Доступність посилання

18 листопада 2019, Київ 13:05

Як відродити село із «соціального Чорнобиля»?


Київ – Земельна тяганина, розбиті дороги, злидні, безробіття і злочинність – це те, що зараз об’єднує більшість українських сіл. Доведені до відчаю селяни перекривають дороги, беруть в облогу сільські ради й у такий спосіб звертають увагу на свої проблеми. Практично немає області, де б не спалахували «селянські бунти».

На Вінниччині жителі села Вендичани вимагають об’єктивного розгляду справи про побиття бейсбольними битами їхнього односельця – колишнього воїна-«афганця». Той, прийшовши до тями, вказав на місцевого бізнесмена, який, за словами селян, «вже все село затероризував». Однак бізнесмен проходить у справі лише як свідок, а міліція, на думку селян, вже 3 місяці зволікає зі слідством.

«У нас у Вендичанах був колись випадок насилля, так чоловіка того одразу забрали і посадили. А цей ходить по селу. Якби це ми, прості смертні, зробили, то ми б вже давно сиділи в СІЗО», – нарікає мешканка села.

Обурення селян сягнуло таких меж, що звітувати перед сільською громадою 20 лютого прибуло керівництво районної міліції. У більшості ж сіл і дільничного ніколи не бачать.

Як повідомив Радіо Свобода речник МВС Володимир Поліщук, в Україні на одного дільничного інспектора припадає 2–3 села.

«Якщо це стосується роботи з населенням, профілактики якихось побутових конфліктів, іншої роботи (до речі, в дільничних інспекторів міліції дуже багато функціональних обов’язків), то, звичайно, вистачає одного. Але якщо це стосується розкриття якихось злочинів, то викликається слідчо-оперативна група з райуправління, за резонансністю може приїхати й обласна група», – розповів Поліщук.



Селяни стали заручниками на своїй землі – Фрусенко

До страху селян перед злодіями та бандитами додається ще й відчуття безпомічності перед земельними махінаторами. Селяни стали заручниками на своїй землі, вважає голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Микола Фурсенко.

«Подейкують, що до 40% українських чорноземів перебуває під чиїмось контролем, в тому числі й іноземних фірм. Забрали сотні тисяч гектарів, гонять вал зерна, цукрового буряку, ріпаку, соняшника і продають за валюту. А села нічого від цього не отримують і робочих місць немає. Ось де корінь», – зазначає Фурсенко.

Більше за все голову асоціації обурює те, як агрохолдинги маніпулюють селянами, відбираючи в них землі.

«Понав’язували свої умови, попідписували з ними люди угоди на оренду землі, а вони що хочуть, те з нею й роблять», – каже Микола Фурсенко.

Настав час надавати підтримку сільським територіям, а не агрохолдингам. І поки села матимуть у «бюджеті розвитку кілька тисяч гривень, а то й взагалі самі дотації, ні про який розвиток не може бути й мови». Єдиний вихід для сіл, вважає Фурсенко, в тому, щоб «люди працювали там, де живуть, отримували гідну зарплату й платити податки».

Головна проблема села – інфраструктура – експерт

Навести лад в селі зможе лише відповідальний приватний підприємець і довгострокова оренда, переконаний експерт Інституту Горшеніна Володимир Застава. Адже, поки в селі не буде високих зарплат, молодь туди не поїде, а поки не буде молоді, не буде й села, додає експерт.

Сьогоднішнє село експерт називає соціальним «Чорнобилем».

«Це – мертва зона, з якою ніхто не знає, що робити. В селі виживання буде залежати тільки від тих, хто там живе. Яку б програму не приймали на державному рівні, вона все одно принципово нічого не змінить», – зауважує Володимир Застава.

Село зміниться тоді, коли матиме розвинуту інфраструктуру. Саме відсутність лікарень, шкіл, культурно-просвітницьких осередків і є головною проблемою села, згідно з дослідженням Інституту Горшеніна.

Дивитись коментарі (1)

XS
SM
MD
LG