– Чого варто очікувати від візиту Едуарда Ставицького до Азербайджану, які серйозні угоди можуть бути укладені?
– Яким буде результат візиту, побачимо, але потенціал, дійсно, досить високий. Є реальна можливість втілення проектів постачання зрідженого газу, газу трубного – через Туреччину і потім реверсом українських газопроводів. Є питання нафти – євразійський нафтотранспортний коридор, дійсно, певні просування з’явилися у розвитку цього проекту територією Польщі й можна повернутися до цього проекту. А також – наповнення або отримання нових господарів для наших нафтопереробних заводів, адже нафтопереробка в Україні близька до нуля фактично. Один тільки Кременчуцький завод нині працює.
– А у цьому зв’язку, як Ви вважаєте, чи можливий варіант постачання саме азербайджанської нафти на Одеський нафтопереробний завод?
– У перспективі це можливо. Тим більше, там стоїть питання і зміни власників, і певні зобов’язання «Лукойлу» з цього приводу. Тобто, це все може бути. Але питання в першу чергу стратегії нашої держави. Ми бачимо, що ще недавно через той самий трубопровід Одеса-Броди отримували наші білоруські колеги нафту із Азербайджану. Але у зв’язку з тим, що Білорусь усе більше інтегрується з Росією і та отримала практично повний контроль над білоруськими нафтопереробними заводами, сьогодні потреби в цій нафті немає. І наш трубопровід простоює. Отже, якщо будуть досягнуті домовленості про тіснішу інтеграцію з Росією, думаю, що і цей візит до Азербайджану матиме такий декоративний характер…
– …якщо Україною будуть досягнуті домовленості про тіснішу інтеграцію з Росією…
– Так. І Росія тоді пануватиме на наших ринках. І потреба в альтернативах сама по собі відпаде.
– Упродовж останнього часу Азербайджан дав зрозуміти, що Україні навряд чи варто сподіватися на його газ. Все-таки, чи лишаються бодай мінімальні шанси на отримання азербайджанського газу?
Сьогодні каспійська нафта, так звана «нова» нафта в обсягах більше сотні мільйонів тонн, іде до всіх споживачів, крім УкраїниОлександр Тодійчук