Більшість – 38 із 68 присутніх сенаторів – проголосували за подання скарги до Конституційного суду, який тепер має вирішити, чи були в діях президента Вацлава Клауса ознаки зради батьківщини. Інші 30 утрималися. За чеським законом, Сенат є єдиним органом, який має повноваження ініціювати судове провадження справи президента країни.
Голова Сенату, соціал-демократ Мілан Штех так пояснив, чому він і його колеги вирішили проголосувати за це безпрецедентне рішення в історії країни: «Процедура була дуже демократичною, і Конституційний суд має вирішити, чи рішення було ухвалено згідно з нашою Конституцією. Не думаю, що сенатори не мали використати свого права. Президент Вацлав Клаус є доволі супереливою фігурою, як всім добре відомо».
Своєю останньою амністією на посаді президента 2 січня Вацлав Клаус звільнив понад 17 тисяч в’язнів. Широке громадське обурення викликало і рішення припинити розслідування у справах, що тривали вісім і більше років. До цієї категорії належать випадки корупції на дуже високому рівні, які включають розкрадання мільйонних сум.
Також президента Клауса звинувачують у ще кількох випадках порушення Конституції, коли він відмовлявся підписувати європейські угоди та призначити суддів, незважаючи на те, що існували відповідні рішення парламенту.
Вацлав Клаус свою провину заперечує
Сам Вацлав Клаус свою провину заперечує, а на прес-конференції у вівторок заявив, що шкодує, що чеська політика «впала так низько».
«Я абсолютно впевнений, що це подання Сенату щодо імпічменту не має нічого спільного з тим, що я зробив правильно, чи не правильно. Я навіть підозрюю, – і це, мабуть, найсумніша частина – що сенатори самі це знають», – переконує Вацлав Клаус.
Єдине покарання, яке може отримати Клаус за законом, є заборона посідати президентське крісло. Але друга з двох поспіль дозволених законом каденцій 71-літнього президента закінчується у четвер, і навряд чи після перерви він балотуватиметься знову. Тож оглядачі говорять, що максимум, що йому загрожує – втрата низки привілеїв, у тому числі позбавлення президентської пенсії.
Набагато більшими можуть бути репутаційні втрати для амбітного політика, який не збирався покидати політичну сцену і після виходу на пенсію.