Пропаганда Кремля у США: бліцкриг чи тривала перспектива?

Наскільки ефективною є пропагандистська кампанія, яку Росія веде у США? Кремль витрачає мільйони на поліпшення свого іміджу в Америці, але експерти кажуть, що більша віддача була б не від дій лобістів і піарників, а від змін у самій Росії.

Американська газета The Los Angeles Times зробила свій внесок в ідеологічні суперечки США та Росії, надрукувавши коментар Рейчел Марсден під назвою «Пропагандистський бліцкриг Путіна в Америці».

«Невже автократові на кшталт Путіна важливо, що думають пересічні американці про Сирію і Кіпр, Агентство національної безпеки, Едварда Сноудена і тисячі інших людей і подій, великих і дрібних? Здається, що важливо, інакше не витрачав би він сотні мільйонів доларів на те, щоб нав’язати їм погляди Кремля на всі ці питання, – зауважує Марсден. – Погляди, незмінно критичні стосовно їхнього власного уряду. Їх поширюють, аж ніяк не безкоштовно, різними платформами та інститутами, зокрема кабельним телеканалом RT, який без всяких обмежень мовить у всіх мегаполісах США. Розрахунок Путіна простий: чим більше американців сумніваються в чесності та компетентності свого уряду, тим менше вони готові підтримувати його в протистоянні з диктаторами. Москва знає, що сила демократії, яка полягає у свободі слова і праві опонувати владі, може бути звернена проти неї тими, хто вміє розділяти і панувати. Користуючись благами демократії Америки заради її ослаблення, Путін одночасно утискає у себе в країні і свободу слова, і опозицію».

Автор посилається на публікації фонду The Sunlight Foundation’s Foreign Lobbying Influence Tracker, який стежить за діяльністю вашингтонських лобістів, що працюють на іноземні держави. Згідно з цими документами, Кремль витратив мільйони доларів на те, щоб найняти три великі піар-компанії, що займаються розміщенням в авторитетних ЗМІ вигідних йому матеріалів. Одному норовистому виданню лобіст може також нагадати про наявність у нього в Росії бюро, чиє існування залежить від прихильності місцевої влади, в іншого – виторгувати позитивне висвітлення Росії в обмін на ексклюзивне інтерв’ю з яким-небудь високопоставленим російським чиновником. Те ж саме стосується інтенсивної обробки вашингтонських аналітичних центрів, які можуть бути налаштовані проти зовнішньої політики США в цілому або якихось її конкретних напрямків, або зацікавлені у розширенні контактів серед вищих ешелонів російської влади.

Директор правозахисної організації Freedom House Дейвід Креймер, який обіймав посаду заступника держсекретаря в адміністрації президента Джорджа Буша-молодшого, у розмові з Радіо Свобода погодився з тим, що Росія веде в США активну пропагандистську кампанію.

– Так, певна кампанія є, хоча я б не сказав, що це бліцкриг. Якраз навпаки: пропагандистські зусилля Москви розраховані на тривалу перспективу, а не на швидку перемогу. І ці зусилля не тільки спрямовані на розширення: так, із The New York Times і The Washington Post певний час тому зникли багатосторінкові вкладки, що рекламують Росію, її природну красу та чудовий інвестиційний клімат. У телеканал Russia Today, який з елементарних піарівських міркувань був перейменований в RT, Кремль вклав дуже солідні суми, сподіваючись, що це буде нова «Аль-Джазіра», авторитетне й оперативне джерело інформації про події на пострадянському просторі і, зокрема, в Росії. Ці інвестиції були ризиковані, і мені здається, що вони не цілком окуповуються.

– Солідні внески, як стверджує Марсден, Кремль робить не тільки в RT, а й у лобістські фірми. Вам у Вашингтоні видно ефект від цих інвестицій?

– Гроші вкладені, це так. Першою, як мені пам’ятається, Кремль найняв відому лобістську фірму Ketchum Public Relations. Однак усю цю діяльність я б порівняв, користуючись грубуватою, але дуже влучною американською ідіомою, з «наведенням марафету на свиняче рило». У Росії надто вже поганий імідж в Америці, щоб його можна було легко виправити. Адже цей імідж створюють, з одного боку, дуже і дуже ідеологічно різні групи в Росії, що піднімаються проти Кремля. І чим ширший ідейний спектр цієї опозиції, тим більше у неї потенційних прихильників у Штатах. З іншого боку, навіть дуже майстерним піарникам нелегко відстояти репутацію держави, де розкрадають величезні кошти, виділені на Олімпіаду, або де законодавчо переслідують сексуальні меншини. Або в якій запроваджують заборону на іноземні усиновлення та неправосудно засуджують правозахисників, у тому числі посмертно. Це саме репутація держави, влади, а не російського народу як такого.


Дейвід Креймер також визнає, що Москва старанно задобрює і дослідницькі центри в американській столиці»

«Це не секрет, що у нас обертаються дуже пристойні гроші з Росії, як державні, так і корпоративні, прокремлівські, – каже він. – Але мені важко оцінити, яку це має віддачу. Одне можу сказати: ефект був би вагоміший, якби Путін, повернувшись у президентське крісло, демонстрував трохи більшу повагу до уявлень американців про цивілізовану владу. При цьому я впевнений, що у Вашингтоні є люди, які абсолютно безоплатно готові відшкрібати від Росії весь той бруд, який залишає на ній політика вищого керівництва. З мого боку було б нерозумно і непристойно підозрювати у корисливості всіх тих, із ким я ідейно розходжуся. Якщо ж говорити в цілому про те, як вимірювати ефективність піар-кампаній, то серед критеріїв я б назвав такі: частота появи в престижній пресі коментарів, які акцентують позитивні аспекти держави-клієнта, інтерв’ю її представників, які отримали широкий громадський резонанс. Це також позитивні коментарі у провідних блогах, згадки на слуханнях у Конгресі або запрошення на конференції в елітні аналітичні центри доповідачів пропутінської орієнтації».

«Піар-кампанія, розгорнута Путіним у Вашингтоні,– це головний удар, а з флангів наступ підкріплюють атаки на російські неурядові організації і залякування кореспондентів західних видань, акредитованих в країні. Ці дії на флангах, як мені здається, російське керівництво розцінює як невід’ємну складову у боротьбі за позитивний образ Росії. На практиці, однак, вони обертаються несподіваним результатом: згуртуванням демократів і республіканців, яким у даний час було б украй важко об’єднатися, якби Кремль не давав їм для цього чудовий привід», – підсумовує директор правозахисної організації Freedom House Дейвід Креймер.

Матеріал підготував Євген Аронов, російська редакція Радіо Свобода