Ще на початку російської окупації в Криму деякі італійські оглядачі іронічно натякали, мовляв, як не може Брюссель домовитися із Путіним, чому б не послати на переговори Сільвіо Берлусконі. Відтоді впливовий медіамагнат, як і більшість італійських політиків, і словом публічно не обмовився стосовно загострення міжнародного конфлікту. Тож факт оприлюднення ним власної думки став несподіванкою для журналістського середовища.
«Рішення про відсторонення Росії від «Групи восьми» я вважаю поспішним і контрпродуктивним. Це практично перекреслює велику роботу італійського уряду (на шляху наближення Росії до Заходу). Ми перші запросили президента Росії Бориса Єльцина на зустріч «Групи семи» у 1994 році в Неаполі, також завдяки зусиллям італійського уряду «Група семи» перетворилася на «Групу восьми» із Володимиром Путіним», – сказав Сільвіо Берлусконі, лідер правоцентристської партії «Вперед, Італіє!»
Реакція пристосуванця
Як для політика-пристосуванця, така позиція є цілком очевидною і говорить про відстоювання власних інтересів, вважає Зиновій Свереда, професор соціальної економіки Папського Грегоріанського університету.
Енергетичні фірми, підвладні Берлусконі, мають тісну співпрацю із російським «Газпромом»Зиновій Свереда
Берлусконі як «адвокат» Москви у ЄС критикує і засуджує дії західної дипломатії стосовно Росії. Подібну антизахідну позицію озвучив днями і його опонент Беппе Ґрілло, лідер протестного «Руху 5 зірок» – третьої за кількістю депутатів парламентської сили в Італії. В інтерв’ю телеканалу LA7 Ґрілло заступився за Росію, продемонструвавши необізнаність із реальними фактами.
Економічний зиск дорожчий
Провели референдум під наглядом 150 спостерігачів ООН. А стріляли на Майдані у натовп американські силиБеппе Ґрілло
У розмові з Радіо Свобода оглядачі зауважують, що подібні проросійські настрої або часто неволодіння інформацією поширені у бізнесовому і в культурному середовищах Італії.
Він робить вигляд, що не знає, що референдум у Криму був незаконно нав’язаний під дулами танківМассіміліано Ді Паскуале
Заяви Берлусконі і Ґрілло суперечать офіційній позиції Рима, який хоч і стримано, але долучився до країн євроспільноти та засудив російську агресію в Україні.