Доступність посилання

ТОП новини
18 листопада 2019, Київ 16:08

Росія, нав’язуючи Митний союз, ставить сусідів перед вибором


Прага – Головна зовнішньополітична ініціатива російського президента Володимира Путіна – євразійський Митний союз – демонструє безпрецедентну живучість. Європейський Союз каже, що членство в цьому Митному союзі несумісне з тіснішими економічними зв’язками з ЄС. Це є проблемою для багатьох колишніх радянських республік, особливо для України і Молдови, які постали тут перед кардинальним вибором.

Москва, з одного боку, роздратована зусиллями України на шляху до угоди з ЄС щодо зони вільної торгівлі, а з іншого – в Кремлі одночасно пропонують принадливі пільги для нових членів в євразійському Митному союзі під егідою Росії.

«Ви не можете бути трішки вагітними», – сказав нещодавно речник МЗС Росії Олександр Горбань, маючи на увазі вибір, який має зробити Україна.

Митний союз – головний проект нинішньої зовнішньої політики російського президента Володимира Путіна – впроваджувався досить високими темпами в останні роки, оскільки це дороговказ для Кремля до вищої мети – перетворення його на Євразійський економічний союз до початку 2015 року. Але зміцнення статусу євразійського Митного союзу робить його потенційним конкурентом Євросоюзу та створює інтенсивний тиск на таких сусідів ЄС і Росії, як Україна, Молдова і Вірменія, котрі постають перед вибором одного з двох напрямків інтеграції.

У Москві й Брюсселі готуються до протистояння

Зростання суперництва між ЄС і Росією щодо вибору шляхів тіснішої економічної інтеграції своїх сусідів розгортатиметься, як вважають експерти, у найближчі рік-два.

Хоча минулорічний вступ Росії до Світової організації торгівлі (СОТ) допоможе до певної міри синхронізувати правила ЄС і Митного союзу, все ж ці дві організації залишаються далекими одна від одної.

Рілка Драґнева, викладач юридичного факультету зі спеціалізацією в гармонізації права в університеті Бірмінгема (Англія), каже, що ЄС може зробити зовсім небагато для зменшення тиску на сусідів Росії, тому що зовнішня політика ЄС визначається внутрішніми силами Євросоюзу самостійно. «ЄС не обов’язково матиме змогу відповідати на потреби країн партнерів на кшталт України чи Молдови», – вважає Рілка Драґнева.

Експерти вважають, що саме Україна має найглибше розвинуті взаємини з ЄС серед колишніх радянських республік, і таким чином Київ перебуває у центрі уваги.

У нещодавньому звіті для європейського Центру Карнегі аналітик Ольга Шумило-Тапіола написала, що Україна є «визначальним фактором» для Митного союзу. «Якщо Україна вирішить вступити до євразійського Митного союзу, мало того, що це викличе розчарування і шок в ЄС, але це буде також означати, що пострадянська економічна модель в регіоні забетонована», – каже Шумило-Тапіола.

Експерт також вважає, що в разі відхилення Україною членства в Митному союзі і підписання Угоди про асоціацію з ЄС – перспектива якої відкладена через судове переслідування Юлії Тимошенко й інших офіційних осіб з її колишнього уряду – євразійський Митний союз буде змушений відвернутися від Європи і зосередитися на Середній Азії і навіть Тихоокеанському регіоні.

Москва, як виглядає, хотіла б уникнути зміни своєї торгової тактики під тиском вибору своїх сусідів. Тому президент Путін стверджує всюди, що членство України в Митному союзі пішло б на користь Києву і він зміг би тут краще просувати свої справи в ЄС, ніж це робить наодинці. Разом з тим, терплячі сподівання України щодо кращої ціни на російський газ є потужним інструментом примушування Києва до вступу в Митний союз.

Митний союз включає нині Білорусь, Казахстан і Росію і має за останній рік досить обнадійливі показники. На відміну від інших пострадянських об’єднань, Митний союз має міцну інституційну основу. Про це каже експерт із Центру російських і східноєвропейських досліджень британського університету Бірмінгема Катерина Волчук. «Митний союз має нову юридичну базу, і він набагато прискіпливіше легалізований. Він базується на законі. Дуже всебічно. Юридична основа набагато ліпша, дуже покращена», – зауважує вона.

Комісія євразійського Митного союзу нараховує сьогодні понад тисячу співробітників. Із січня 2012 року суд Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) став офіційним арбітражним судом Митного союзу. Він ухвалив наприкінці минулого року перші два вироки на підтримку приватних підприємств у їхніх позовах проти політики Митного союзу.

Та все ж Росія є «домінуючою» в євразійському Митному союзі

Та ж Катерина Волчук каже, що Росія «домінує в цій організації», і з багатьох ключових позицій на політико-дипломатичному рівні Москва має багато важелів випливу на Митний союз.

І Білорусь, і Казахстан поскаржилися, наприклад, що санітарно-технічні торгові бар’єри Росії дозволяють їй мати грошові надходження і захищати свій ринок.

Але, незважаючи на це, інститути євразійського Митного союзу розвиваються. Наступним кроком Москви, як виглядає, є розширення членства Митного союзу. Кремль запросив сюди всіх членів СНД, і ця тема стала однією з найважливіших на порядку денному більшості сусідів Москви.

Унаслідок динамічного розвитку євразійський Митний союз є потенційним фактором у зміні правил гри в Східній Європі. І в цьому напрямку наступні кілька років будуть важливими, каже Катерина Волчук. «Як буде тут все розвиватися – це дуже цікаво. Але без сумніву, створення наддержавних установ, пов’язаних з Митним союзом, зрозуміло, створює в регіоні щось нове», – зазначає вона.

Експерти прогнозують, що дилема між ЄС і євразійським Митним союзом відіграватиме ключову роль під час президентських виборів у Вірменії вже в лютому, так само, як і на парламентських виборах в Молдові у 2014 році та українських президентських перегонах 2015 року.

Матеріал підготували – Василь Зілгалов і Robert Coalson
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG