Аналітики звертають увагу на різницю між роллю спецслужб у Росії і в Україні: коли Путін ставить ФСБ завдання просувати російські інтереси в сусідніх країнах, Янукович, як виглядає, не здатен вказати СБУ протистояти цьому. Україна також привернула увагу як країна, де є проблеми зі свободою преси і де бідні задешево продають свої нирки торгівцям людськими органами.
Шпигуни українські і шпигуни російські примітно потрапляли до новин останнім часом, пише історик, літератор і політолог Олександр Мотиль зі США у блозі на сайті американського журналу World Affairs. Президент Росії Володимир Путін виступив 14 лютого на розширеному засіданні колегії Федеральної служби безпеки, а президент України Віктор Янукович 25 квітня – на урочистих зборах із нагоди 21-ї річниці заснування Служби безпеки України. Але сайт Путіна навів повний текст виступу, сайт Януковича ж – тільки коротенькі уривки.
Путін наголосив на трьох моментах, пише автор: попередження і профілактика тероризму; неприпустимість зовнішнього втручання у внутрішні справи Росії («Будь-яке пряме чи непряме втручання в наші внутрішні справи, будь-які форми тиску на Росію, на наших союзників і партнерів неприпустимі»); припустимість втручання ФСБ у внутрішні справи сусідів («Ми можемо зіштовхнутися, а, власне, й зіштовхуємося, ви це добре знаєте, зі спробами загальмувати інтеграційну роботу. І тут можна використати найрізноманітніші інструменти тиску, включно з механізмами так званої м’якої сили. Хочу наголосити: суверенне право Росії і наших партнерів розбудовувати і розвивати свій інтеграційний проект має бути надійно захищене»). Суперечностей між другим і третім Путін не бачить, зауважує Мотиль.
Янукович, пише він, навпаки, говорив загальні речі, так, ніби він не має поняття, що має робити спецслужба – чи, принаймні, таке враження створює офіційний прес-реліз: «Правоохоронні органи, й у першу чергу це стосується Служби безпеки України, мають бути надійним щитом, що захищає наші національні інтереси від будь-яких втручань в умовах складних викликів сучасного світу… Служба безпеки є ключовою ланкою сектору безпеки і оборони, на яку покладається це відповідальне завдання. Наш спільний обов’язок – забезпечити порядок, зберегти громадянський мир, продовжити ефективне реформування усіх сфер життєдіяльності країни».
Хто б із цим не погодився? Як пише автор, він хотів би думати, що насправді Янукович сказав українським шпигунам більше, особливо про мандат ФСБ просувати «інтеграційні процеси» серед сусідів Росії – але, на жаль, цілком можливо, що він і не знає про наміри Путіна – або й, можливо, вітає їх.
На щастя, того ж дня, коли Янукович вітав СБУ, її прес-центр розповів про діяльність спецслужби більше. СБУ таки займається контррозвідкою, мовиться в повідомленні: «Лише протягом минулого року в Україні припинено розвіддіяльність 8 іноземних розвідників і понад 20 агентів іноземних спецслужб, які протиправним шляхом намагались отримати дані щодо перспективних розробок і технологій, що застосовуються передусім у обороно-промисловому комплексі, у космічній галузі, авіабудуванні. Від 5 до 8 років позбавлення волі отримали за рішенням суду троє громадян держав Азійсько-тихоокеанського регіону, які намагалися у незаконний спосіб отримати секретну документацію».
Оскільки Москва має стійку присутність у військово-промисловому комплексі України і, можна припустити, знає про нього все, ці 8 розвідників і 20 агентів, імовірно, з «Азійсько-тихоокеанського регіону», а не з Росії. Олександр Мотиль звертає увагу на ймовірні проросійські погляди нинішнього керівника СБУ Олександра Якименка й на відверто КДБістське минуле його попередника Ігоря Калініна. Та тут автор звертає увагу на фразу з повідомлення прес-центру СБУ про «потребу в реформуванні СБУ в рамках нової Стратегії національної безпеки України перш за все у напрямі посилення контррозвідувальної та інформаційно-аналітичної складової в діяльності української спецслужби» і висловлює сподівання, що, можливо, в СБУ вже усвідомили дестабілізаційний вплив на Україну «інтеграційних процесів» Путіна.
