Угода про асоціацію з Європейським союзом може стати серйозним інструментом змін для країни, яка самостійно б їх не провела, вважає відомий український письменник і політичний оглядач Микола Рябчук. На його думку, угода для України матиме такий самий ефект, як Гельсінські угоди мали для Радянського Союзу, бо вони дають ЄС інструмент впливу на політику в Києві. Радіо Свобода поспілкувалося із Миколою Рябчуком у Празі під час «Форуму 2000», на якому лідери світової політичної думки обговорювали тему перехідних суспільств.
– Пане Рябчук, відомо, що раніше Ви закликали Євросоюз не підписувати угоду про асоціацію з Україною через неготовність до неї української влади. Чи нині Ви змінили свою думку?
– Безумовно, я б дуже хотів, щоб угода була підписана. Але водночас мені б не хотілося, щоб це підписання було сприйняте нинішнім режимом, як капітуляція Євросоюзу, як готовність Євросоюзу заплющити очі на беззаконня, яке діється в Україні. Тому що я відчуваю певний шантаж з боку Києва щодо Євросоюзу. Мовляв, як ви нас не приймете, ми підемо там десь до Росії, у Митний союз чи ще кудись.
По-перше, я в це не дуже вірю, тому що там загрози дуже серйозні з російського боку, а по-друге, я вважаю, що такий шантаж є непристойний і неприйнятний. Було б ганебно з боку Євросоюзу піддаватися на нього.
Резюме у мене таке, що підписувати все-таки потрібно. Приблизно так само, як свого часу Захід підписав Гельсінські угоди з Совєтським Союзом, знаючи, що це все ж таки «імперія зла», скажімо так, і що виконувати вони не будуть усіх цих угод. Але це все ж таки дало можливість Заходу апелювати до проблеми прав людини, це стимулювало рух прав людини в Совєтському Союзі, так що значення було позитивне. Так само і ця угода дає можливість Європейському союзу впливати на перебіг певних подій в Україні, тому що, відповідно до угоди, Україна повинна виконувати певні зобов’язання. Це вже не є втручання у внутрішні справи, це виконання міжнародних обов’язків.
Інша річ, що цей пряник повинен поєднуватися з якимось батогом. Тобто, я вважаю, що Євросоюз, підписуючи цю угоду, заплющуючи очі на невиконання цілого ряду вимог, все-таки мусить продовжувати тиск щодо виконання цих вимог. Йдеться і про вибіркове застосування права, тобто про правову реформу, яку треба зробити, і про виборче беззаконня, яке в нас коїться, і про спрозорення виборчого процесу, і масу інших речей. Я вважаю, що Євросоюз повинен продовжувати цей тиск, і в разі потреби вживати серйозніші санкції проти окремих урядовців, які порушують права наших громадян.
– Чи Європейський союз, на Вашу думку, готовий стати на позиції євроінтеграції України і робити все, що для цього буде потрібно?
– Я вважаю, що Євросоюз готовий прийняти Україну, якщо вона відповідатиме стандартам Євросоюзу. Поки що нам до тих стандартів дуже далеко. Тому, звичайно, вони не хочуть передчасно починати про це розмову. Але внутрішнє розуміння того, що ця країна важлива і перспективна, вона може зміцнити Євросоюз, в принципі існує. Але сьогодні, звичайно, ні про які сигнали не може йти мова. Підписання угоди – це максимум того, на що ми можемо сподіватися, і дай Бог, щоб воно відбулося.
– Пане Рябчук, відомо, що раніше Ви закликали Євросоюз не підписувати угоду про асоціацію з Україною через неготовність до неї української влади. Чи нині Ви змінили свою думку?
Відповідно до угоди, Україна повинна виконувати певні зобов’язання. Це вже не є втручання у внутрішні справи, – це виконання міжнародних обов’язків
По-перше, я в це не дуже вірю, тому що там загрози дуже серйозні з російського боку, а по-друге, я вважаю, що такий шантаж є непристойний і неприйнятний. Було б ганебно з боку Євросоюзу піддаватися на нього.
Резюме у мене таке, що підписувати все-таки потрібно. Приблизно так само, як свого часу Захід підписав Гельсінські угоди з Совєтським Союзом, знаючи, що це все ж таки «імперія зла», скажімо так, і що виконувати вони не будуть усіх цих угод. Але це все ж таки дало можливість Заходу апелювати до проблеми прав людини, це стимулювало рух прав людини в Совєтському Союзі, так що значення було позитивне. Так само і ця угода дає можливість Європейському союзу впливати на перебіг певних подій в Україні, тому що, відповідно до угоди, Україна повинна виконувати певні зобов’язання. Це вже не є втручання у внутрішні справи, це виконання міжнародних обов’язків.
Інша річ, що цей пряник повинен поєднуватися з якимось батогом. Тобто, я вважаю, що Євросоюз, підписуючи цю угоду, заплющуючи очі на невиконання цілого ряду вимог, все-таки мусить продовжувати тиск щодо виконання цих вимог. Йдеться і про вибіркове застосування права, тобто про правову реформу, яку треба зробити, і про виборче беззаконня, яке в нас коїться, і про спрозорення виборчого процесу, і масу інших речей. Я вважаю, що Євросоюз повинен продовжувати цей тиск, і в разі потреби вживати серйозніші санкції проти окремих урядовців, які порушують права наших громадян.
– Чи Європейський союз, на Вашу думку, готовий стати на позиції євроінтеграції України і робити все, що для цього буде потрібно?
Євросоюз готовий прийняти Україну, якщо вона відповідатиме стандартам Євросоюзу
