Путін згуртував українців і довів, що він є ворогом №1 – військовий експерт

Київ – В рамках акції «Підтримай українську армію» на рахунки Міністерства оборони України перерахували понад 91 мільйон гривень. Частина суми піде на матеріально-технічне забезпечення, решта – на медичне забезпечення Збройних сил України, прозвітували у міністерстві. Проте не у грошах справа, переконаний директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак, адже за них можна лише підлатати діри. Головне, що це психологічний сигнал для армії, відновлення до неї довіри, сказав він у інтерв’ю Радіо Свобода.

– Ми знаємо численні приклади того, як люди через соціальні мережі об’єднувались, збирали кошти і за них, наприклад, заправляли БТРи, як в Івано-Франківську освітяни перераховували свій одноденний заробіток, як в Луцьку, студенти організовували благодійні кіноперегляди і таким чином фінансували українську армію. Наскільки добре чи недобре мобілізувалися українці заради допомоги військовим в цій ситуації?

– Сьогодні, як ніколи, ми спостерігаємо єдність суспільства і готовність підтримати армію в нелегкій справі протистояння зовнішній агресії. Усі представники думаючого населення, представники народу, які хочуть, щоб Україна залишалася єдиною та незалежною державою, усі бачать і знають проблеми сьогодення, проблеми армії, те, що протягом 23 років ніхто на армію не звертав належної уваги, що останні чотири роки армія практично знищувалась. І тому, я б розподілив би декілька рівнів підтримки армії з боку населення.

По-перше, це психологічні сигнали і це є найбільш вагомими речами. Психологічні сигнали починаються з соцмережі, з кожної людини, з кожної гривні, яка перераховується з телефонного дзвінка і завершується різноманітними акціями та заходами, які мають на меті одне-єдине, а саме продемонструвати, що народ знаходиться зі своєю армією, що армія є частиною народу і у такий спосіб ці сигнали надсилаються з тим, щоб підбадьорити військових, щоб вони в разі військової агресії, а сьогодні знову з’явилася ця загроза і стала дуже явною, щоб вони відповіли.

Друге, це фінансова, ресурсна підтримка. Це інколи більш вагомі за своїм масштабом, але можливо більш приховані речі. Це і гроші, які перераховують бізнесмени, це і гроші за які певні приватні фірми купують, наприклад, ті ж самі акумулятори для бронетехніки, купують різноманітні бронежилети, різноманітні маскувальні засоби, спальні мішки, таке інше. Все це, на мій погляд, є дуже важливим.

Сьогодні довіра до армії відновилася і довіра самої армії до влади стала трохи іншою, тобто спостерігається більша гідність і я вважаю, що це є ознаки, що армія буде переформатована, як зараз кажуть, перезаснована у майбутньому, і, що її очікує більш світле майбутнє врешті-решт.

– Ось ці 91 мільйон гривень, про які відзвітувало Міністерство, наскільки це є каплею в морі від того, що насправді потребує українська армія і чого вона потребує насамперед, зараз?

– Безумовно, що це невеличка сума, це невеличкі можливості, речі за рахунок яких будуть залатані найбільш вразливі дірки – те, що стосується питань зв’язку, питань функціонування та перебування військових у певних таборах, тобто налагодження табірного життя. Звісно, це може додати певні можливості щодо автономного захисту військовослужбовців, тому що за ці кошти можна купувати і бронежилети і, можливо, в майбутньому, якщо кількість грошей збільшиться на підтримку армії, то можуть бути додані такі речі, як приціли, більш сучасні засоби боротьби проти танків, проти об’єктів, таких як гелікоптери, тобто посилення безпосередньо бойових можливостей, тому що сьогодні ці речі витрачаються на забезпечення життєдіяльності і управління військами.

Що стосується потреб, то якщо враховувати, що Україна могла б якесь обладнання закуповувати не тільки в Україні, не тільки у своїх підприємств, але й за кордоном, то я гадаю, що потрібно сьогодні декілька десятків мільярдів гривень для того, щоб залатати ті дірки, які сьогодні виявилися при передислокації армії і при її підготовці до конкретних воєнних дій. Коли я кажу про декілька десятків мільярдів, то враховую не тільки життєдіяльність, а й посилення безпосередньо бойового потенціалу, це і протитанкові автономні комплекси, це і зенітно-ракетні переносні комплекси, це і терміновий ремонт систем ППО, який існує, це і терміновий ремонт літаків, які є на озброєнні. Всі ці речі треба було б терміново зробити.

На жаль, є і адміністративні питання. Зокрема ми пропонували терміново поставити питання повернення миротворчих контингентів, там є і гелікоптери, і підготовлені вояки. Ми ставили питання повернення українських вертольотів, яких півтора десятка передано приватній компанії для комерційної діяльності, а зараз потрібна терміново вертолітна техніка українській армії. Тобто потрібні комплексні заходи і абсолютно різнопланові, не тільки ті, які можуть бути виконані за гроші.

Потрібно, щоб усе суспільство згуртувалося для того, щоб відбити передусім зовнішню агресію і її небезпеку, а потім вже переходити на нормальний режим функціонування і постійної перебудови української армії.

– Тобто українцям не варто зупинятися на досягнутому, далі мобілізуватися і далі фінансувати українську армію чи все ж таки покластися на українську державу, на нову владу у цьому питанні?

– Сьогодні, якщо брати суто військовий аспект, то, на мій погляд, варто було б не стільки продовжувати мобілізацію, скільки налагодити життєдіяльність і функціонування тих підрозділів, які вже працюють на кордоні, посилити внутрішні відомства – внутрішні війська, спецпідрозділи, в тому числі службу безпеки, тому що сьогодні ми бачимо новий тип війни, бачимо сьогодні намагання розхитати державу зсередини, хоча про це експерти заявляли ще з 2003 року з сумнозвісних подій під назвою «Тузла», цих 10 років нічому не навчили владу. На жаль, вона не зробила жодних кроків із тих часів щодо посилення оборонного потенціалу та посилення можливостей України як цільної держави, а тут дуже багато різноманітних заходів, які знаходяться не суто у військовій площині. Я маю на увазі і припинення діяльності проросійських структур, таких як російський медіа-центр, як російські редакції, які ведуть підривну пропагандистську діяльність на території України вже понад 10 років. На жаль, це не приймалося до уваги або дуже слабко вирішувалося.

Сподіваюсь, що сьогодні Путін зробив певну важливу річ для України, що він згуртував суспільство і довів, що він є ворогом №1 української держави. Це нас буде збуджувати і спонукати до більш активних дій.