Україну згадує у своїй публікації і британський щоденник Financial Times, який пише про те, що демократичні країни повинні захистити найціннішу зі свобод – свободу преси – і відвернути перехід інтернету під контроль репресивних влад у всьому світі. Серед прикладів, які згадували з нагоди Всесвітнього дня свободи преси минулої п’ятниці, були не тільки становище в африканській державі Малі в час тамтешньої громадянської війни, в Росії й Китаї, де влади воюють зі свободою преси поєднанням законодавства і придушення, в Південній Африці, де нові закони перешкоджають журналістським розслідуванням, але й Україна разом із Венесуелою, де контрольовані владою засоби інформації чинили перешкоди вільним виборам.
Громадяни України були серед жертв виявленої в Косові мережі нелегальної торгівлі людськими органами, пише інший британський щоденник Independent. Десятки нужденних із України, Росії, Молдови та інших країн возили до Косова, щоб вилучити в них нирки, обіцяючи заплатити лише по 10 тисяч доларів, а потім ці нирки пересаджували клієнтам, зокрема, з Ізраїлю, які платили по 130 тисяч доларів.
Тим часом газета Moscow Times, що видається англійською мовою в Росії, повідомила про перелік 11 страв і складових, яких не буде в меню під час зимових Олімпійських ігор наступного року в місті Сочі. Як пише видання, управління Росспоживнагляду нагадало оргкомітетові ігор, що російські санітарні норми забороняють закладам харчування подавати самостійно приготовані пиво, алкогольні й безалкогольні напої, сир із непастеризованого молока, сушену рибу й гриби тощо. Газета звертає увагу, що в переліку страв, заборонених із метою запобігти харчовим отруєнням та інфекціям, є й макарони по-флотськи – «схоже на спагеті по-болонському», пояснює вона читачам, не знайомим із російськими реаліями. Газета наводить також слова віце-президента федерації рестораторів Росії Олександра Іванова, який сказав, що макаронів по-флотськи в меню дійсно не буває – просто їх подають під іншими, іноземними назвами.
А інтернет-видання EurasiaNet зі США пише про каву, яка, тонко змелена і зварена у джезві, може виявитися не тільки «турецькою», а, залежно від обставин, «грецькою» чи якоюсь іще. У статті згадано, що практично однакова за приготуванням кава, звичайно відома як кава по-турецькому, у Вірменії перетворюється на каву по-вірменському, в Боснії і Герцеговині – на боснійську каву, у Греції – на грецьку, а на Кіпрі – кіпрську. Видання наводить спогади, що ще в 1960-х роках у тій же Греції ця кава звалася тільки турецькою, зміни ж настали після подій 1974 року на Кіпрі, який був поділений на «грецьку» і «турецьку» частини: вже в 1980-х говорити у грецьких кав’ярнях про «турецьку каву» стало неполіткоректно.
Шпигуни українські і шпигуни російські примітно потрапляли до новин останнім часом, пише історик, літератор і політолог Олександр Мотиль зі США у блозі на сайті американського журналу World Affairs. Президент Росії Володимир Путін виступив 14 лютого на розширеному засіданні колегії Федеральної служби безпеки, а президент України Віктор Янукович 25 квітня – на урочистих зборах із нагоди 21-ї річниці заснування Служби безпеки України. Але сайт Путіна навів повний текст виступу, сайт Януковича ж – тільки коротенькі уривки.
Путін наголосив на трьох моментах, пише автор: попередження і профілактика тероризму; неприпустимість зовнішнього втручання у внутрішні справи Росії («Будь-яке пряме чи непряме втручання в наші внутрішні справи, будь-які форми тиску на Росію, на наших союзників і партнерів неприпустимі»); припустимість втручання ФСБ у внутрішні справи сусідів («Ми можемо зіштовхнутися, а, власне, й зіштовхуємося, ви це добре знаєте, зі спробами загальмувати інтеграційну роботу. І тут можна використати найрізноманітніші інструменти тиску, включно з механізмами так званої м’якої сили. Хочу наголосити: суверенне право Росії і наших партнерів розбудовувати і розвивати свій інтеграційний проект має бути надійно захищене»). Суперечностей між другим і третім Путін не бачить, зауважує Мотиль.
Янукович, пише він, навпаки, говорив загальні речі, так, ніби він не має поняття, що має робити спецслужба – чи, принаймні, таке враження створює офіційний прес-реліз: «Правоохоронні органи, й у першу чергу це стосується Служби безпеки України, мають бути надійним щитом, що захищає наші національні інтереси від будь-яких втручань в умовах складних викликів сучасного світу… Служба безпеки є ключовою ланкою сектору безпеки і оборони, на яку покладається це відповідальне завдання. Наш спільний обов’язок – забезпечити порядок, зберегти громадянський мир, продовжити ефективне реформування усіх сфер життєдіяльності країни».
