Київ – Минає 25 років відтоді, як радянські війська були виведені з Афганістану. З цієї нагоди напередодні відбувся форум воїнів-інтернаціоналістів у Києві, а на суботу запланували урочисті заходи по всій Україні. Влада заявляє про свою увагу до проблем ветеранів-«афганців», обіцяючи їм належний соціальний захист. Адже останнім часом ці ветерани стали помітним фактором української політики. Хоча, як відзначають експерти, українських афганців об’єднує насамперед минуле, а не сьогодення.
Ветеран-афганець Каміль Валідов приїхав на столичний Майдан із Донецька. За його словами, влада в Україні поводить себе безвідповідально, фактично, торгуючи країною. За словами Каміля Валідова, в Україні не громадянський конфлікт, а конфлікт між владою та народом. Його побратим зі Львова Андрій Марунчак каже, що серед «афганців» зараз немає таких, хто задоволений станом справ в Україні.
Утім, є серед «афганців» і такі, що не симпатизують Майданові. Анатолій, який приїхав на форум воїнів-інтернаціоналістів з Сімферополя вважає, що серед учасників акцій протесту забагато екстремістів. За його словами, «можливо, народ утискають у чомусь, але добиватися своєї мети такими методами не можна». А симпатії ветерана-афганця з Житомирщини Вадима Романчука останнім часом змінилися.
«Я до цього часу підтримував Майдан. Але в даний час я схиляюся до нашої влади, до якогось компромісу. Бо вже треба навести в країні порядок», – розповідає він.
Від партії до протесту
Політична сила, яка претендувала захищати інтереси ветеранів афганської війни, з’явилася на початку 1993 року. Українська партія справедливості – СВІЧА – брала участь у виборах у складі різних передвиборних блоків, але успіху не мала.
Реально на українській політичній сцені «афганці» з’явилися восени 2011-го. Тоді, протестуючи проти урізання соціальних пільг, ветерани-«афганці» зламали паркан біля Верховної Ради і, прорвавши міліцейське оточення, почали виламувати двері до будівлі парламенту. Побачивши це, деякі народні обранці з остраху навіть познімали депутатські значки. Відтоді про ветеранів-«афганців» заговорили як про політичний фактор. А наступного року ветерани-афганці виявили своє ставлення до глави держави, під час церемонії покладання квітів повернувшись до президента Віктора Януковича спиною.
За умов загострення протистояння між владою та протестувальниками, досвід, який ветерани-«афганці» набули на війни, набуває значної ваги.
«Потрібно брати до уваги, що, на відміну від тієї молоді, яка, можливо, просто не знає страху – це люди досить-таки дорослі. І той досвід, який вони мають, безумовно, цінніший за ентузіазм молоді», – оцінює потенціал ветеранів Афганістану експерт з питань безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.
Ветеранів поєднує насамперед минуле
На Майдан ветерани-«афганці» організовано вийшли після того, як міліцейський спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мирний протест 30 листопада минулого року. Свою метою вони проголосили охороняти протестувальників від репресій з боку силовиків.
Однак у південно-східних областях представники афганських організацій часто виступають на боці влади.
«Все-таки вони більше мають політичні симпатії залежно від регіону проживання. Це скоріше зріз суспільства, а не якась його окрема частка», – зазначає Олексій Мельник.
За словами експерта, після війни доля ветеранів-«афганців» склалася по-різному: хтось став успішним бізнесменом, а хтось – простим роботягою. Зараз їх поєднує насамперед минуле, а не сьогодення.
Ветеран-афганець Каміль Валідов приїхав на столичний Майдан із Донецька. За його словами, влада в Україні поводить себе безвідповідально, фактично, торгуючи країною. За словами Каміля Валідова, в Україні не громадянський конфлікт, а конфлікт між владою та народом. Його побратим зі Львова Андрій Марунчак каже, що серед «афганців» зараз немає таких, хто задоволений станом справ в Україні.
Утім, є серед «афганців» і такі, що не симпатизують Майданові. Анатолій, який приїхав на форум воїнів-інтернаціоналістів з Сімферополя вважає, що серед учасників акцій протесту забагато екстремістів. За його словами, «можливо, народ утискають у чомусь, але добиватися своєї мети такими методами не можна». А симпатії ветерана-афганця з Житомирщини Вадима Романчука останнім часом змінилися.
До цього часу підтримував Майдан. Але в даний час я схиляюся до нашої влади, до якогось компромісуВадим Романчук
Від партії до протесту
Політична сила, яка претендувала захищати інтереси ветеранів афганської війни, з’явилася на початку 1993 року. Українська партія справедливості – СВІЧА – брала участь у виборах у складі різних передвиборних блоків, але успіху не мала.
Реально на українській політичній сцені «афганці» з’явилися восени 2011-го. Тоді, протестуючи проти урізання соціальних пільг, ветерани-«афганці» зламали паркан біля Верховної Ради і, прорвавши міліцейське оточення, почали виламувати двері до будівлі парламенту. Побачивши це, деякі народні обранці з остраху навіть познімали депутатські значки. Відтоді про ветеранів-«афганців» заговорили як про політичний фактор. А наступного року ветерани-афганці виявили своє ставлення до глави держави, під час церемонії покладання квітів повернувшись до президента Віктора Януковича спиною.
За умов загострення протистояння між владою та протестувальниками, досвід, який ветерани-«афганці» набули на війни, набуває значної ваги.
Той досвід, який вони мають, безумовно, цінніший за ентузіазм молодіОлексій Мельник
Ветеранів поєднує насамперед минуле
На Майдан ветерани-«афганці» організовано вийшли після того, як міліцейський спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мирний протест 30 листопада минулого року. Свою метою вони проголосили охороняти протестувальників від репресій з боку силовиків.
Однак у південно-східних областях представники афганських організацій часто виступають на боці влади.
«Все-таки вони більше мають політичні симпатії залежно від регіону проживання. Це скоріше зріз суспільства, а не якась його окрема частка», – зазначає Олексій Мельник.
За словами експерта, після війни доля ветеранів-«афганців» склалася по-різному: хтось став успішним бізнесменом, а хтось – простим роботягою. Зараз їх поєднує насамперед минуле, а не сьогодення.
