Київ – Побудова нових ГЕС в Україні є намаганням зменшити енергетичну залежність від Росії. Про це заявив Радіо Свобода експерт із енергетичних питань Богдан Соколовський, коментуючи рішення про спорудження на Київщині нової гідроелектростанції. Але ці спроби є запізнілими, каже водночас експерт. Крім газового «повідка», Україна все більше залежить від східного сусіда у видобутку електрики. Електростанцій в принципі вистачає, але значну частину з них складають атомні, які споживають ядерне паливо з Росії. Тому варто зосередитись на будівництві невеликих гідроелектростанцій, зауважує Богдан Соколовський.
– Як заявив голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк, є план побудови приватними інвесторами у Білій Церкві (на Київщині), на річці Рось гідроелектростанції. Вартість такого проекту становитиме близько 10 мільйонів американських доларів. Чи потрібна нова ГЕС? І чи варто взагалі розвивати таку практику в Україні?
– Це питання складається із багатьох питань. Насамперед, збудувати гідроелектростанцію у Білій Церкві не складає жодної проблеми. А загалом – які проблеми є в Україні із гідроенергетикою та будь-якою іншою електроенергетикою і чи варто будувати нові ГЕС? Тут варто розглядати насамперед у контексті запровадження альтернативних джерел, а вони у нас є дуже маленькими. Тобто, у них – дуже маленька частка і у ГЕС зокрема. Тому з цієї точки зору – варто будувати.
– Якщо брати до уваги всю електроенергетику, яку виробляють в Україні – атомна, теплова, та ж ГЕС…Скільки саме діє зараз гідроелектростанцій у відсотковому відношенні загалом?
– ГЕС – не більше трьох відсотків.
– ГЕС – лише три відсотки…
– Всього-на-всього, не більше.
– Тобто, пане Соколовський, маємо 97 відсотків атомної та інших видів електроенергетики…
– І ви ж не забувайте, що близько 50 відсотків електроенергії генерують в Україні атомні станції. Так, нам треба злазити із залежності. По атомній енергетиці ми повністю залежні від Росії. Це стосується ядерного палива та інженерії. Водночас у нас стоять радянські-російські реактори і ними керують із одного центру, розташованого у Москві. Тобто, про атомну енергетику практично ніхто не говорить, але насправді ми на 100 відсотків є залежними. Тому стверджувати, що тут у нас немає проблем? А гідроенергетика все-таки є своєю. І це не лише можна, а й потрібно розвивати. Але разом із тим пам’ятати, що ми, на жаль, ніколи не досягнемо того рівня, який державі сумарно потрібен.
– Як заявив голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк, є план побудови приватними інвесторами у Білій Церкві (на Київщині), на річці Рось гідроелектростанції. Вартість такого проекту становитиме близько 10 мільйонів американських доларів. Чи потрібна нова ГЕС? І чи варто взагалі розвивати таку практику в Україні?
– Це питання складається із багатьох питань. Насамперед, збудувати гідроелектростанцію у Білій Церкві не складає жодної проблеми. А загалом – які проблеми є в Україні із гідроенергетикою та будь-якою іншою електроенергетикою і чи варто будувати нові ГЕС? Тут варто розглядати насамперед у контексті запровадження альтернативних джерел, а вони у нас є дуже маленькими. Тобто, у них – дуже маленька частка і у ГЕС зокрема. Тому з цієї точки зору – варто будувати.
– Якщо брати до уваги всю електроенергетику, яку виробляють в Україні – атомна, теплова, та ж ГЕС…Скільки саме діє зараз гідроелектростанцій у відсотковому відношенні загалом?
– ГЕС – не більше трьох відсотків.
– ГЕС – лише три відсотки…
– Всього-на-всього, не більше.
– Тобто, пане Соколовський, маємо 97 відсотків атомної та інших видів електроенергетики…
– І ви ж не забувайте, що близько 50 відсотків електроенергії генерують в Україні атомні станції. Так, нам треба злазити із залежності. По атомній енергетиці ми повністю залежні від Росії. Це стосується ядерного палива та інженерії. Водночас у нас стоять радянські-російські реактори і ними керують із одного центру, розташованого у Москві. Тобто, про атомну енергетику практично ніхто не говорить, але насправді ми на 100 відсотків є залежними. Тому стверджувати, що тут у нас немає проблем? А гідроенергетика все-таки є своєю. І це не лише можна, а й потрібно розвивати. Але разом із тим пам’ятати, що ми, на жаль, ніколи не досягнемо того рівня, який державі сумарно потрібен.
