Київ – Протестні події і в цілому кризова ситуація в Україні змусила політиків і експертів знову заговорити про конституційні зміни. Як варіант виходу з ситуації, що склалася, вони називають повернення до Конституції 2004 року. Для когось це правова необхідність, а для когось – політична доцільність. Останнє, як стверджує газета «День», домінує в політичному житті України. Хоч Конституція 1996 року і була визнана однією з найдемократичніших, писалася вона під певних осіб, зауважує видання. Однак, як переконують газетярі, написання Конституції «під когось» ніколи не забезпечить її реального виконання. Можна скільки завгодно переписувати і реанімовувати Конституцію, але поки всі не навчаться жити за правилами, зусилля будуть марними. І неважливо, це буде президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська республіка. В першому випадку завжди є небезпека використання надмірних повноважень в особистих, а не державних цілях, а в другому – якщо державні механізми і інститути слабкі, це завжди призводить до політичного протистояння. Конституція-2004 збереже український безлад, наголошує «День». Таке повернення в минуле може бути компромісом для олігархів, Януковича, Москви та опозиційних діячів, які не мають шансу на перемогу 2015 року.
Прем'єр-міністр Микола Азаров розраховував минулого року на внутрішні резерви, банкіри – на зовнішні (політика монетарного пом’якшення Центробанку США за певних умов окреслювала неабиякі перспективи припливу дешевої валюти), але в основі усіх резервів лежали боргові зобов’язання. Саме пошук джерел рефінансування старих боргів, на думку журналіста «Голосу України», диктував лінію поведінки всіх центральних органів виконавчої влади впродовж року. Однак у четвертому кварталі захмарні очікування обернулися суцільним розчаруванням для бізнесу: відтермінування асоціації з ЄС і рішучий розворот на Схід свідчать про наявність фінансової мотивації для такого рішення. На це вказує і 15-мільярдна російська позика на вкрай ризикованих для України умовах, і миттєво розподілені 3 мільярди доларів її першого траншу. Україна перейшла до боргової моделі економічного розвитку, вважає експерт видання. Він переконує, що коли 15 мільярдів доларів спрямувати на виплату боргів, тоді Росія контролюватиме більше ніж половину суверенного боргу України.
В Україні дедалі популярнішою стає ідея перемістити пам’ятники діячам тоталітарної доби зі столичних вулиць і площ в один із парків. Жителі Києва давно не ладнали зі своїми пам’ятниками. Адже жоден із них не був городянам цілком до душі. І цьому є пояснення, переконує газета «Факти». Бо монументи споруджувалися, зазвичай, імперською адміністрацією, яка не зважала на смаки і думку киян.
Прем'єр-міністр Микола Азаров розраховував минулого року на внутрішні резерви, банкіри – на зовнішні (політика монетарного пом’якшення Центробанку США за певних умов окреслювала неабиякі перспективи припливу дешевої валюти), але в основі усіх резервів лежали боргові зобов’язання. Саме пошук джерел рефінансування старих боргів, на думку журналіста «Голосу України», диктував лінію поведінки всіх центральних органів виконавчої влади впродовж року. Однак у четвертому кварталі захмарні очікування обернулися суцільним розчаруванням для бізнесу: відтермінування асоціації з ЄС і рішучий розворот на Схід свідчать про наявність фінансової мотивації для такого рішення. На це вказує і 15-мільярдна російська позика на вкрай ризикованих для України умовах, і миттєво розподілені 3 мільярди доларів її першого траншу. Україна перейшла до боргової моделі економічного розвитку, вважає експерт видання. Він переконує, що коли 15 мільярдів доларів спрямувати на виплату боргів, тоді Росія контролюватиме більше ніж половину суверенного боргу України.
В Україні дедалі популярнішою стає ідея перемістити пам’ятники діячам тоталітарної доби зі столичних вулиць і площ в один із парків. Жителі Києва давно не ладнали зі своїми пам’ятниками. Адже жоден із них не був городянам цілком до душі. І цьому є пояснення, переконує газета «Факти». Бо монументи споруджувалися, зазвичай, імперською адміністрацією, яка не зважала на смаки і думку киян.
