У Павлограді на Дніпропетровщині активісти «Студентської Свободи» разом із прихильниками ВО «Свобода» провели сьогодні мітинг на вшанування пам’яті загиблих в антибільшовицькому селянському повстанні. Захід було присвячено 83-й річниці селянського антикомуністичного повстання на Павлоградщині, поінформували активісти.
За даними організаторів, задля вшанування пам'яті про загиблих у повстанні в центральному парку міста встановили інформаційний намет та розгорнули плакати з написами «Павлоградські повстанці – наші Герої» та «Вони боролися за нашу свободу». Учасники акції, зокрема, історики та краєзнавці, розказували павлоградцям про історію повстання.
«Приклад павлоградського повстання 1930 року засвідчує, що люди, які стають на шлях боротьби за свої соціальні та національні права, готові боротися разом до останнього подиху, незважаючи на можливі розбіжності, бо йдеться про майбутнє їхніх дітей та сімей, а також всієї української держави. Подвиг наших земляків не повинен забутися», – заявив голова осередку «Студентської Свободи» в Павлограді Владислав Шевчук.
У квітні 1930 року на Дніпропетровщині спалахнуло так зване Павлоградське антирадянське повстання селян. Цю сторінку історії краю довгий час замовчували.
Повстання розпочалося з виступу групи з трьох десятків селян хутору Осадчого, а наступного дня до них приєдналися інші мешканці Осадчого. Селяни, доведені до відчаю продзаготівлями та примусовою колективізацією, озброїлись мисливськими рушницями, кілками та вилами й розправлялися з партійним активом, уповноваженими райвиконкому.
Повстання перекинулось на сусідні села й райони. Після придушення селянського виступу владою за участь у ньому покарали понад 200 осіб, три десятки людей стратили.
Три роки тому в Дніпропетровську вийшла друком книга «Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали». Спогади очевидців та їхніх нащадків, зібрані у ній науковцями, свідчать про масовий опір селян України політиці колективізації. Однак історики зазначають, що в історії квітневого селянського спротиву ще багато «білих плям», нащадки учасників повстання досі бояться давати свідчення про своїх предків.
За даними організаторів, задля вшанування пам'яті про загиблих у повстанні в центральному парку міста встановили інформаційний намет та розгорнули плакати з написами «Павлоградські повстанці – наші Герої» та «Вони боролися за нашу свободу». Учасники акції, зокрема, історики та краєзнавці, розказували павлоградцям про історію повстання.
«Приклад павлоградського повстання 1930 року засвідчує, що люди, які стають на шлях боротьби за свої соціальні та національні права, готові боротися разом до останнього подиху, незважаючи на можливі розбіжності, бо йдеться про майбутнє їхніх дітей та сімей, а також всієї української держави. Подвиг наших земляків не повинен забутися», – заявив голова осередку «Студентської Свободи» в Павлограді Владислав Шевчук.
У квітні 1930 року на Дніпропетровщині спалахнуло так зване Павлоградське антирадянське повстання селян. Цю сторінку історії краю довгий час замовчували.
Повстання розпочалося з виступу групи з трьох десятків селян хутору Осадчого, а наступного дня до них приєдналися інші мешканці Осадчого. Селяни, доведені до відчаю продзаготівлями та примусовою колективізацією, озброїлись мисливськими рушницями, кілками та вилами й розправлялися з партійним активом, уповноваженими райвиконкому.
Повстання перекинулось на сусідні села й райони. Після придушення селянського виступу владою за участь у ньому покарали понад 200 осіб, три десятки людей стратили.
Три роки тому в Дніпропетровську вийшла друком книга «Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали». Спогади очевидців та їхніх нащадків, зібрані у ній науковцями, свідчать про масовий опір селян України політиці колективізації. Однак історики зазначають, що в історії квітневого селянського спротиву ще багато «білих плям», нащадки учасників повстання досі бояться давати свідчення про своїх предків.
