах, які знищать туристичну галузь краю. Фантазії грошовитих інвесторів чомусь не йдуть далі склобетонних торговельно-розважальних комплексів, а захоплення – гасання джипами по лісах-болотах, в тому числі й на природоохоронних територіях.
Причина друга: громадян України практично повсюдно позбавляють права на доступ на чорноморські чи дніпровські пляжі, на прогулянки в лісі, риболовлю, збирання грибів та ягід тощо. Іншими словами, людей позбавляють природного права на користування й керування спільним (природними ресурсами й системами), хоча таке керування може бути ефективнішим, ніж менеджмент, здійснюваний крупним капіталом чи державою. Ефективність малого бізнесу та врядування, який здійснюють самоорганізовані свідомі громади, переконливо довела своїми дослідженнями лауреат Нобелівської премії з економіки Єлінор Остром. Натомість наші громадяни, позбавлені права на користування спільним та на керування спільними природними ресурсами і власним бізнесом, стають байдужими до природи як джерела добробуту. Мабуть, у цьому криється і одна з відповідей на питання, чому наші співвітчизники під час відпочинку на природі залишають за собою купи сміття, понівечені дерева, луки, захаращені водойми, не думаючи про те, що завтра вже просто нікуди буде прийти.
Водночас грошовиті спритники завдяки корупційним схемам за участі влади хвацько приватизують спільне благо, яким є природа, намагаючись якомога швидше відбити власні гроші, не вкладаючи в підтримку природи ані копійчини, по-хижацьки експлуатуючи її.
Не сприяють збереженню природи й розвитку екологічно відповідального, «зеленого» туризму засоби масової формації, які нав’язують стереотипи «гламурного туризму». Телесюжети про життя й подорожі вершків суспільства зводяться до розповідей про шопінги, розкішні ресторани, автівки тощо.
Прикро згадувати економічне жлобство, яке буйно зацвіло напередодні та під час Євро-2012, коли підприємці будь-що намагалися злупити з туриста побільше, тут і зараз, не думаючи про перспективу. А це спричинене тим, що підприємець не певний у завтрашньому дні, побоюючись, що наступного дня до нього прийде не клієнт, а рейдер.
Отож, самими мантрами про туристичний потенціал України її на туристичну Мекку не перетвориш. Необхідне системне розв’язання проблеми і, насамперед, подолання тотальної розрухи в головах представників влади, бізнесу, усіх нас. Ситуація зміниться на краще, коли в країні формуватиметься прошарок відповідальних громадян, котрі власним прикладом сприятимуть формуванню відповідальної поведінки, смаку й бажань, ґрунтованих на цінностях, а не забаганках; коли люди, що ухвалюють рішення, здатні будуть прораховувати на кілька кроків уперед, оперативно реагуючи на зміни поточної ситуації. Але найголовніше: люди мають відчути себе свідомими громадянами, господарями власної справи й учасниками спільного урядування. А до того й українці, й іноземці мандруватимуть деінде.
Втім, зимову відпустку вирішила провести у приватній садибі на Прикарпатті.
Тетяна Гардашук – доктор філософських наук
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
