Теорія «покращення життя вже сьогодні» та «соціальні ініціативи» влади мають украй підступний аспект: як тільки пенсіонери, вчителі чи будь-хто інший із пересічних громадян отримав подачку бодай у 30 гривень, одразу з’являються кільканадцять постанов, наказів чи законів, які в різний спосіб витягнуть ці гроші із кишень громадян назад.
За гучним базіканням Банкової одразу і непомітні ці витрати в кілька гривень. А якщо скласти докупи усі такі витратні нововведення та обрахувати в масштабах країни?
Хочу привернути увагу до одного із таких «залізань до нашої кишені», що сталося напередодні Нового Року. Заступник міністра юстиції Андрій Сєдов своєрідно «привітав» усіх нотарів України (їх налічується близько п’яти з половиною тисяч), а разом з ними і всіх громадян України, що звертаються за нотаріальними послугами, черговими ускладненнями та поборами – Дорученням №17-32/1661 від 29 грудня 2012 року. Коли я ознайомився зі змістом цього доручення, у мене виникло кілька резонних запитань, які цілком можуть слугувати своєрідним тестом на адекватність влади.
Який правовий статус цього документа?
Виходячи з його назви та змісту, це не закон України, не указ Президента України, які мають чинність на всій території України (ст. 106 Конституції України). Це також не постанова чи розпорядження уряду України, які також чинні до виконання згідно зі ст. 117 Конституції України та ст. 53 Закону України про Кабінет Міністрів України.
У нашому ж випадку пан Сєдов видав доручення, яке, за логікою, мало б стосуватися лише співробітників апарату Мін’юсту, але аж ніяк не п’яти з половиною тисяч державних та приватних нотарів, і, як наслідок, усіх без винятку громадян, що звертаються за відповідними нотаріальними послугами.
У будь-якій правовій державі жоден нотар не виконував би таке не правочинне доручення. Проте в нашій державі будь-яке намагання приватного підприємця добиватися законності нинішня влада розцінює як спротив і непокору і карає відповідно. Тому годі й сподіватися, що хтось із нотарів відважиться не виконувати це доручення, навіть розуміючи заздалегідь усю його неправомірність.
Скільки ж насправді тепер для людини коштуватиме мито в 1 гривню?
На перший погляд, коли побіжно ознайомишся із цим дорученням, здається, ніби нічого кардинально не змінилося: як і раніше, так і тепер клієнти нотаріальних контор повинні сплачувати за перевірку кожного документа 1 гривню. Проте раніше сплата цієї гривні була безпосередньо нотареві. За даним же дорученням, людина повинна прийти спочатку до нотаря, взяти квитанцію на 1 гривню, піти до банку, сплатити цю 1 гривню та ще банківські комісійні від 3 гривень до 15 гривень (!), повернутися до нотаріальної контори і лише потім одержати завірений документ.
Отже, для громадянина ця послуга з однієї гривні реально виростає аж до 16 гривень, не кажучи вже про втрачання часу. А якщо громадянинові потрібно завірити одразу кілька документів, то 16 гривень слід множити на кількість документів, бо кожен бланк повинен оплачуватися окремим документом із окремою сплатою банківських комісійних за його оформлення.
Із якою швидкістю має бігати людина, щоб укластися в один день із оформленням?
Кожен, хто бодай раз звертався у своєму житті до нотаря, знає, яка це витрата часу. Тепер до всього додалася ще й «фізкультурна процедура» – біг по банках.
Щоб не бути звинуваченим в упередженому ставленні до влади, я вирішив особисто провести експеримент (при нагоді мав потребу оформити довіреність). Вистоявши чергу до нотаря в одній із київських контор, звернувся із проханням оформити довіреність. Нотар виписав мені квитанцію на сплату 1 гривні, попросив сплатити в банку і цього ж робочого дня повернутися, щоб оформити замовлений документ. Пішов я до найближчого відділення ощадбанку. Але, побачивши чергу з 20 осіб, зрозумів, що можу не вкластися в термін «одного робочого дня». Довелося йти до найближчого відділення комерційного банку, де черга була значно меншою, проте і комісія банку склала аж 15 гривень (а платити мав лише одну…).
