Спільні дії Майдану і опозиції є запорукою успіху – учасник Оксамитової революції

Прага – Шімон Панек – один зі студентських лідерів Оксамитової революції 1989 року в колишній Чехословаччині, який у ті дні пліч-о-пліч працював із Вацлавом Гавелом – був серед перших у Чехії, хто підтримав
нинішній український Євромайдан. Сьогодні якраз минає два роки від смерті Вацлава Гавела, який ініціював багато важливих акцій на підтримку боротьби за права людини, демократію у світі. Нині організація «Людина у скруті», яку вже багато років очолює Шімон Панек, цю традицію продовжує. Своїми думками про чеську Оксамитну революцію, про Вацлава Гавела й український Майдан Шімон Панек поділився з Радіо Свобода.

– Чому саме студенти в 1989 році стали рушійною силою Оксамитової революції в Чехословаччині, що послужило імпульсом для виступів?

– Студенти на загал дуже емоційні, вони швидко реагують, мають в собі енергію, в них немає таких побоювань, як у старших людей. Тому в подібних ситуаціях, як у Чехословаччині в 1989-му, саме студенти виступили так активно після брутально подавлених поліцією мирних демонстрацій, саме вони повсюди в країні казали: «Ні, так уже жити не можна! Ми розпочинаємо страйк, окупаційний страйк вишів!» Саме це послужило детонатором, який тоді підняв і покоління наших батьків, водночас замість сотень чи тисяч людей на вулиці вийшли сто тисяч. Саме це було головною емоцією.

– Пане Панку, Ви були одним із головних студентських лідерів Оксамитової революції. Хто, на Вашу думку, з середовища «дорослих» генерацій чехів підтримав тоді вас першими?

– Без сумніву, тодішня дисидентська опозиція, інтелектуальна опозиція тоді дуже швидко, по суті вже наступного дня після того, як студенти оголосили про страйк, зібралась разом. Так народився «Громадянський форум» як широка платформа різних людей з критичним поглядом на режим. До Об’єднання входили як люди з реформованих комуністів, тобто ті, хто був при владі в 1968 році, були ліберали, також католицькі інтелектуали, люди, які підписали «Хартію-77», чи належали до інтелектуальних альтернативних кіл. Так «Громадянський форум» став головною силою і платформою, яка вела переговори з комуністичною владою про відставку, відставку комуністичного президента і проведення нових виборів, про дорогу до демократії.

– Якщо порівняти ситуацію в Чехословаччині під час Оксамитової революції 89 року з нинішніми подіями на Майдані в Києві, якої Ви думки про те, що український Майдан по суті не має свого лідера, адже троє голів опозиційних партій стоять якби самі за себе?

– Повинен сказати, що сучасні революції повсюди у світі, а я буваю в багатьох місцях, де молоді люди та опозиція прагнуть більшої свободи, більшої демократизації, мають одну слабину: нові IT-технології прекрасні для того, щоб зібрати людей на площі, мобілізувати їх на протести. Однак вони не дають ні можливості, ні більше часу на те, щоб обрати керівні органи, своїх представників для діалогу з владою.

Гадаю, що в певний момент, звичайно, якщо не дійде до революції, до такого діалогу треба прийти. Завжди добре мати якусь структуру, яка зуміє сформулювати вимоги і представляти демонстрантів. Інакше влада, яка є консолідованою, має свою структуру, своїх представників, є в кращій ситуації, ніж рух, який не має своїх лідерів, не має програми, сформованої позиції.

В кожному випадку для діалогу з владними силами, а до такого діалогу якоїсь миті дійде, дуже важливо, щоб демонстранти, чи то групи молодих людей, чи взагалі люди з Майдану, чи представники опозиції були здатними спілкуватись. Це потрібно для того, щоб створити хоча б частково єдину платформу. Тоді вони матимуть сильніші позиції й відповідно – більші шанси щось довести до завершення, ніж коли це буде поділ на різні групи, які між собою не спілкуються. Таким є наш досвід і свого роду порівняння з різними революціями чи протестами проти влади, за якими я спостерігаю повсюди у світі.

– Чи можна сказати, що в тодішній Чехословаччині тією особою, яка зуміла зібрати старше покоління і студентські протести був Вацлав Гавел?

– Вацлав Гавел грав головну роль, але це був не тільки він. Було багато людей старшої генерації, покоління наших батьків, серед них і багато дисидентів, тих, хто підписав «Хартію-77». Ми ж були просто студентами вишів. Але порозуміння між нами настало дуже скоро, було прагнення координувати дії й позиції. Вацлав Гавел проявив себе протягом кількох тижнів як постать, яку студенти прийняли як свого лідера, як особу, яка об’єднує.

Але ще головнішим, ніж та одна особа, був спільний фронт «Громадянського форуму», який тоді об’єднав усіх – від реформаторів-комуністів аж до католицьких інтелектуалів. Тоді це було усвідомлення людьми в опозиції того, що потрібно мати спільну позицію, щоб зуміти щось втілити, а відмінності в поглядах тоді не такі важливі. Важливіше виступати спільно, а відмінності потім поступово проявляться. Адже складно, щоб комуністи і католицькі інтелектуали були в одному політичному угрупуванні. Та до роздрібнення політичної сцени дійшло вже пізніше.

– Ваше відеозвернення як одного з лідерів студентської революції 89-го року в Чехословаччині до українців на Майданах мало в Україні гарний відгук.

– Але це найменше з того, що можна зробити. Ми в Україну послали кілька чеських гуртів, ми спілкуємося з українцями і вважаємо, що потрібно в Україну їздити. Ми за вас тримаємо кулаки!