Хто б із цим не погодився? Як пише автор, він хотів би думати, що насправді Янукович сказав українським шпигунам більше, особливо про мандат ФСБ просувати «інтеграційні процеси» серед сусідів Росії – але, на жаль, цілком можливо, що він і не знає про наміри Путіна – або й, можливо, вітає їх.
На щастя, того ж дня, коли Янукович вітав СБУ, її прес-центр розповів про діяльність спецслужби більше. СБУ таки займається контррозвідкою, мовиться в повідомленні: «Лише протягом минулого року в Україні припинено розвіддіяльність 8 іноземних розвідників і понад 20 агентів іноземних спецслужб, які протиправним шляхом намагались отримати дані щодо перспективних розробок і технологій, що застосовуються передусім у обороно-промисловому комплексі, у космічній галузі, авіабудуванні. Від 5 до 8 років позбавлення волі отримали за рішенням суду троє громадян держав Азійсько-тихоокеанського регіону, які намагалися у незаконний спосіб отримати секретну документацію».
Оскільки Москва має стійку присутність у військово-промисловому комплексі України і, можна припустити, знає про нього все, ці 8 розвідників і 20 агентів, імовірно, з «Азійсько-тихоокеанського регіону», а не з Росії. Олександр Мотиль звертає увагу на ймовірні проросійські погляди нинішнього керівника СБУ Олександра Якименка й на відверто КДБістське минуле його попередника Ігоря Калініна. Та тут автор звертає увагу на фразу з повідомлення прес-центру СБУ про «потребу в реформуванні СБУ в рамках нової Стратегії національної безпеки України перш за все у напрямі посилення контррозвідувальної та інформаційно-аналітичної складової в діяльності української спецслужби» і висловлює сподівання, що, можливо, в СБУ вже усвідомили дестабілізаційний вплив на Україну «інтеграційних процесів» Путіна.
Україну згадує у своїй публікації і британський щоденник Financial Times, який пише про те, що демократичні країни повинні захистити найціннішу зі свобод – свободу преси – і відвернути перехід інтернету під контроль репресивних влад у всьому світі. Серед прикладів, які згадували з нагоди Всесвітнього дня свободи преси минулої п’ятниці, були не тільки становище в африканській державі Малі в час тамтешньої громадянської війни, в Росії й Китаї, де влади воюють зі свободою преси поєднанням законодавства і придушення, в Південній Африці, де нові закони перешкоджають журналістським розслідуванням, але й Україна разом із Венесуелою, де контрольовані владою засоби інформації чинили перешкоди вільним виборам.
Громадяни України були серед жертв виявленої в Косові мережі нелегальної торгівлі людськими органами, пише інший британський щоденник Independent. Десятки нужденних із України, Росії, Молдови та інших країн возили до Косова, щоб вилучити в них нирки, обіцяючи заплатити лише по 10 тисяч доларів, а потім ці нирки пересаджували клієнтам, зокрема, з Ізраїлю, які платили по 130 тисяч доларів.
Тим часом газета Moscow Times, що видається англійською мовою в Росії, повідомила про перелік 11 страв і складових, яких не буде в меню під час зимових Олімпійських ігор наступного року в місті Сочі. Як пише видання, управління Росспоживнагляду нагадало оргкомітетові ігор, що російські санітарні норми забороняють закладам харчування подавати самостійно приготовані пиво, алкогольні й безалкогольні напої, сир із непастеризованого молока, сушену рибу й гриби тощо. Газета звертає увагу, що в переліку страв, заборонених із метою запобігти харчовим отруєнням та інфекціям, є й макарони по-флотськи – «схоже на спагеті по-болонському», пояснює вона читачам, не знайомим із російськими реаліями. Газета наводить також слова віце-президента федерації рестораторів Росії Олександра Іванова, який сказав, що макаронів по-флотськи в меню дійсно не буває – просто їх подають під іншими, іноземними назвами.
А інтернет-видання EurasiaNet зі США пише про каву, яка, тонко змелена і зварена у джезві, може виявитися не тільки «турецькою», а, залежно від обставин, «грецькою» чи якоюсь іще. У статті згадано, що практично однакова за приготуванням кава, звичайно відома як кава по-турецькому, у Вірменії перетворюється на каву по-вірменському, в Боснії і Герцеговині – на боснійську каву, у Греції – на грецьку, а на Кіпрі – кіпрську. Видання наводить спогади, що ще в 1960-х роках у тій же Греції ця кава звалася тільки турецькою, зміни ж настали після подій 1974 року на Кіпрі, який був поділений на «грецьку» і «турецьку» частини: вже в 1980-х говорити у грецьких кав’ярнях про «турецьку каву» стало неполіткоректно.