Із цією квитанцією повертаюся до нотаря, а там уже нова черга. Я починаю пояснювати, що вже зранку тут був і чергу вистояв… Зрештою нотар вилучила трохи часу, і я одержав довіреність. Мій особистий рекорд «нотаріальної фізкультури» склав кілька годин, і це ще завдяки тому, що прийшов до нотаря ще на початку робочого дня й встиг до обідньої перерви. А якщо у людини одразу кілька документів на завірення? Чи вона не встигла зайняти чергу зранку? Або має час лише по обіді?
Ці нотаріальні перипетії викликали у мене до влади кілька запитань і пропозицій:
– У депутатському зверненні до Прем’єр-Міністра України Миколи Азарова я виклав прохання перевірити авторів цієї ідеї на предмет психічної адекватності;
– водночас публічно звертаюся до пана Азарова, щоб він особисто побігав із тими квитанціями від нотаря до банку і назад, вистоявши з людьми усі черги. Якщо йому одному страшно до людей, можу скласти йому компанію. Можна запросити і автора цієї ідеї – заступника міністра юстиції України Андрія Сєдова. Будемо бігати утрьох…
– Вношу публічно також ідею для нейтралізації абсурдної кабмінівської: оскільки нотарі працюють лише у будні дні, а людині потрібно тепер мінімум півдня, щоб завірити документи, ввести на виробництвах оплачуваний вихідний день – «нотаріальний».
– Чи вже настільки доведені до зубожіння нинішньою владою банки, що їх фінансовий стан можуть поліпшити лише примусові комісійні, забрані із кишені громадян?
Хтось може закинути, що це не найактуальніше питання. Проте з таких численних дрібних неадекватностей і виростає величезний абсурд під назвою «нинішня влада»…
Володимир Бондаренко – народний депутат України (фракція ВО «Батьківщина»)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору»,передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
(Радіо Свобода готове опублікувати «точки зору» інших народних депутатів чи згаданої у статті особи стосовно порушеної у цій публікації проблеми)
За гучним базіканням Банкової одразу і непомітні ці витрати в кілька гривень. А якщо скласти докупи усі такі витратні нововведення та обрахувати в масштабах країни?
Хочу привернути увагу до одного із таких «залізань до нашої кишені», що сталося напередодні Нового Року. Заступник міністра юстиції Андрій Сєдов своєрідно «привітав» усіх нотарів України (їх налічується близько п’яти з половиною тисяч), а разом з ними і всіх громадян України, що звертаються за нотаріальними послугами, черговими ускладненнями та поборами – Дорученням №17-32/1661 від 29 грудня 2012 року. Коли я ознайомився зі змістом цього доручення, у мене виникло кілька резонних запитань, які цілком можуть слугувати своєрідним тестом на адекватність влади.
Який правовий статус цього документа?
Виходячи з його назви та змісту, це не закон України, не указ Президента України, які мають чинність на всій території України (ст. 106 Конституції України). Це також не постанова чи розпорядження уряду України, які також чинні до виконання згідно зі ст. 117 Конституції України та ст. 53 Закону України про Кабінет Міністрів України.
У нашому ж випадку пан Сєдов видав доручення, яке, за логікою, мало б стосуватися лише співробітників апарату Мін’юсту, але аж ніяк не п’яти з половиною тисяч державних та приватних нотарів, і, як наслідок, усіх без винятку громадян, що звертаються за відповідними нотаріальними послугами.
У будь-якій правовій державі жоден нотар не виконував би таке не правочинне доручення. Проте в нашій державі будь-яке намагання приватного підприємця добиватися законності нинішня влада розцінює як спротив і непокору і карає відповідно. Тому годі й сподіватися, що хтось із нотарів відважиться не виконувати це доручення, навіть розуміючи заздалегідь усю його неправомірність.
