Доступність посилання

ТОП новини

«Артист народу України» Олександр Ігнатуша грає Леоніда Брежнєва і розповідає, чому


Інтерв’ю з Олександром Ігнатушею
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:26:16 0:00

Інтерв’ю з Олександром Ігнатушею

Прага – У Празі закінчились зйомки серіалу, який розповідає про обставини подій 45-річної давнини, коли у Кремлі вирішувалось питання окупації Чехословаччини військами Варшавського договору. На роль людини, яка у ті дні віддавала накази (а це був тодішній партійний лідер Леонід Брежнєв), запросили українського актора Олександра Ігнатушу. Перебуваючи у Празі на зйомках, актор відвідав Радіо Свобода і розповів, чому саме його запросили грати таку одіозну постать.
Актор Олександр Ігнатуша під час накладання гриму до ролі Брежнєва на знімальному майданчику у Празі (приватне фото актора)
Актор Олександр Ігнатуша під час накладання гриму до ролі Брежнєва на знімальному майданчику у Празі (приватне фото актора)

– Хороший актор, по-перше, я, сподіваюся. А насправді, це відносно іронія, бо в мене були кастинг-проби у Києві до представників чеської групи, яка знімала там фільм жахів на базі наших трагічних подій Чорнобиля. Я пройшов цей конкурс, але відмовився зніматися. По-перше, у мене було мало часу, я мав тоді роботу у Києві зі своїм фільмом. А по-друге, мені не сподобався підхід. Для нас це трагедія, для народу, для Європи так само. І мені здалося недоречним створювати на цьому хай не розважальний, але все ж якісь такі жахи, які навряд чи доречні для такої теми. Тож я відмовився. Але так як проби були добрі, я їх, очевидно, переконав у тому, що спроможний на якісь яскраві ролі як актор, то на роль Брежнєва, коли вони мені зателефонували і запросили, я дав згоду.

Хоча б через те, що це цікава для актора робота – незалежно від персоналій, перевтілитися в історичну фігуру, одіозну в чомусь фігуру, анекдотичну фігуру. Ми добре пам’ятаємо, він довго правив Радянським Союзом і, по-моєму, набрид і нам, і собі вже під кінець. Але відповідальність ця мене супроводжує і зараз, коли я працюю. Ясно, що там потребується багато гриму, але не особлива вимога була у режисера до подібності зовнішньої стовідсоткової, як до акторської, внутрішньої. І для мене це найважливіше, коли, наприклад, праця з голосом.

– Не заважає це, отакі зовнішні моменти, майже анекдотичні, адже дуже багато анекдотів ходило, які зображали саме цей стиль розмови?

– У цьому і інтерес, розумієте? На стику гротеску все ж таки тримати серйозність теми і в чомусь жахіття. Бо тексти, які мені пропонують, які говорить Брежнєв у кадрі, це досить жорсткі тексти. Він давить на Дубчека, Черника, Свободу з тим, що ми можемо почати війну, для нас не такий важливий ваш народ, як збереження загальної системи цього соціалістичного табору. І там дуже жорсткі розмови. Ми знімаємо це в Народному музеї, прекрасна будова, але дія начебто відбувається в Кремлі.

– А як називається фільм?
Олександр Ігнатуша разом з актором Олександром Подольховським, який грає у серіалі роль Олексія Косигіна (приватне фото Олександра Ігнатуші)
Олександр Ігнатуша разом з актором Олександром Подольховським, який грає у серіалі роль Олексія Косигіна (приватне фото Олександра Ігнатуші)

– Якщо я правильно назву, це «Руштіна», так буде чеською «російська мова».

– Багато хто Вас пам’ятає із серіалу «Свати» – це український проект, але російськомовний, з російськими зірками і українськими акторами в маленьких ролях. А чому не навпаки?

– Це наша біда. Власне, Україна, на мій погляд, залишається великою мірою окупована. У першу чергу окупована культурно, медійно і так далі. Чим займається наше Міністерство культури, я особисто не дуже знаю. Хоча зараз проявляються рухи в бік випуску українських фільмів і начебто і кошти на це знаходять. Що з цього вийде, потім побачимо. «Сватів» випускає «95-й квартал». Це незалежна група веселих українських російськомовних молодих людей з різних регіонів, та й не тільки українських, там і білоруси пишуть сценарій. Вони «кавеенщики», які просувалися на просторах СНД, і зрозуміло, що вони несуть російську культуру, хоча за духом це часто українська. «Свати» – це така історія загальнослов’янська або совкова, можна так назвати. Це такі симпатичні пережитки вчорашнього Союзу. Ця історія цікава і в Україні, і в Росії, і в Білорусі, і в Казахстані.
Олександр Ігнатуша після інтерв’ю на Радіо Свобода
Олександр Ігнатуша після інтерв’ю на Радіо Свобода

– Вас знають і як співака, на початку розмови лунає пісня про Україну у Вашому виконанні. Як вона виникла?

– Співаком мене назвати, може, занадто, я не вважаю себе співаком. Скоріше, я любитель поезії. А пісня ця виникла у Нью-Йорку, коли я відчув те, що називається ностальгією. І я зрозумів, що треба створити пісню, де були б різні слова, але рефрен кожного куплету звучав би: «і Україна, і Україна» – ніби все, що в цьому світі нас оточує, все, заради чого, це народ, спільність, боюся сказати, держава, бо ми ще її не маємо, такої, як хотілось би. Тому, власне, пісня й називається «Мрія про Україну». Це лише мрія про те, якою Україна мала б бути.

– Яке у Вас, Олександре, звання?
Олександр Ігнатуша та Людмила Ваннек після інтерв’ю у празькому бюро Радіо Свобода
Олександр Ігнатуша та Людмила Ваннек після інтерв’ю у празькому бюро Радіо Свобода

– Ніякого в мене звання немає, я собі присвоїв сам це звання. Це звання горде, але неофіційне. Я з гумором, коли мені виповнилося 50 років, я видав цей диск, сам собі зробив подарунок – пісенний диск, який називається «Білий вовк». І заодно присвоїв собі звання. Бо держава про мене забула. І я думаю, коли когось поруч на сцені оголошують: «Народний артист України такий-то», а він маленький і ніякий. А тут виходжу я – великий, красивий – і мене просто: «артист Ігнатуша». Не годиться! Так ось я подумав, коли його оголошують «Народний артист України такий-то», я попрошу мене оголосити: «Артист народу України Олександр Ігнатуша»! Це абсолютна правда. А якого ж я народу артист?

Це лише уривки з інтерв’ю Олександра Ігнатуші, яке було взяте у п’ятницю, в День державного прапора України. Повна версія відеоінтерв’ю – у відеозапису.
  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG