Нові лідери Китаю ухвалили рішення ще до кінця 2013-го року реформувати застарілу трудову систему країни. І хоча до кінця року залишилося обмаль часу, громадськості відомо лише кілька деталей того, які саме зміни планується зробити. До того ж, кожна така зміна потребує неабияких зусиль.
На мові мандарин їх називають лаогай. Це - китайська система «гулагів», де поліція може без суду і слідства тримати людей за ґратами до 4 років. Китайський уряд називає цю форму знущання над людьми – примусово-виправними роботами. Лю Цзе, яка провела в такому таборі півтора роки каже, що це форма тортур:
«Люди у таборі просто раби. Ми працюємо по 14-16 годин на добу. І якщо ти не можеш закінчити роботу вчасно, то, значить, сидітимеш довше».
Комуністична партія Китаю створила трудову табірну систему у 50-их роках минулого століття, щоби відправляти туди контрреволюціонерів. Сьогодні тут перебувають приблизно 200 тисяч повій, наркозалежних, а також релігійних і політичних інакодумців. Є тут і прості люди, як от Лю, яка підписалася під громадським зверненням, вимагаючи політичних і законодавчих реформ. В таборі її змусили виготовляти святкові прикраси, а також зубочистки. Після того, як вона поскаржилася на незадовільне ставлення до неї, охорона прив’язала її до крісла і знущалася над нею:
«Увечері вони привели мене у маленьку кімнату у підвалі і почали тортурувати. Вони прив’язали мене до стовпа і тримали там сім діб. Потім поклали мене на ліжко для трупів і прив’язали за руки. Я відразу заснула».
Тиск на китайський уряд з вимогою реформувати систему трудових таборів стає дедалі сильнішим. Дедалі більше жертв, як от Лю, говорять про тортури уголос. У трудових таборах провінції Юнань сьогодні сидять лише наркомани. Втім, китайський уряд щороку витрачає більше 100 мільярдів доларів на внутрішню безпеку, і табори завжди відігравали ключову роль, щоби змусити критиків мовчати. Правозахисники, як от Лі Фаньпін, говорять, що навряд чи табори будуть зачинені найближчим часом:
«Думаю, для правлячої партії буде дуже складно скасувати цю систему трудових таборів, адже вони просто не захочуть відмовлятися від цього ефективного метода соціального контролю. Я думаю, що у найближчі роки система буде допрацьована, але не скасована».
В додаток до складності проведення самої реформи, деякі табори за цей час ще й почали приносити досить високі прибутки. Місцеві посадовці заробляють хороші гроші на товарах, які виробляються у таких таборах, і вимагають хабарі від ув’язнених, які сподіваються вийти на волю. Попри всі ці труднощі Лю та її родина все ж з оптимізмом дивляться на ситуацію в цілому і сподіваються, що Пекін таки проведе реформу, і вони більше не будуть боятися, що одного дня їх знову відправлять у такий табір.
На мові мандарин їх називають лаогай. Це - китайська система «гулагів», де поліція може без суду і слідства тримати людей за ґратами до 4 років. Китайський уряд називає цю форму знущання над людьми – примусово-виправними роботами. Лю Цзе, яка провела в такому таборі півтора роки каже, що це форма тортур:
«Люди у таборі просто раби. Ми працюємо по 14-16 годин на добу. І якщо ти не можеш закінчити роботу вчасно, то, значить, сидітимеш довше».
Комуністична партія Китаю створила трудову табірну систему у 50-их роках минулого століття, щоби відправляти туди контрреволюціонерів. Сьогодні тут перебувають приблизно 200 тисяч повій, наркозалежних, а також релігійних і політичних інакодумців. Є тут і прості люди, як от Лю, яка підписалася під громадським зверненням, вимагаючи політичних і законодавчих реформ. В таборі її змусили виготовляти святкові прикраси, а також зубочистки. Після того, як вона поскаржилася на незадовільне ставлення до неї, охорона прив’язала її до крісла і знущалася над нею:
«Увечері вони привели мене у маленьку кімнату у підвалі і почали тортурувати. Вони прив’язали мене до стовпа і тримали там сім діб. Потім поклали мене на ліжко для трупів і прив’язали за руки. Я відразу заснула».
Тиск на китайський уряд з вимогою реформувати систему трудових таборів стає дедалі сильнішим. Дедалі більше жертв, як от Лю, говорять про тортури уголос. У трудових таборах провінції Юнань сьогодні сидять лише наркомани. Втім, китайський уряд щороку витрачає більше 100 мільярдів доларів на внутрішню безпеку, і табори завжди відігравали ключову роль, щоби змусити критиків мовчати. Правозахисники, як от Лі Фаньпін, говорять, що навряд чи табори будуть зачинені найближчим часом:
«Думаю, для правлячої партії буде дуже складно скасувати цю систему трудових таборів, адже вони просто не захочуть відмовлятися від цього ефективного метода соціального контролю. Я думаю, що у найближчі роки система буде допрацьована, але не скасована».
В додаток до складності проведення самої реформи, деякі табори за цей час ще й почали приносити досить високі прибутки. Місцеві посадовці заробляють хороші гроші на товарах, які виробляються у таких таборах, і вимагають хабарі від ув’язнених, які сподіваються вийти на волю. Попри всі ці труднощі Лю та її родина все ж з оптимізмом дивляться на ситуацію в цілому і сподіваються, що Пекін таки проведе реформу, і вони більше не будуть боятися, що одного дня їх знову відправлять у такий табір.