Скільки ж насправді тепер для людини коштуватиме мито в 1 гривню?
На перший погляд, коли побіжно ознайомишся із цим дорученням, здається, ніби нічого кардинально не змінилося: як і раніше, так і тепер клієнти нотаріальних контор повинні сплачувати за перевірку кожного документа 1 гривню. Проте раніше сплата цієї гривні була безпосередньо нотареві. За даним же дорученням, людина повинна прийти спочатку до нотаря, взяти квитанцію на 1 гривню, піти до банку, сплатити цю 1 гривню та ще банківські комісійні від 3 гривень до 15 гривень (!), повернутися до нотаріальної контори і лише потім одержати завірений документ.
Отже, для громадянина ця послуга з однієї гривні реально виростає аж до 16 гривень, не кажучи вже про втрачання часу. А якщо громадянинові потрібно завірити одразу кілька документів, то 16 гривень слід множити на кількість документів, бо кожен бланк повинен оплачуватися окремим документом із окремою сплатою банківських комісійних за його оформлення.
Із якою швидкістю має бігати людина, щоб укластися в один день із оформленням?
Кожен, хто бодай раз звертався у своєму житті до нотаря, знає, яка це витрата часу. Тепер до всього додалася ще й «фізкультурна процедура» – біг по банках.
Щоб не бути звинуваченим в упередженому ставленні до влади, я вирішив особисто провести експеримент (при нагоді мав потребу оформити довіреність). Вистоявши чергу до нотаря в одній із київських контор, звернувся із проханням оформити довіреність. Нотар виписав мені квитанцію на сплату 1 гривні, попросив сплатити в банку і цього ж робочого дня повернутися, щоб оформити замовлений документ. Пішов я до найближчого відділення ощадбанку. Але, побачивши чергу з 20 осіб, зрозумів, що можу не вкластися в термін «одного робочого дня». Довелося йти до найближчого відділення комерційного банку, де черга була значно меншою, проте і комісія банку склала аж 15 гривень (а платити мав лише одну…).
Із цією квитанцією повертаюся до нотаря, а там уже нова черга. Я починаю пояснювати, що вже зранку тут був і чергу вистояв… Зрештою нотар вилучила трохи часу, і я одержав довіреність. Мій особистий рекорд «нотаріальної фізкультури» склав кілька годин, і це ще завдяки тому, що прийшов до нотаря ще на початку робочого дня й встиг до обідньої перерви. А якщо у людини одразу кілька документів на завірення? Чи вона не встигла зайняти чергу зранку? Або має час лише по обіді?
Ці нотаріальні перипетії викликали у мене до влади кілька запитань і пропозицій:
– У депутатському зверненні до Прем’єр-Міністра України Миколи Азарова я виклав прохання перевірити авторів цієї ідеї на предмет психічної адекватності;
– водночас публічно звертаюся до пана Азарова, щоб він особисто побігав із тими квитанціями від нотаря до банку і назад, вистоявши з людьми усі черги. Якщо йому одному страшно до людей, можу скласти йому компанію. Можна запросити і автора цієї ідеї – заступника міністра юстиції України Андрія Сєдова. Будемо бігати утрьох…
– Вношу публічно також ідею для нейтралізації абсурдної кабмінівської: оскільки нотарі працюють лише у будні дні, а людині потрібно тепер мінімум півдня, щоб завірити документи, ввести на виробництвах оплачуваний вихідний день – «нотаріальний».
– Чи вже настільки доведені до зубожіння нинішньою владою банки, що їх фінансовий стан можуть поліпшити лише примусові комісійні, забрані із кишені громадян?
Хтось може закинути, що це не найактуальніше питання. Проте з таких численних дрібних неадекватностей і виростає величезний абсурд під назвою «нинішня влада»…
Володимир Бондаренко – народний депутат України (фракція ВО «Батьківщина»)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору»,передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
(Радіо Свобода готове опублікувати «точки зору» інших народних депутатів чи згаданої у статті особи стосовно порушеної у цій публікації проблеми)
