Російська влада визнала інтенсивний трафік героїну з Афганістану до Росії загрозою національній безпеці. Щороку там лише від цього наркотику гине близько 100 тисяч людей. Однак експерти та активісти неурядових організацій наголошують на бракові елементарних державних програм, що могли б посприяти зменшенню масштабів цього гуманітарного лиха.
27-річний москвич Ігор після десяти років вживання наркотиків так і не може побороти свою залежність. Перші наркотики він спробував ще у підлітковому віці. Мати хлопця померла, коли йому було лише 12 років. Він опинився сам на вулиці. Вже за рік Ігор випивав по два літри горілки на день, а за два роки – підсів на героїн.
«Я по життю людина комунікабельна, працьовитий, старанний, але був у житті такий складний період, коли я шукав якогось розслаблення, якогось спасіння, і зв’язався з цією гидотною, застряг у цьому багні, в наркотиках», – пригадує Ігор.
Поширення героїну має масштаб загрози нацбезпеці
Ігор у своєму горі не самотній. За даними Федеральної служби Росії з контролю за обігом наркотиків, у Росії проживає від 1 до 1,5 мільйона героїнозалежних. Незалежні експерти переконані, що реальна кількість може бути вдвічі вищою. І щороку героїн лише у цій країні забирає життя близько 100 тисяч людей.
Кремль визнав трафік героїну з Афганістану до Росії загрозою національній безпеці і поклав провину за його розквіт на коаліційні війська НАТО, дислоковані в цій поруйнованій війною країні. Голова Росспоживнагляду Геннадій Онищенко, який нині вже залишає свою посаду, заявив ще торік, що виведення згаданих військ з території Афганістану може призвести до зростання трафіку.
Допомога, яку надають неурядові організації, – краплина в морі
Але попри таку політичну активність російський уряд зробив мало, щоб реально допомогти таким наркозалежним, як Ігор, запевняють експерти.
Так, у Росії немає державних програм із роздачі безкоштовних шприців, щоб запобігати поширенню інфекційних хвороб. Немає також і програм із заміщення наркотиків метадоном, що може допомогти позбутися смертельної залежності.
Волонтер фонду Андрія Рилькова, що допомагає наркозалежним, Максим Малишев пояснює, що такі люди опиняються в «замкненому колі».
«При цьому вони не можуть отримати адекватну медичну допомогу. Тому що панує наркофобія. Людина приходить до лікарні, а їй кажуть: «А що ти хочеш, ти ж наркоман. Навіщо тебе лікувати, ти ж все одно здохнеш скоро», – розповідає Максим Малишев.
Нещодавно коли Малишев та його колеги надавали допомогу Ігорю та іншим наркозалежним у московському районі Мар’їно, поліція пригрозила їм арештом і наказала розійтися. Вони, однак, не покинули своєї справи й перемістилися з вулиці на автобусну зупинку неподалік, де знайшли тих, кому теж була потрібна їхня допомога – героїнозалежних місцевих працівниць секс-індустрії.
Малишев визнає, що їхня діяльність – це «краплина в морі». «Ми вважаємо, що треба займатися цим. Хоч ми й не можемо змінити кардинально всю цю зловісну систему наркополітики, але все ж таки ми це робимо», – переконаний волонтер.
Тим часом, попри все, Ігор спромігся знайти роботу. Він направляє маршрутки, які є частиною транспортної системи Москви.
Матеріал підготували Tom Balmforth, Жанна Безп’ятчук
27-річний москвич Ігор після десяти років вживання наркотиків так і не може побороти свою залежність. Перші наркотики він спробував ще у підлітковому віці. Мати хлопця померла, коли йому було лише 12 років. Він опинився сам на вулиці. Вже за рік Ігор випивав по два літри горілки на день, а за два роки – підсів на героїн.
«Я по життю людина комунікабельна, працьовитий, старанний, але був у житті такий складний період, коли я шукав якогось розслаблення, якогось спасіння, і зв’язався з цією гидотною, застряг у цьому багні, в наркотиках», – пригадує Ігор.
Поширення героїну має масштаб загрози нацбезпеці
Ігор у своєму горі не самотній. За даними Федеральної служби Росії з контролю за обігом наркотиків, у Росії проживає від 1 до 1,5 мільйона героїнозалежних. Незалежні експерти переконані, що реальна кількість може бути вдвічі вищою. І щороку героїн лише у цій країні забирає життя близько 100 тисяч людей.
Кремль визнав трафік героїну з Афганістану до Росії загрозою національній безпеці і поклав провину за його розквіт на коаліційні війська НАТО, дислоковані в цій поруйнованій війною країні. Голова Росспоживнагляду Геннадій Онищенко, який нині вже залишає свою посаду, заявив ще торік, що виведення згаданих військ з території Афганістану може призвести до зростання трафіку.
Допомога, яку надають неурядові організації, – краплина в морі
Але попри таку політичну активність російський уряд зробив мало, щоб реально допомогти таким наркозалежним, як Ігор, запевняють експерти.
Так, у Росії немає державних програм із роздачі безкоштовних шприців, щоб запобігати поширенню інфекційних хвороб. Немає також і програм із заміщення наркотиків метадоном, що може допомогти позбутися смертельної залежності.
Волонтер фонду Андрія Рилькова, що допомагає наркозалежним, Максим Малишев пояснює, що такі люди опиняються в «замкненому колі».
«При цьому вони не можуть отримати адекватну медичну допомогу. Тому що панує наркофобія. Людина приходить до лікарні, а їй кажуть: «А що ти хочеш, ти ж наркоман. Навіщо тебе лікувати, ти ж все одно здохнеш скоро», – розповідає Максим Малишев.
Нещодавно коли Малишев та його колеги надавали допомогу Ігорю та іншим наркозалежним у московському районі Мар’їно, поліція пригрозила їм арештом і наказала розійтися. Вони, однак, не покинули своєї справи й перемістилися з вулиці на автобусну зупинку неподалік, де знайшли тих, кому теж була потрібна їхня допомога – героїнозалежних місцевих працівниць секс-індустрії.
Треба займатися цим. Хоч ми й не можемо змінити кардинально всю цю зловісну систему наркополітикиМаксим Малишев
Тим часом, попри все, Ігор спромігся знайти роботу. Він направляє маршрутки, які є частиною транспортної системи Москви.
Матеріал підготували Tom Balmforth, Жанна Безп’ятчук
