Членство в Європейському союзі принесло Чехії безпеку та процвітання, яких країна не бачила за всю історію свого існування, наголошували у Празі учасники конференції, присвяченій відзначенню десятиліття членства Чехії в ЄС. Виступаючи на Празькому Граді, керівники чеської держави та представники ЄС підбивали підсумки та окреслювали перспективи й виклики, що постали перед європейською спільнотою. За лаштунками конференції Радіо Свобода поспілкувалося з комісаром ЄС з питань розширення та політики сусідства Штефаном Фюле й попросило відповісти на кілька запитань.
– Пане Фюле, на цій конференції, говорячи про майбутній розвиток ЄС, Ваш колега, голова нижньої палати парламенту Чехії Ян Гамачек сказав, що в нинішній ситуації було б безвідповідально обіцяти Україні перспективу членства. Чи Ви поділяєте погляд, що клуб багатих та успішних країн має бути закритим для України?
– Обіцяти членство і повторити ту можливість, яку дає 49-а стаття Лісабонської угоди, – це дві різні речі. Я є прихильником того, що правила, які були визначені країнами-членами ЄС, повинні виконуватися. Ці правила, які були схвалені усіма урядами та парламентами, чітко говорять, що кожна європейська країна, яка підтримує цінності та принципи, на які спирається Європейський союз, може стати членом ЄС.
Очевидно, що пройде ще чимало часу, перш ніж Україна виконає ті критерії, які дозволять їй просунутися до членства. Але говорити, що 49-а стаття для когось в Європі є дійсною, а для когось – ні, є небезпечно!
– ЄС недавно підписав політичну частину Угоди про асоціацію з новим українським урядом, відклавши підписання економічної частини угоди. Дехто в цьому вбачає прояв певної недовіри до нового уряду. Ви погоджуєтеся з цим?
– Ні, абсолютно ні. Нічого спільного з недовірою тут немає. Все якраз навпаки. Це не економічну частину угоду відклали, це було вирішено пришвидшити підписання політичної частини угоди. Ми угоду не розділили, і я твердо вірю, що після проведення президентських виборів, підписання відбудеться.
– Багато людей пов’язують кризу в Україні з підписанням Угоди про асоціацію і критикують ЄС за те, що Брюссель обіцяв щось, що не зміг потім захистити.
– Я перепрошую, але не угода викликала кризу. Її викликали низка односторонніх заходів з боку Росії. Це не був Європейський союз, хто поставив питання так, що Україна мала вибирати між Митним союзом та Угодою про асоціацію. ЄС не викликав кризу своєю прозорою та передбаченою політикою, яка проводилася послідовно багато років. Вся Угода про асоціацію побудована не на амбіціях ЄС, а на амбіціях самих українців.
І це був тодішній український президент і прем’єр-міністр, які виступали за підписання цієї угоди, а потім в останній момент цілком непрозорим та для багатьох людей незрозумілим способом розвернулися на 180 градусів. І в цьому є причина того, що люди вийшли на Майдан із прапорами ЄС.
– На Вашу думку, чому не вдалося переконати Росію в тому, що успішна Україна, асоційована з ЄС, є також в інтересах Росії?
– Це питання потрібно було б адресувати представниками Росії. Ми намагалися, але ми наштовхувалися на партнерів, які не були готові обговорювати з нами це питання. Я особисто обговорював ці питання з російськими партнерами, і не протягом кількох тижнів, чи навіть місяців, а більше ніж рік перед Вільнюським самітом.
Ми і далі плануємо це питання обговорювати з Росією, і не лише про це, але і про співпрацю між ЄС та Євразійським союзом. Тому що ми і далі зацікавлені в тому, щоб зона вільної торгівлі була від Лісабона до Владивостока. А Угоди про асоціацію є елементом, який її уможливить.
– Пане Фюле, на цій конференції, говорячи про майбутній розвиток ЄС, Ваш колега, голова нижньої палати парламенту Чехії Ян Гамачек сказав, що в нинішній ситуації було б безвідповідально обіцяти Україні перспективу членства. Чи Ви поділяєте погляд, що клуб багатих та успішних країн має бути закритим для України?
Пройде ще чимало часу, перш ніж Україна виконає ті критерії, які дозволять їй просунутися до членства
– Обіцяти членство і повторити ту можливість, яку дає 49-а стаття Лісабонської угоди, – це дві різні речі. Я є прихильником того, що правила, які були визначені країнами-членами ЄС, повинні виконуватися. Ці правила, які були схвалені усіма урядами та парламентами, чітко говорять, що кожна європейська країна, яка підтримує цінності та принципи, на які спирається Європейський союз, може стати членом ЄС.
Очевидно, що пройде ще чимало часу, перш ніж Україна виконає ті критерії, які дозволять їй просунутися до членства. Але говорити, що 49-а стаття для когось в Європі є дійсною, а для когось – ні, є небезпечно!
– ЄС недавно підписав політичну частину Угоди про асоціацію з новим українським урядом, відклавши підписання економічної частини угоди. Дехто в цьому вбачає прояв певної недовіри до нового уряду. Ви погоджуєтеся з цим?
– Ні, абсолютно ні. Нічого спільного з недовірою тут немає. Все якраз навпаки. Це не економічну частину угоду відклали, це було вирішено пришвидшити підписання політичної частини угоди. Ми угоду не розділили, і я твердо вірю, що після проведення президентських виборів, підписання відбудеться.
– Багато людей пов’язують кризу в Україні з підписанням Угоди про асоціацію і критикують ЄС за те, що Брюссель обіцяв щось, що не зміг потім захистити.
Не угода викликала кризу. Її викликали низка односторонніх заходів з боку Росії
– Я перепрошую, але не угода викликала кризу. Її викликали низка односторонніх заходів з боку Росії. Це не був Європейський союз, хто поставив питання так, що Україна мала вибирати між Митним союзом та Угодою про асоціацію. ЄС не викликав кризу своєю прозорою та передбаченою політикою, яка проводилася послідовно багато років. Вся Угода про асоціацію побудована не на амбіціях ЄС, а на амбіціях самих українців.
І це був тодішній український президент і прем’єр-міністр, які виступали за підписання цієї угоди, а потім в останній момент цілком непрозорим та для багатьох людей незрозумілим способом розвернулися на 180 градусів. І в цьому є причина того, що люди вийшли на Майдан із прапорами ЄС.
– На Вашу думку, чому не вдалося переконати Росію в тому, що успішна Україна, асоційована з ЄС, є також в інтересах Росії?
– Це питання потрібно було б адресувати представниками Росії. Ми намагалися, але ми наштовхувалися на партнерів, які не були готові обговорювати з нами це питання. Я особисто обговорював ці питання з російськими партнерами, і не протягом кількох тижнів, чи навіть місяців, а більше ніж рік перед Вільнюським самітом.
Ми і далі плануємо це питання обговорювати з Росією, і не лише про це, але і про співпрацю між ЄС та Євразійським союзом. Тому що ми і далі зацікавлені в тому, щоб зона вільної торгівлі була від Лісабона до Владивостока. А Угоди про асоціацію є елементом, який її уможливить.
