Українське військо і далі реформується за стандартами НАТО, бо це – єдиний спосіб збудувати сучасну армію – експерт

Українське військо залишається на маргінесі уваги нинішньої влади, бо в цій сфері надто мало грошей, а розуміння ролі армії для оборони держави люди, які нею керують, ще не здобули. В цьому полягає головна різниця між українською армією та арміями сусідніх країн, говорить експерт з військових питань, празький кореспондент спеціалізованого видання Defense Express Михайло Самусь.

– Чому українська влада – як нинішня, так і попередні – не зацікавлена у побудові одного з найважливіших державних інститутів – армії?

– Збройні сили не входять до провідних інтересів цієї еліти. Це не газ, це не нафта. В армії насправді крутяться дуже невеликі гроші, і в цьому є, мабуть, матеріальна причина, чому збройні сили є поза увагою українських політиків. Те, що вони не розуміють, що таке збройні сили – це знову ж таки наслідки того, що в нас ще не сформована дійсно українська національна еліта, яка розуміє, що таке Україна, що таке держава, що таке збройні сили, що таке суспільство.

– Нещодавно Міжнародний інститут стратегічних досліджень опублікував звіт, в якому говорить, що українська армія спроможна на обмежену територіальну оборону. Що цей термін може означати?

– Якщо Україна заявила, що вона є позаблоковою державою, то перед українськими збройними силами повинні ставитися дуже амбіційні завдання. Ці збройні сили повинні самостійно забезпечувати оборону української держави без допомоги будь-якого союзника. Це знову ж таки в теорії. На практиці – українські збройні сили, з точки зору компонентів боєздатності, є частково боєздатними, оскільки фактично вся номенклатура озброєння та військової техніки, яка є на озброєні українських збройних сил, є небоєздатною. Тобто фактично терміни її використання вже вибігли і зараз вона просто утримується героїчними, я б сказав так, зусиллями українських військових у відносно боєздатному стані, наскільки це можливо. Тобто якщо літак повинен був пройти ремонт, наприклад, в 2009 році, а він ще не пройшов цей ремонт, то ми можемо казати, що ця зброя небоєздатна, хоча вона і може літати. І так по всій номенклатурі. Це стосується літаків, кораблів, бронетехніки, засобів зв’язку, засобів управління, засобів ППО (протиповітряної оборони) – це дуже важливі компоненти. І в українській армії якраз оцей компонент, тобто озброєння та військової техніки, перебуває дійсно на частково боєздатному рівні.

– Після того, як до влади прийшов президент Янукович, змінилися стратегічні орієнтири української армії і взагалі України і вона перестала прагнути до НАТО. Наскільки це вплинуло на реформу української армії, адже, з одного боку, вона продовжує реформуватися, зменшується кількість строковиків, відбуваються фактично останні призови цього року, армія переходить повністю на контрактну основу, збільшується фінансування для модернізації? В якому напрямку вона тепер розвивається?

– Якщо коротко, то Збройні сили України розвиваються в тому ж самому напрямку, тобто вони реформуються згідно зі стандартами НАТО. І як би там не було, як би там не казали, але просто військові, мабуть, не хочуть будити лихо і казати, що вони, наприклад, формують армію за стандартами НАТО. Дійсно, це не відповідає політичному курсові нинішнього керівництва, але насправді, якщо подивитися на суть реформ, то ці реформи йдуть чітко за стандартами НАТО, які є дійсно найбільш передовими зараз у світі. В цьому є логіка, що українська армія, яка прагне бути сучасною, розвивається за цими стандартами. Нещодавно було підписано угоду з агентством стандартизації НАТО щодо співробітництва якраз в тому, що українські збройні сили повністю переходять на стандарти НАТО у всіх галузях свого функціонування. Якщо казати про завдання і головну мету реформи, яка проводиться зараз навіть до 2017 року, то ці збройні сили, які вийдуть трішки більше ніж 100 тисяч професійних збройних сил, за своїми завданнями, за своєю функціональною структурою, за своїм наповненням – це будуть типові збройні сили країни НАТО.

– З наступного року це буде повністю контрактна армія. Чи разом з цим зникнуть ті стосунки, які були хворобою у армії в радянські часи і потім вже і в українські часи – це дідівщина, коли солдатів використовують для того, щоб вони прибирали територію чи охороняли чиюсь дачу замість того, щоб їх дійсно готувати до виконання бойових завдань?

– Ви зачепили дуже важливе питання, оскільки перехід на контрактну армію – це не просто відмова від призову, це багаторівневий процес, і один з компонентів дуже важливих є психологічна, ментальна перебудова всіх збройних сил. Тому що до цього часу, як би так не було, але Збройні сили України залишалися просто великим шматком збройних сил Радянського Союзу. Навіть оці останні 20 років до цього часу, оскільки всі психологічні моделі відносин між різними категоріями військовослужбовців фактично зберігалися – тобто є молоді, які призиваються, є старі, які вже звільняються, є офіцери, які за все відповідають, є сержанти, які є незрозумілим прошарком між ними.

У професійній – саме професійній, тому що контрактна армія – це просто набір за контрактом, професійна армія – це коли вона складається виключно з професіоналів, тобто починаючи від кожного солдата і закінчуючи начальником генерального штабу – це професіонали, які відповідають за свої місця, за свої позиції, за свою техніку тощо. І в цьому є дуже важливий аспект саме психологічної ломки старої радянської системи, коли офіцер вже не повинен відповідати за все. Він є лише більш ідеологічно спрямованою ланкою, яка повинна ухвалювати рішення і контролювати їхнє виконання.

Сержанти є тепер основою нових професійних збройних сил, які несуть відповідальність за виконання рішень, які ухвалили офіцери. А солдати є спеціалістами, які саме і виконують ці завдання згідно з ухваленими рішеннями. Тобто немає тепер можливості брати цих солдатів і вести на город до полковника, тому що кожен солдат є професіоналом, який усвідомлює своє значення для збройних сил і він є фактично рівним з тим же сержантом і офіцером за своєю відповідальністю перед збройними силами. Немає тепер нижчої касти, вищої касти, є просто люди з різними щаблями професійного становища, але це не ті збройні сили, які були при Радянському Союзі.

– Як би Ви оцінили бойовий дух на нинішній момент української армії і що може його змінити?

– Бойовий дух в армії завжди залежить від стану суспільства. Це звичайно, тому що це – організм, який формується на тілі суспільства. І, звичайно, ці 20 років, в яких існувало українське суспільство, тобто фактично повний занепад самовизнання українців, ця криза самовизнання українців, вона, звичайно, прямим чином впливає і на збройні сили. Хоча я б назвав Збройні сили України одним із сильних організмів з точки зору якраз патріотизму, відчуття себе українцем, тому що все ж таки у Збройні сили України ідуть певні люди, які мають у цьому потребу. Вони мають потребу в тому, щоб відчувати себе корисним державі, корисним своєму народові, своїй батьківщині.