Київ – Вже півмісяця в Україні функціонує Закон «Про екстрену медичну допомогу, однак чи можуть українці сподіватися, що їхнє життя за потреби врятують? Представники влади говорять, що проблеми в реалізації проекту наразі є, однак сподіваються, що у подальшому все буде функціонувати так, як треба. Натомість лікарі в успіх такої інновації не вірять.
Закон «Про екстрену медичну допомогу» в Україні готували майже два роки. І з 1 січня 2013 року (майже через півроку після свого ухвалення) він нарешті набув чинності.
Однак поки що швидкі допомоги швидшими так і не стали – на цьому наголошує перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова. За її словами, винних у цій ситуації треба шукати як серед головного, так і серед регіонального керівництва.
«Графік ухвалення підзаконних актів, який затвердив Кабмін, не був виконаний повністю: жоден акт і наказ не був ухвалений вчасно. Це, безумовно, ускладнило роботу регіонів: нормативна база з’явилася лише наприкінці грудня, і опрацювати її було далеко не просто, – каже вона. – Але великі проблеми щодо імплементації були і на місцях: донині у низці областей регіональні центри з надання екстреної медичної допомоги не створені».
Між тим левова частка відповідальності за успішну реалізацію програми лежить саме на регіональних виконавцях, наголошує Ірина Акімова, пояснюючи це тим, що на обласному рівні зосереджені і необхідні фінанси, й оперативне управління системою.
Від LNG-терміналу до GPS-навігаторів
Водночас для успішної реалізації закону, на думку Ірини Акімової, потрібна не лише документація, але й інфраструктурне вдосконалення (зокрема через оновлення автопарків та доріг, а також обладнання спецвідділень у багатопрофільних лікарнях).
Нині ж у рамках проекту передбачено створення регіональних диспетчерських служб та обладнання машин екстреної медичної допомоги спеціальними GPS-навігаторами, які за прогнозами фахівців, мають зокрема скоротити час прибуття медбригад до пацієнтів. Усім цим будуть опікуватися у Держагентстві інвестицій та управління інвестиційними проектами.
Голова відомства Владислав Каськів (якому нині може загрожувати кримінальне обвинувачення через підписання угоди з лижним інструктором про будівництво LNG-терміналу) запевняє: перший етап реалізації цих пунктів програми завершиться уже у квітні 2013-го.
Крок правильний, але бракує часу і системного підходу – Князевич
Загалом закон про екстрену медичну може допомогти українській медицині наблизитися до європейських стандартів, припускає колишній міністр охорони здоров’я Василь Князевич. Однак для цього, на його думку, потрібен насамперед системний підхід та час.
«Крок зроблений. Він правильний. Але держава повинна цим жити і всі відповідні служби. А в нас політики реформ як такої немає. А просто адміністративні рішення можуть сплюндрувати будь-яку хорошу ідею. Треба як мінімум два роки на підготовку системи підготовки кадрів, матеріального забезпечення та свідомості людей до життя у новій системі координат», – переконаний екс-міністр.
Тим часом дільничний лікар міста Києва Рита Гофман в успішну реалізацію закону про екстрену медичну допомогу не вірить, як і у всі інші проекти, які наразі намагаються втілити у життя в медичній галузі. Тим більше, що, за її словами, наразі навіть вже існуючі відділення швидкої медичної допомоги не здатні повноцінно функціонувати.
«Невідкладні допомоги сьогодні мають мінімум можливостей. У деяких навіть немає звичайного переносного пристрою для електрокардіограми і є одна розбита легкова машина», – каже вона.
Відповідно до чинного закону, виклик екстреної медичної допомоги здійснюється безкоштовно, за єдиним телефонним номером 103 або 112. Відмова в можливості здійснення передачі і прийняття викликів – забороняється і тягне за собою відповідальність.
Закон «Про екстрену медичну допомогу» в Україні готували майже два роки. І з 1 січня 2013 року (майже через півроку після свого ухвалення) він нарешті набув чинності.
Однак поки що швидкі допомоги швидшими так і не стали – на цьому наголошує перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова. За її словами, винних у цій ситуації треба шукати як серед головного, так і серед регіонального керівництва.
Донині у низці областей регіональні центри з надання екстреної медичної допомоги не створені.Ірина Акімова
«Графік ухвалення підзаконних актів, який затвердив Кабмін, не був виконаний повністю: жоден акт і наказ не був ухвалений вчасно. Це, безумовно, ускладнило роботу регіонів: нормативна база з’явилася лише наприкінці грудня, і опрацювати її було далеко не просто, – каже вона. – Але великі проблеми щодо імплементації були і на місцях: донині у низці областей регіональні центри з надання екстреної медичної допомоги не створені».
Між тим левова частка відповідальності за успішну реалізацію програми лежить саме на регіональних виконавцях, наголошує Ірина Акімова, пояснюючи це тим, що на обласному рівні зосереджені і необхідні фінанси, й оперативне управління системою.
Від LNG-терміналу до GPS-навігаторів
Водночас для успішної реалізації закону, на думку Ірини Акімової, потрібна не лише документація, але й інфраструктурне вдосконалення (зокрема через оновлення автопарків та доріг, а також обладнання спецвідділень у багатопрофільних лікарнях).
Нині ж у рамках проекту передбачено створення регіональних диспетчерських служб та обладнання машин екстреної медичної допомоги спеціальними GPS-навігаторами, які за прогнозами фахівців, мають зокрема скоротити час прибуття медбригад до пацієнтів. Усім цим будуть опікуватися у Держагентстві інвестицій та управління інвестиційними проектами.
Голова відомства Владислав Каськів (якому нині може загрожувати кримінальне обвинувачення через підписання угоди з лижним інструктором про будівництво LNG-терміналу) запевняє: перший етап реалізації цих пунктів програми завершиться уже у квітні 2013-го.
Крок правильний, але бракує часу і системного підходу – Князевич
Загалом закон про екстрену медичну може допомогти українській медицині наблизитися до європейських стандартів, припускає колишній міністр охорони здоров’я Василь Князевич. Однак для цього, на його думку, потрібен насамперед системний підхід та час.
«Крок зроблений. Він правильний. Але держава повинна цим жити і всі відповідні служби. А в нас політики реформ як такої немає. А просто адміністративні рішення можуть сплюндрувати будь-яку хорошу ідею. Треба як мінімум два роки на підготовку системи підготовки кадрів, матеріального забезпечення та свідомості людей до життя у новій системі координат», – переконаний екс-міністр.
Тим часом дільничний лікар міста Києва Рита Гофман в успішну реалізацію закону про екстрену медичну допомогу не вірить, як і у всі інші проекти, які наразі намагаються втілити у життя в медичній галузі. Тим більше, що, за її словами, наразі навіть вже існуючі відділення швидкої медичної допомоги не здатні повноцінно функціонувати.
У деяких навіть немає звичайного переносного пристрою для електрокардіограми.Рита Гофман
«Невідкладні допомоги сьогодні мають мінімум можливостей. У деяких навіть немає звичайного переносного пристрою для електрокардіограми і є одна розбита легкова машина», – каже вона.
Відповідно до чинного закону, виклик екстреної медичної допомоги здійснюється безкоштовно, за єдиним телефонним номером 103 або 112. Відмова в можливості здійснення передачі і прийняття викликів – забороняється і тягне за собою відповідальність.
